Позовна давність – це строк, у межах якого особа може
звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу
(ст. 256 ЦК України).
Загальним правилом, закріпленим у частині першій статті
261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня,
коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про
особу, яка його порушила.
Формулювання загального правила щодо початку перебігу
позовної давності пов’язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи
про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об’єктивною можливістю
цієї особи знати про ці обставини (зазначений
висновок був сформований ще в Постанові Верховного суду України від 29 жовтня
2014 р. у справі №6-152цс14).
Перед усім необхідно вказати, що відповідно до Правової
позиції Верховного суду України у справі № 6-116 цс 13 початок перебігу
позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права
на позов.
Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які
випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про
погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної
окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.
Позовна
давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.
У разі порушення боржником строків сплати чергових
платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор
протягом усього часу – до встановленого договором строку закінчення виконання
останнього зобов’язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення
тієї частини позики (разом з нарахованими процентами – ст. 1048 ЦК України ),
що підлягає сплаті.
Несплачені
до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах
позовної давності по кожному із платежів окремо (Постанова
Верховного суду України від 06 квітня 2016 року по справі № 6-2420цс15).
Строк виконання кожного щомісячного зобов’язання згідно
із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього
місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної
календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253
цього Кодексу).
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це
строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого
цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено
стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267
ЦК України).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної
давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три
роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна
позовна давність.
Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає,
що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки
(штрафу, пені).
Перебіг загальної і спеціальної позовної давності
починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення
свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК
України).
Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання
перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина
п’ята статті 261 ЦК України).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні
положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252 – 255 ЦК України.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується
не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними
моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК
України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності
збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто
можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Висновок: на суму кожного простроченого платежу нараховується
неустойка, позовна давність якої в 1 рік починає свій перебіг з дати прострочення
такого платежу.
Розраховується неустойка від суми кожного простроченого
чергового платежу за період прострочення саме для цього платежу.
Між тим 29 червня 2016 року у справі № 6-1188цс16
Верховний суд України висловився стосовно стягнення заборгованості, в тому
числі пені та штрафів у кредитно – фінансових спорах, яке можливе лише в межах строків позовної
давності.
Так суд вказав, що відповідно
до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова
установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит)
позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник
зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048
цього Кодексу).
Визначення поняття
«зобов’язання» міститься у частині першій статті 509 ЦК України.
Відповідно до цієї норми
зобов’язання – це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана
вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно,
виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної
дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У разі порушення зобов’язання
настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна
умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди
(стаття 611 ЦК України).
Згідно зі статтями 526, 530,
610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання має виконуватись
належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог
чинного законодавства. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання
з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)
(стаття 610 ЦК України).
Якщо в зобов'язанні
встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей
строк (термін).
При цьому в законодавстві
визначаються різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін)
виконання зобов’язання» (статті 530, 631 ЦК України).
Одним з видів
порушення зобов’язання є прострочення – невиконання зобов’язання в обумовлений
сторонами строк.
При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа
довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка
його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Відповідно до частини п’ятої
цієї статті за зобов’язаннями, строк виконання яких не визначений або
визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли
у кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання. Якщо
боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг
позовної давності починається зі спливом цього строку.
За змістом
статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги
вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення
неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Разом із тим, за змістом частини першої статті 1048 ЦК
України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми
позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 599 ЦК України зобов’язання припиняється
виконанням, проведеним належним чином.
Оскільки кошти за кредитним договором в належному розмірі
повернуто не було, проценти за кредитом та пеня за процентами підлягає
стягненню з відповідача у межах строку позовної давності.
Справедливо буде зазначити, що судова практика передбачає
в том числі і можливість зменшення розміру неустойки, яка значно перевищує
розмір основної заборгованості, зокрема Верховний Суд України при розгляді
справи № 6-100 цс 14 у постанові від 03 вересня 2014 року констатував: «Частина третя статті 551 ЦК України з
урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного
законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов’язку суду
сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір
неустойки за умови, що її розмір значно
перевищує розмір збитків.
Установивши,
що розмір неустойки значно більший від розміру боргового зобов’язання (разом із
нарахованою індексацією та трьома процентами річних), суд, на відміну від судових рішень, наданих для
порівняння, не застосував до спірних правовідносин норму частини третьої статті
551 ЦК України, яка підлягала застосуванню».
Таким чином, в кожному конкретному випадку підлягають
застосуванню ті чи інші норми права, які разом з відповідною судовою практикою,
дають можливість досягти відповідний результат на який розраховує споживач
кредитно – фінансових (кредит, депозит, банківський рахунок, тощо) послуг та захиститися
від необґрунтованих нападок з боку банківських установ.
Теги: кредит, депозит, проценты, пеня, штраф,
кредитный договор, исковая давность, недействительная
сделка, гривна, доллар США, ипотека, залог, суд, иски, защита, права
потребителя, судебный сбор, юрист, адвокат, Морозов Евгений
