Адвокат Морозов (судовий захист)
Верховний суд:
щодо відсутності у виконавця обов’язку перевіряти цільове призначення рахунків
боржника до накладення арешту
14 серпня 2025
року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в
рамках справи № 320/14377/23,
адміністративне провадження №К/990/39545/24 (ЄДРСРУ № 129537512) досліджував
питання щодо відсутності у виконавця обов’язку перевіряти цільове призначення
рахунків боржника до накладення арешту.
Судове рішення
є обов`язковим до виконання, й у разі невиконання боржником рішення
добровільно, державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове
виконання у порядку, визначеному Законом №1404-VIII.
Виконавець
зобов`язаний вживати передбачених Законом №1404-VІІІ заходів щодо примусового
виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти
виконавчі дії. Під час вчинення виконавчих дій (здійснення виконавчого
провадження) виконавець має право, серед іншого, накладати арешт на кошти
боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках у банках.
Порядок
звернення стягнення на кошти та інше майно боржника визначено статтею 48 Закону
№1404-VIII, в якій установлено також перелік
рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено.
При цьому
стаття 48 Закону №1404-VIII, як констатував Верховний Суд у постановах,
зокрема, від 16 липня 2020 року в справі №1.380.2019.006270, від 10 червня 2021 року в справі №520/4794/2020, від 22
липня 2021 року в справі №280/3860/20,
від 18 квітня 2022 року в справі №640/19274/20, установлює невичерпний
перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи,
що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення
стягнення або накладення арешту на які заборонено.
Згідно із
висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 16 липня 2020
року в справі №1.380.2019.006270 та від 18 квітня 2022 року в
справі №640/19274/20,
виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на
рахунках боржника в банківських установах, окрім тих, накладення арешту на які
заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну
постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої
статті 52 Закону №1404-VІІІ, повинен
визначити статус коштів рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі
їхнього знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту,
банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на
рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття
виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону
№1404-VІІІ. Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини
коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання
документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим
використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом
(частина четверта статті 59 Закону №1404-VІІІ).
Відповідно до
висновків Великої Палати Верховного Суду, зроблених у постанові від 20 квітня
2022 року в справі №756/8815/20,
виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на
рахунках боржника в банківських установах, окрім тих, накладення арешту на які
заборонено законом. При цьому саме банк,
який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника,
відповідно до частини третьої статті 52 Закону №1404-VІІІ, повинен визначити
статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на
рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний
повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути
його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із
цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону №1404-VІІІ. Також
виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку
боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження,
що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення
стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону
№1404-VІІІ). При цьому передбачене абзацом 2 частини другої статті 59 Закону
№1404-VIII зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не
виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за
наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих
звітів про стягнення, оскільки у відповідності до пункту 1 частини четвертої
статті 59 цього Закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника
або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення
стягнення на такі кошти боржника заборонено законом. Для боржника надання
вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити
свої права, порушені у зв`язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця
зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених
негативних наслідків. Однак це не виключає зобов`язання банку при виконанні
приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити
виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у
зв`язку з забороною, встановленою законом.
У постановах
від 14 серпня 2024 року в справі №338/1125/23 та від 29 січня 2025 року в справі №279/809/24 Верховний Суд констатував, що саме
банк, який виконує постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до
частини третьої статті 52 Закону №1404-VІІІ, повинен визначити статус коштів і
рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі їхнього обліковування на рахунку,
на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити
виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути таку постанову
без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно
із частиною четвертою статті 59 Закону №1404-VІІІ. У разі, якщо банк не
повідомив державного виконавця, що рахунок, на якому знаходяться кошти
боржника, є рахунком зі спеціальним режимом використання, то дії державного
виконавця щодо накладення арешту на кошти на цьому банківському рахунку та їхнє
подальше списання не можна вважати протиправними.
ВИСНОВОК: Отже, за сформованою судовою практикою, Закон
№1404-VІІІ не покладає на виконавця обов`язку здійснювати попереднє дослідження
цільового призначення кожного банківського рахунку боржника до накладення арешту.
Частина третя статті 52 указаного Закону такий обов`язок покладає на банк -
саме він повинен перевірити, чи підпадає рахунок під спеціальний режим, і в
разі виявлення цільового призначення, яке виключає арешт коштів, зобов`язаний
повідомити виконавця та повернути постанову про арешт коштів боржника без виконання.
Водночас обов`язок виконавця полягає у знятті арешту
з коштів на рахунку боржника саме за умови надання документального
підтвердження, що відповідний рахунок боржника має спеціальний режим використання
та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом, банком або
боржником.
Матеріал по темі: «Заборона звернення стягнення та накладення арешту на кошти та рахунки боржника»
Теги: накладення арешту на
рахунок боржника, призначений для виплати заробітної плати, інших виплат
працівникам, підстави для зняття виконавцем арешту, арешт рахунків, судова практика,
Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар