У період воєнного стану водіям легкових авто надано право керувати вантажівками

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

У період воєнного стану до керування транспортними засобами категорії С, С1 на території України допускаються особи, які мають посвідчення водія категорії В

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 р. № 348 «Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 3 березня 2022 р. № 184» установлено, що у період воєнного стану до керування транспортними засобами категорії С, С1 на території України допускаються особи, які мають посвідчення водія категорії В.

Примітка: 

П. 2.13 Правил дорожнього руху передбачає, право на керування транспортними засобами особам може бути надано зокрема автомобілями, колісними тракторами, самохідними машинами, сільськогосподарською технікою, іншими механізмами, які експлуатуються на вулично-дорожній мережі, всіх типів (категорії В1, В, С1, С), за винятком автобусів, трамваїв і тролейбусів, - з 18-річного віку.

Категорія «В» — автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кілограмів (7700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, восьми; состав транспортних засобів з тягачем категорії Е причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів;

Категорія “С1” транспортні засоби призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких становить від 3500 до 7500 кілограмів (від 7700 до 16500 фунтів), состав транспортних засобів з тягачем категорії С1 та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів;

Категорія “С” транспортні засоби призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких перевищує 7500 кілограмів (16500 фунтів), состав транспортних засобів з тягачем категорії С та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів;

Разом з цим, відповідно до п. 3 ч. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2022 р. № 360 «Деякі питання підготовки та допуску водіїв до керування транспортними засобами в період дії воєнного стану на території України або окремих її місцевостях» вбачається, що право на керування транспортними засобами категорій С, С1 надається особам, які мають посвідчення водія категорії В і навички керування транспортними засобами відповідної категорії більше трьох років протягом останнього часу, пройшли перепідготовку з практичного керування транспортними засобами за встановленими програмами та склали практичний іспит на право керування транспортними засобами категорій С, С1.

ВИСНОВОК: Виключно у період воєнного стану та протягом року з дня припинення або скасування дії воєнного стану до керування транспортними засобами категорії С, С1 на території України допускаються особи, які мають посвідчення водія категорії «В» та … :

• мають навички керування транспортними засобами відповідної категорії більше трьох років протягом останнього часу; 
• пройшли перепідготовку з практичного керування транспортними засобами за встановленими програмами; 
• склали практичний іспит.

Матеріал по темі: ««Бойовий імунітет» та порушення «законів і звичаїв війни»»

 

 

«НІ ВІЙНІ», «НЕТ ВОЙНЕ»,  «NO WAR»; «НІ ВІЙНІ», «НЕТ ВОЙНЕ»,  «NO WAR»; «НІ ВІЙНІ», «НЕТ ВОЙНЕ»,  «NO WAR»; «НІ ВІЙНІ», «НЕТ ВОЙНЕ»,  «NO WAR»; «НІ ВІЙНІ», «НЕТ ВОЙНЕ»,  «NO WAR»

 

Теги: водії, категорія В, категорія С, категорія С1, право на керування авто, вантажівка, вантажний транспорт, збройна агресія, воєнний стан, Адвокат Морозов

 

«Бойовий імунітет» та порушення «законів і звичаїв війни»

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

«Бойовий імунітет» та порушення «законів і звичаїв війни» для осіб, які приймають участь у воєнному конфлікті на території України

15.03.2022 р. Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо визначення обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння та забезпечують бойовий імунітет в умовах дії воєнного стану» № 2124-IX, який набрав чинності 21.03.2022 р.

