Адвокат Морозов (судовий захист)
«Віндикаційний імунітет» (майно не підлягає витребуванню від добросовісного набувача) для майна проданого чи переданого в порядку виконання судового рішення
25 червня 2025 року Верховний Суд у складі колегії
суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 638/17112/21, провадження
№ 61-8393св24 (ЄДРСРУ № 128594907) досліджував питання щодо «віндикаційного
імунітету» (майно не підлягає витребуванню від добросовісного набувача навіть у
разі подальшого скасування рішення) до майна, яке було продане чи передане на
виконання рішення суду .
Майно не може бути витребувано від добросовісного
набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових
рішень (абзац 1 частини другої статті 388 ЦК України).
Відповідно у контексті наявності (відсутності) волі
продавця майна в процедурах примусового відчуження в межах виконавчого
провадження слід враховувати обмеження правосуб`єктності власника майна, яке у
даному випадку відбувається на підставі прямих, імперативних законодавчих
приписів, що пов`язується з особливими завданнями та цілями правового
регулювання виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження
державний виконавець здійснює покладені на нього функції з реалізації майна, на
яке звернено стягнення; натомість у боржника як власника майна у межах
виконавчого провадження залишається процесуальне право оскарження рішень, дій,
бездіяльності державного виконавця, право оскарження судових актів (рішень,
ухвал), а також право на
відшкодування шкоди, заподіяної діями державного виконавця. Саме тому
відповідно до частини другої статті 388 ЦК України майно не може бути
витребуване від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку,
встановленому для виконання судових рішень (див. пункти 6.34., 6.35 постанови
Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження
№ 12-35гс21)).
Цей суд вже звертав увагу, що частина друга статті 388
ЦК України захищає права добросовісного набувача, який придбав майно, примусово
реалізоване у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень.
Тобто, на підставі частини другої статті 388 ЦК України майно не можна
витребувати від добросовісного набувача тоді, коли воно було примусово
реалізоване у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень
(див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати
Касаційного цивільного суду від 27липня 2023 року в справі № 932/1139/21 (провадження
№ 61-475св23)
Правопорядок не може допускати ситуації коли
нівелюється законна сила судового рішення та створюються передумови для
виникнення «колізії» судових рішень (див. постанову Верховного Суду в складі
колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 березня
2023 року в справі №
442/3663/20 (провадження № 61-6501св21)).
Віндикаційний імунітет (абзац 1 частини другої статті
388 ЦК України), при якому не тільки не має значення, але й не може мати
значення, чи відбулося вибуття майна з володіння власника по його волі чи поза
нею, оскільки відчужувачем є не власник
майна, а виконавець. Завдяки віндикаційному імунітету, який передбачений
парламентом для майна проданого чи переданого в порядку виконання судового
рішення, досягається охорона прав добросовісної особи, яка набула майно, що
було відчужене чи передане на виконання судового рішення і стабільність
цивільного обороту. Якщо майно продається чи передається на виконання судового
рішення, то таке рішення набрало законної сили. Виконання судового рішення
відбувається відповідно до закону про виконавче провадження. Відчужувачем є не
власник майна (оскільки майно продається не по волі власника), а особа,
уповноважена державою, виконавець. Саме тому публічна складова відчуження
(передання) майна власника має вирішальне значення і свідчить про те, що
існують підстави для такого відчуження (передання), та, як наслідок, є підстави для набуття права власності на
майно відчужене чи передане в процесі виконання судового рішення.
Обміркувавши
викладене, Верховний суд зауважує, що:
добросовісним набувачем є особа, яка в момент набуття
майна не знає і не може знати, що отримує майно від особи, яка не має права на
його відчуження;
завдяки «віндикаційному імунітету», який передбачений
парламентом для майна проданого чи переданого в порядку виконання судового
рішення, досягається охорона прав добросовісної особи, яка набула майно, що
було відчужене чи передане на виконання судового рішення і стабільність
цивільного обороту. Якщо майно продається чи передається на виконання судового
рішення, то таке рішення набрало законної сили. Виконання судового рішення відбувається
відповідно до закону про виконавче провадження. Відчужувачем є не власник
майна (оскільки майно продається не по волі власника), а особа, уповноважена
державою, виконавець. Саме тому публічна складова відчуження (передання)
майна власника має вирішальне значення і свідчить про те, що існують підстави
для такого відчуження (передання), та, як наслідок, є підстави для набуття
права власності на майно відчужене чи передане в процесі виконання судового
рішення;
при «віндикаційному імунітеті», що закріплений для
майна проданого чи переданого в порядку виконання судового рішення (абзац 1
частини другої статті 388 ЦК України) не тільки не має значення, але й не може
мати значення, чи відбулося вибуття майна з володіння власника по його волі чи
поза нею, оскільки відчужувачем є не власник майна, а виконавець.
ВИСНОВОК: До майна, яке було продане чи передане на виконання рішення суду діє
«віндикаційний імунітет», а тому воно не підлягає витребуванню від
добросовісного набувача навіть у разі подальшого скасування рішення.
Матеріал по темі: «Електронні торги проведені на підставі правочину, який в подальшому було визнано недійсним»
Теги: віндикаційний імунітет, продаж майна, спільна
власність, оцінка нерухомості, оскарження оцінки, покупець, боржник, виконавча
служба, звернення стягнення, примусова реалізація, фіксована ціна, порушення
торгів, правочин, судова пракика, Верховний суд, Адвокат Морозов
