Адвокат Морозов (судовий захист)
Введення в оману під час
укладання договору купівлі-продажу особою з вадами зору.
14
січня 2019 року Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової
палати Касаційного цивільного суду в рамках справи №
308/12128/15-ц, провадження № 61-9541св18 (ЄДРСРУ № 79174038)
досліджував питання щодо особливостей укладання договору купівлі – продажу
особою з вадами зору.
Суд
встановив, що на момент укладення договору у позивача були вади зору (катаракта
обох очей).
Згідно
з частиною першою статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна
сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у
власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується
прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно
до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в
належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
У
статті 215 ЦК України вказано, що підставою недійсності правочину є
недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені
частинами першою-третьою та шостою статті 203 ЦК України. Тобто зміст правочину
не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також
моральним засадам суспільства; волевиявлення учасників правочину має бути
вільним і відповідати його волі.
Відповідно
до положення частини першої статті 230 ЦК України, якщо одна із сторін
правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне
значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається
судом недійсним.
(!!!) Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність
обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх
існування.
Правочин,
вчинений під впливом обману, належить до правочинів з вадами волі, оскільки у
сторони, яка діяла під впливом обману, внутрішня воля сформувалася невірно, під
впливом хибних відомостей про обставини правочину, спричинених діями інших
осіб.
Під
обманом необхідно розуміти навмисне введення в оману однією стороною правочину
іншої сторони з метою вчинення правочину. Обман - це певні винні, навмисні дії
сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки
правочину, які насправді наступити не можуть. При обмані наслідки правочину, що
вчиняється, є відомими й бажаними для однієї із сторін.
Встановлення
наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб
спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації
недійсності правочину (стаття 230 ЦК України).
Обман
може стосуватися насамперед як елементів та обставин самого правочину, що мають
істотне значення (природа правочину, права та обов'язки сторін, такі
властивості речі, які значно знижують її цінність або унеможливлюють
використання за цільовим призначенням (стаття 229 ЦК України), так і обставин,
що знаходяться за межами правочину, в тому числі мотиву й мети правочину.
Верховний
Суд виходить з того, що правочин вчинено під впливом обману у випадку
навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на
вчинення правочину.
Більше
того, постановою Верховного суду у справі №
445/1011/17 від 01.08.2018 р. (ЄДРСРУ № 75743740) надано правовий
висновок, яким визначено, що обман, що стосується обставин, які мають істотне
значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману.
Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше,
обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею
правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у
відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин
дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.
ВАЖЛИВО: Тобто, правочин визнається вчиненим під впливом
обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які
впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є
умисел у діях однієї зі сторін правочину.
Наявність
умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу
введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом
обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Особа
на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести
на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і
письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку, - неправильне
сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і
що ця помилка дійсно була і має істотне значення.
Аналогічні
висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду
України від 16 березня 2016 року № 6-93цс16
та від 27 квітня 2016 року № 6-372цс16.
Відповідно
до пункту 6 глави 9 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України,
затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №
296/5, якщо фізична особа, яка звернулася з а вчиненням нотаріальної дії, має
вади зору або з інших причин не має змоги самостійно прочитати документ, нотаріус уголос прочитує їй текст
документа, про що на документі робиться відповідна відмітка.
Відповідно
до пункту 3 глави 9 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України,
затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №
296/5, перед підписанням документа нотаріус зобов'язаний забезпечити
ознайомлення зі змістом документа сторін (учасників).
Судами
попередніх інстанції встановлено відсутність вказівки у договорі про те, що
його текст зачитано у голос, а оскільки продавець особисто не могла прочитати
текст договору і договір не зачитувався нотаріусом, позивач вважала, що
підписує документи, які будуть надаватися до центру соціального обслуговування.
Верховний
Суд також виходив з наступного: позивач є особою похилого віку, має вади зору,
особисто не могла прочитати текст договору і договір нотаріусом не зачитувався,
продавати квартиру у неї наміру не було, а кошти за договором не отримувала,
тому відповідач під час укладення договору купівлі-продажу, не ознайомивши
продавця з його текстом, ввела позивача в оману шляхом замовчування.
ВИСНОВОК: Вказані вище дії відповідача, під час
укладання спірного договору, суперечили волевиявленню продавця, що свідчить про
умисел у таких діях відповідача, спрямовані на введення особи похилого віку в
оману.
Тобто,
на погляд автора, після прийняття такого судового рішення є всі підстави для
звернення в правоохоронні органи для внесення відомостей в ЄДРДР.
Немає коментарів:
Дописати коментар