Відповідно до пояснювальної записки вбачається, що метою вказаного Закону є необхідність правового захисту військового командування, військовослужбовців, добровольців Сил територіальної оборони Збройних Сил України, працівників правоохоронних органів, які відповідно до своїх повноважень беруть участь в обороні України, осіб, визначених Законом України «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України» шляхом закріплення поняття «бойового імунітету» за закріплення в загальній частині Кримінального кодексу України інституту звільнення від кримінальної відповідальності за втрати особового складу, бойової техніки чи іншого військового майна, наслідки застосування збройної та іншої сили під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань з оборони України із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння), настання яких з урахуванням розумної обачності неможливо було передбачити при плануванні та виконанні таких дій (завдань) або які охоплюються виправданим ризиком, крім випадків порушення правил ведення війни або застосування збройної сили, визначених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Визначення «бойового імунітету» буде закріплене у Законі України "Про оборону України", так "бойовий імунітет» - звільнення військового командування, військовослужбовців, добровольців Сил територіальної оборони Збройних Сил України, працівників правоохоронних органів, які відповідно до своїх повноважень беруть участь в обороні України, осіб, визначених Законом України "Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України", від відповідальності, у тому числі кримінальної, за втрати особового складу, бойової техніки чи іншого військового майна, наслідки застосування збройної та іншої сили під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань з оборони України із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння), настання яких з урахуванням розумної обачності неможливо було передбачити при плануванні та виконанні таких дій (завдань) або які охоплюються виправданим ризиком, крім випадків порушення законів та звичаїв війни або застосування збройної сили, визначених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України".

Слід також роз’яснити, що по-перше: осіб, визначених Законом України "Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України" слід кваліфікувати як «цивільних осіб», зокрема це:  1) громадяни України та 2) іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України (ст. 1 вказаного Закону).

По – друге: «Закони та звичаї війни» (лат. jus in bello, англ. law of war) — сучасний компонент міжнародного права, який регулює умови для початку війни (jus ad bellum) та поведінку воюючих сторін (jus in bello). Закони війни дають визначення таким поняттям як суверенітет та державність, держава та територія, окупація та інші важливі терміни міжнародного права; також положення щодо прав військових, військовополонених та мирного населення, тощо.

Конвенція про закони і звичаї суходільної війни передбачає, що забороняється наступне: руйнувати чи загарбувати ворожу власність, окрім випадків, коли  подібне  руйнування чи загарбання нагально викликане воєнною необхідністю; під  час  облог  і бомбардувань належить ужити всіх необхідних засобів,  аби вберегти,  наскільки можливо, храми, будівлі,  що  служать  цілям  науки,  мистецтв  та  благодійності, шпиталі й місця,  де зібрано хворих і поранених, за умови, що такі будівлі й місця не служили водночас воєнним цілям; піддані облозі зобов'язані вирізнити  ці  будівлі  особливими примітними знаками, щодо яких ті, що піддають місто облозі, мусять бути завчасно поінформовані; забороняється віддавати на розграбування місце  або місто, навіть узяті приступом.

Перша Женевська конвенція стосується хворих та поранених членів збройних сил; поліпшення долі поранених, хворих і осіб, що постраждали в корабельних аваріях, зі складу збройних сил на морі; встановлює правила, яких повинні дотримуватися воюючі сторони при поводженні з військовополоненими; передбачає гуманне поводження з населенням, що перебуває на окупованій території, і захищає його права.

ВАЖЛИВО: Женевські конвенції закріпили основний принцип сучасного міжнародного права: війни ведуться проти збройних сил супротивника; військові дії проти цивільного населення, хворих, поранених, військовополонених тощо забороняються.

З урахуванням вказаного Законом внесено зміни в  Розділ VIII Кримінального кодексу України  де статтею 43-1  доповнено:

"Стаття 43-1. Виконання обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України

1. Не є кримінальним правопорушенням діяння (дія або бездіяльність), вчинене в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту та спрямоване на відсіч та стримування збройної агресії Російської Федерації або агресії іншої країни, якщо це заподіяло шкоду життю або здоров’ю особи, яка здійснює таку агресію, або заподіяло шкоду правоохоронюваним інтересам, за відсутності ознак катування чи застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, інших порушень законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

2.      Кожна особа має право на захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України незалежно від можливості уникнення зіткнення, заподіяння шкоди або звернення за допомогою до інших осіб чи органів державної влади, Збройних Сил України.

