понедельник, 1 августа 2016 г.

Санкції за розрахунки з нерезидентом без участі уповноваженого банку




Податкові спори: законність застосування фінансових санкцій з боку фіскальної служби (!!!) до суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахунки у межах торгівельного обороту з нерезидентами по укладених зовнішньоекономічних контрактах, але без участі уповноваженого банку.

Режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства визначає Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (з відповідними змінами та доповненнями).

Відповідно до ч. 1 статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі – «Декрет») у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовуються як засіб платежу іноземна валюта та грошова одиниця України - гривня. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки в порядку, установленому Національним банком України.

Використання іноземної валюти на території України як засобу платежу потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України згідно з підпунктом «г» пункту 4 статті 5 Декрету.

При цьому, пунктом 3 постанови правління Національного банку України від 28 травня 2012 року № 209 «Про врегулювання питань щодо використання гривні в розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту» встановлено, що розрахунки в гривні між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту (розрахунки за експорт/імпорт товарів) здійснюються через уповноважені банки без індивідуальних ліцензій Національного банку України з урахуванням вимог Положення про відкриття та функціонування в уповноважених банках України рахунків банків-кореспондентів в іноземній валюті та в гривнях, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 26 березня 1998 року № 118, постанови Правління Національного банку України від 30 грудня 2003 року № 597 «Про переказування коштів у національній та іноземній валюті на користь нерезидентів за деякими операціями» та Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 квітня 1991 № 959 «Про зовнішньоекономічну діяльність» під товаром слід розуміти будь-яку продукцію, послуги, роботи, права інтелектуальної власності та інші немайнові права, призначені для продажу (оплатної передачі).

Висновком зазначеного є наступне:
1)   розрахунки в гривні та в іноземній валюті між резидентами і нерезидентами за експорт/імпорт робіт, послуг здійснюються лише через уповноважені банки;
2) використання іноземної валюти на території України як засобу платежу потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України;
3) розрахунки в гривні між резидентами і нерезидентами за експорт/імпорт робіт, послуг здійснюються без індивідуальних ліцензій Національного банку України.

Згідно з абзацом 6 пункту 2 статті 16 Декрету до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції), зокрема: за порушення резидентами порядку розрахунків, установленого статтею 7 цього Декрету, - штраф у розмірі, еквівалентному сумі валютних цінностей, що використовувалися при розрахунках, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких розрахунків; за несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України; за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Разом з цим, абзацом 9 пункту 2 статті 16 Декрету встановлено, що санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами, а як відомо, органи фіскальної служби не входять до підпорядкованої орбіти НБУ…

…але відповідно до п. 3 Указу Президента України "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства" від 27.06.1999 р. № 734/99 санкції, передбачені статтею 2 цього Указу та пунктом 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", застосовуються Національним банком України до банків та інших фінансово-кредитних установ, органами державної податкової служби - до інших резидентів і нерезидентів України. Оскарження рішень про застосування фінансових санкцій здійснюється в судовому порядку.

В свою чергу п. 7 та п. 8 цього Указу передбачають, що Президент покладає на Кабінет Міністрів України обов’язок щодо надання офіційних роз'яснень цього Указу, який набирає чинності в порядку, передбаченому пунктом 4 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України.

Пунктом 4 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України передбачено, що  Президент України протягом трьох років після набуття чинності Конституцією України має право видавати схвалені Кабінетом Міністрів України і скріплені підписом Прем'єр-міністра України укази з економічних питань, не врегульованих законами, з одночасним поданням відповідного законопроекту до Верховної Ради України в порядку, встановленому статтею 93 цієї Конституції.

Такий указ Президента України вступає в дію, якщо протягом тридцяти календарних днів з дня подання законопроекту (за винятком днів міжсесійного періоду) Верховна Рада України не прийме закон або не відхилить поданий законопроект більшістю від її конституційного складу, і діє до набрання чинності законом, прийнятим Верховною Радою України з цих питань.

Отже, маємо наступне:
- згідно Указу Президента України "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства" від 27.06.1999 р. № 734/99 – податкова може (!!!???) накладати штрафні санкції на суб’єктів господарювання за порушення валютного законодавства;

- Указ Президента від 27.06.1999 р. № 734/99 виданий в межах трирічного терміну встановлених пунктом 4 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України, але не схвалений Кабінетом Міністрів України і не містить підпису Прем'єр-міністра України;

- Указ Президента від 27.06.1999 р. № 734/99 опубліковано в Урядовому кур'єрі ( 1999, 07, 01.07.99 N 120-121) та в Офіційному віснику України (1999, N 27 (23.07.99), ст. 1310), однак на виконання ч. 2 п. 4 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України, зокрема до Верховної ради України не подано відповідний законопроект, а отже згідно Конституції України,  норми якою мають пряму дію, - Указ Президента від 27.06.1999 р. № 734/99 – не чинний, однак станом на сьогодення Конституційним судом України його таким не визнано.

Таким чином, український ПРАВОВИЙ ДУАЛІЗМ та СУДОВА НЕВИЗНАЧЕНІСТЬ використовуються контролюючими (фіскальними) органами, як спосіб тиску на бізнес, шляхом винесення необґрунтованих податкових повідомлень – рішень.

Однак найвищі судові ланки правової системи України, зокрема Вищий адміністративний суд, розуміючи абсурдність вищевказаної ситуації, керуючись нормами Основного Закону нашої Держави, не завжди йде на поводу правового нігілізму контролюючих органів, а й іноді приймають рішення на користь Людини…


ВИСНОВОК: З огляду на викладене, відповідно до положень Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», органи державної податкової (фіскальної) служби не наділено повноваженнями застосовувати до резидентів і нерезидентів України санкції, передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету, відповідні санкції застосовуються Національним банком України (позиція Вищого адміністративного суду України викладена у постанові від 13 липня 2016 року по справі К/800/23435/13).



Теги: податкові спори, налоговые споры, фінансові санкції, резидент, нерезидент, Національний банк України, судебная практика, повноваження контролюючих органів,  оскарження податкових повідомлень – рішень,  обжалование, Акт налоговой проверки, фіскальні органи, податкові органи, юрист, судебная защита, Адвокат Морозов

Комментариев нет:

Отправить комментарий