3.     Особа не підлягає кримінальній відповідальності за застосування зброї (озброєння), бойових припасів або вибухових речовин проти осіб, які здійснюють збройну агресію проти України, та за пошкодження чи знищення у зв’язку з цим майна.

4.      Не вважається виконанням обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України діяння (дія або бездіяльність), спрямоване на відсіч та стримування збройної агресії Російської Федерації або агресії іншої країни, яке явно не відповідає небезпечності агресії або обстановці відсічі та стримування, не було необхідним для досягнення значної суспільно корисної мети у конкретній ситуації та створило загрозу для життя інших людей або загрозу екологічної катастрофи чи настання інших надзвичайних подій більшого масштабу".

ВИСНОВОК: Вказаний Закон забезпечує правовий захист осіб, які приймають участь у збройному воєнному конфлікті на території України, зокрема, але не виключно осіб, які безпосередньо приймають участь у бойових діях, з метою підвищення обороноздатності держави та суспільства під час відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації.

Між тим, слід враховувати, що «бойовий імунітет» не розповсюджується на «порушення законів та звичаїв війни», адже не зважаючи не на що життя та здоров’я Людини є найвищою соціальною цінністю.

 

Матеріал по темі: «Скасуваннязапобіжного заходу для призову на військову службу у воєнний час»

 

 

«НІ ВІЙНІ», «НЕТ ВОЙНЕ»,  «NO WAR»; «НІ ВІЙНІ», «НЕТ ВОЙНЕ»,  «NO WAR»; «НІ ВІЙНІ», «НЕТ ВОЙНЕ»,  «NO WAR»; «НІ ВІЙНІ», «НЕТ ВОЙНЕ»,  «NO WAR»; «НІ ВІЙНІ», «НЕТ ВОЙНЕ»,  «NO WAR» 

 

Теги: бойовий імунітет, закони та звичаї війни, звільнення від кримінальної відповідальності, застосування зброї, зміни в кримінальний кодекс, збройна агресія, воєнний стан, Адвокат Морозов

 

Засвідчення форс-мажорних обставин Торгово-промисловою палатою України

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Спрощення процедури засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) Торгово-промисловою палатою України

15.03.2022 р. Верховною радою України затверджено Указ Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Окрім цього, Торгово-промислова палата України 28.02.2022 р. на підставі ст. ст. 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.97 N 671/97-ВР, Статуту ТПП України у листі за N 2024/02.0-7.1 засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Закон України «Про торгово-промислові палати в Україні» зазначає, що обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) враховуючи надзвичайно складну ситуацію, з якою зіткнулась наша країна, 17.03.2022 р. ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

З метою позбавлення обов’язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії введеного воєнного стану, на сайті ТПП України розміщено 28.02.2022 року загальний офіційний лист ТПП України щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (за змістом зразка вказаним нижче). Це надасть можливість за необхідністю роздруковувати відповідне підтвердження всім, кого це стосується.

 

Завантажте зразок перейшовши за посиланням - Зразок у форматі PDF

 

ВИСНОВОК: Таким чином, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об’єктивними обставинами для суб'єктів господарської  діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов’язанням/обов’язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

 

Матеріал по темі: «Податки, відмивання коштів, кредит та іпотека в умовах воєнного стану»

 

«НІ ВІЙНІ», «НЕТ ВОЙНЕ»,  «NO WAR»; «НІ ВІЙНІ», «НЕТ ВОЙНЕ»,  «NO WAR»; «НІ ВІЙНІ», «НЕТ ВОЙНЕ»,  «NO WAR»; «НІ ВІЙНІ», «НЕТ ВОЙНЕ»,  «NO WAR»; «НІ ВІЙНІ», «НЕТ ВОЙНЕ»,  «NO WAR»

 

Теги: форсмажор, торгово-промислова палата України, ТПП, засвідчення форсмажору, непереборна сила, надзвичайні обставини, воєнний стан, Адвокат Морозов

 

Звільнення від військової служби осіб з інвалідністю та доглядачів за інвалідами і хворими дітьми

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Закон щодо спрощеного варіанту звільнення від військової служби осіб з інвалідністю та осіб, які доглядають за такими особами з інвалідністю і хворими дітьми

15.03.2022 р. Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо звільнення від військової служби осіб з інвалідністю та осіб, які доглядають за особами з інвалідністю і хворими дітьми» № 2122-IX, який набрав чинності 21.03.2022 р.

Відповідно до пояснювальної записки вбачається, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 введено воєнний стан в Україні у зв’язку із російської агресії проти нашої держави. Указом Президента України 24 лютого 2022 року № 69 оголошено загальну мобілізацію. На превеликий жаль, у мирний час багато осіб з інвалідністю та осіб, які доглядають за такими особами з інвалідністю і хворими дітьми, не оформили своєчасно військові квитки та звільнення від військової служби. Внаслідок цього зазначені категорії людей зараз не можуть виїхати за кордон, рятуючи своє життя та життя своїх близьких, в тому числі дітей з інвалідністю.

Таким чином метою розроблення вказаного закону було визначення на законодавчому рівні спрощеного варіанту звільнення від військової служби осіб з інвалідністю та осіб, які доглядають за такими особами з інвалідністю і хворими дітьми.

Враховуючи зазначене у Законі України "Про військовий обов’язок і військову службу" (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 38, ст. 324 із наступними змінами): 1) у частині другій статті 17 пункти 6 і 7 виключили; 2) у частині першій статті 18: абзац другий після слів "які визнані" доповнити словами "особами з інвалідністю або"; після абзацу п’ятого доповнити п’ятьма новими абзацами такого змісту:

• які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років;
• які виховують дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня;
• дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, але якій не встановлено інвалідність;
• які зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіком), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребують постійного догляду;
• які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
• які здійснюють опіку над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною; зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю I групи; зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд".

3) у статті 26: у частині четвертій: абзаци четвертий - восьмий підпункту "г" пункту 1 замінити сімома новими абзацами такого змісту:

• утримання військовослужбовцем повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;
• необхідність постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребують постійного догляду;
• наявність дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
• необхідність здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною; необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи; необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
• наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років;
• виховання військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років;
• виховання військовослужбовцем дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, але якій не встановлено інвалідність";

пункт 2 доповнити підпунктом "г" такого змісту:

• у зв’язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;
• у зв’язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, але якій не встановлено інвалідність;
• у зв’язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я; у зв’язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
• у зв’язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною; у зв’язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи; у зв’язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;

абзаци четвертий - восьмий підпункту "ґ" пункту 2 частини п’ятої замінити сімома новими абзацами такого змісту:

• утримання військовослужбовцем повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;
• необхідність постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребують постійного догляду;
• наявність дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
• необхідність здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною; необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи; необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
• наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років;
• виховання військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років;
• виховання військовослужбовцем дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, але якій не встановлено інвалідність";

абзаци четвертий - восьмий підпункту "г" пункту 2 частини шостої замінити сімома новими абзацами такого змісту:

• утримання військовослужбовцем повнолітньої дитини, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;
• необхідність постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребують постійного догляду;
• наявність дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
• необхідність здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною; необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи; необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
• наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років;
• виховання військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років;
• виховання військовослужбовцем дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, але якій не встановлено інвалідність".

2.     У статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" 1) абзаци третій - тринадцятий частини першої замінити тринадцятьма новими абзацами такого змісту:

• визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров’я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії);
• жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років;
• жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;
• жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років;
• жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, але якій не встановлено інвалідність;
• жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;
• усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років;
• зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребують постійного догляду;
• які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
• опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю I групи; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
• народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
• працівники органів військового управління (органів управління), військових частин (підрозділів), підприємств, установ та організацій Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Національної поліції України, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, Державної виконавчої служби України, Управління державної охорони України;
• інші військовозобов’язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках.

після частини першої доповнити новою частиною такого змісту: «Особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в абзацах четвертому - дванадцятому частини першої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання».

ВИСНОВОК: Зміни до статей 17, 18 та 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» дозволили бути звільненими від військової служби (строкової, під час особливого періоду та мобілізації) окремим категоріям військовозобов’язаних із числа осіб з, а також тих, які доглядають за особами з інвалідністю та недієздатними, чи утримують дітей з інвалідністю, дітей, хворихна тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання,дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітей, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги, при перетині ними держаного кордону України за умов правового режиму надзвичайного або воєнного стану а також посилення контролю за виїздом за межі України дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, які не досягли 18-річного віку та проживають або зараховані до закладів різних типів, дітей, які не мають такого статусу, дітей, які виховуються в прийомних сім’ях, дитячих будинках сімейного типу, під опікою, піклуванням в умовах введення на території України надзвичайного або військового стану.

 

Матеріал по темі «Заборона перетинання кордону особам віком від 18 до 60 років»

 

«НІ ВІЙНІ», «НЕТ ВОЙНЕ»,  «NO WAR»; «НІ ВІЙНІ», «НЕТ ВОЙНЕ»,  «NO WAR»; «НІ ВІЙНІ», «НЕТ ВОЙНЕ»,  «NO WAR»; «НІ ВІЙНІ», «НЕТ ВОЙНЕ»,  «NO WAR»; «НІ ВІЙНІ», «НЕТ ВОЙНЕ»,  «NO WAR» 

Скасування запобіжного заходу для призову на військову службу у воєнний час

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Скасування запобіжного заходу для призову на військову службу під час мобілізації або його зміна з інших підстав

Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо порядку скасування запобіжного заходу для призову на військову службу під час мобілізації або його зміни з інших підстав» № 2125-ІХ від 15.03.2022.

Метою даного закону є дозвіл реалізувати громадянам України, придатним до військової служби за станом і віком, конституційний обов’язок щодо захисту Вітчизни в умовах воєнного стану.

Так, вказаним нормативним актом у Кримінальному процесуальному кодексі України доповнено статтею 616 такого змісту:

“Стаття 616. Скасування запобіжного заходу для призову на військову службу під час мобілізації або його зміна з інших підстав

1.      У разі введення в Україні або окремих її місцевостях (адміністративній території) воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України підозрюваний, обвинувачений, який під час досудового розслідування або судового розгляду тримається під вартою, за виключенням тих, що підозрюються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, а також злочинів, передбачених статтями 115, 146-147, 152-156, 255, 2551 , 257, 258-262, 305-321, 330, 335-337, 401-414, 426-433, 436, 437-442 Кримінального кодексу України, має право звернутися до прокурора з клопотанням про скасування цього запобіжного заходу для призову на військову службу під час мобілізації.

За результатами розгляду цього клопотання прокурор має право звернутись до слідчого судді або суду, який розглядає кримінальне провадження, з клопотанням про скасування цій особі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для призову цієї особи на військову службу під час мобілізації.

Клопотання про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для призову на військову службу під час мобілізації повинно містити:

1) виклад обставин, які свідчать про те, що особа підпадає під призов на військову службу під час мобілізації та висновок про її придатність до несення військової служби в умовах воєнного стану;

2) виклад обставин, які вказують на те, що відсутні відповідні ризики, передбачені частиною першою статті 177 цього Кодексу, а також ризики ухилення особи, стосовно якої пропонується скасувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, від призову на військову службу під час мобілізації.

2.      Слідчий суддя або суд, який розглядає кримінальне провадження, має невідкладно розглянути таке клопотання. За наявності достатніх підстав слідчий суддя або суд має право скасувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою для призову підозрюваного, обвинуваченого, стосовно якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на військову службу під час мобілізації.

3.      Підозрюваний, обвинувачений, стосовно якого було скасовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, має невідкладно, але не пізніше протягом 24-х годин з'явитись для призову на військову службу під час мобілізації.

У випадку нез'явлення такої особи у цей строк для призову на військову службу під час мобілізації прокурор має подати клопотання про обрання цій особі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Контроль за виконанням ухвали слідчого судді або суду про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для призову підозрюваного, обвинуваченого, стосовно якого застосовано цей запобіжний захід, на військову службу під час мобілізації покладається на прокурора.

4.      Підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, крім запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, має право звернутись до прокурора для скасування відповідного запобіжного заходу для призову на військову службу під час мобілізації.

Прокурор у порядку, передбаченому частиною першою цієї статті, має звернутись до слідчого судді або суду, який розглядає кримінальне провадження, з відповідним клопотанням.

5.      За клопотанням підозрюваного, обвинуваченого слідчий суддя, суд має право ухвалити рішення про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на особисте зобов’язання, якщо відповідне клопотання обґрунтовується бажанням використати кошти, передані в заставу, для їх подальшого внесення на спеціальні рахунки Національного банку України для цілей оборони України.

6.      Виходячи зі стану ведення воєнних дій, у місцях ведення активних бойових дій за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого слідчий суддя, суд має право розглянути питання про зміну запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання”.

ВИСНОВОК: Законодавець передбачив можливість скасування запобіжного заходу підозрюваному, обвинуваченому, який під час досудового розслідування або судового розгляду тримається під вартою у разі введення в Україні воєнного стану для призову такої особи на військову службу під час мобілізації.

Рішення про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прийматиметься слідчим суддею або судом за клопотанням прокурора на якого й покладається контроль за виконанням цього рішення.

Крім того, підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано інший запобіжний захід, крім запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, має право звернутись до прокурора для скасування відповідного запобіжного заходу для призову на військову службу під час мобілізації, а у випадку воєнних дій на відповідній території слідчий суддя може змінити запобіжний захід - домашній арешт на особисте зобов’язання.

 

Матеріал по темі: «Досудове розслідування та строки тримання під вартою в умовах воєнного стану»

 

«НІ ВІЙНІ», «НЕТ ВОЙНЕ»,  «NO WAR»; «НІ ВІЙНІ», «НЕТ ВОЙНЕ»,  «NO WAR»; «НІ ВІЙНІ», «НЕТ ВОЙНЕ»,  «NO WAR»; «НІ ВІЙНІ», «НЕТ ВОЙНЕ»,  «NO WAR»; «НІ ВІЙНІ», «НЕТ ВОЙНЕ»,  «NO WAR» 

Спадкування та видача довіреностей в умовах воєнного стану

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Зміни щодо проведення нотаріальних дій у сфері спадкування, видачі довіреностей, зберігання депозитарію у нотаріальній конторі у період воєнного або надзвичайного стану

19 березня 2022 року набрав чинності наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів у сфері нотаріату» від 11.03.2022 № 1118/5 (зареєстрований 14 березня 2022 р. за N 325/37661).

Вказаним Наказом затверджені зміни до деяких нормативно-правових актів у сфері нотаріату, зокрема: «Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженому наказом Міністерство юстиції України від 22 лютого 2012 року N 296/5, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за N 282/20595 доповнено пунктами наступного змісту діючого в  умовах воєнного або надзвичайного стану:

• в умовах воєнного або надзвичайного стану спадкова справа заводиться за зверненням заявника будь-яким нотаріусом України, незалежно від місця відкриття спадщини;

• за відсутності доступу до Спадкового реєстру нотаріус заводить спадкову справу без використання цього реєстру та перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту протягом п’яти робочих днів з дня відновлення такого доступу, якщо за результатами перевірки відомостей Спадкового реєстру встановлено наявність раніше заведеної спадкової справи, заведена без використання Спадкового реєстру спадкова справа передається до нотаріуса, яким раніше заведено спадкову справу, в порядку, передбаченому підпунктом 2.7 цього пункту. Якщо наявність такої справи не встановлено, здійснюється реєстрація спадкової справи в Спадковому реєстрі;

• забороняється видача свідоцтва про право на спадщину у спадковій справі, заведеній без використання Спадкового реєстру, до її реєстрації у Спадковому реєстрі;

• за відсутності доступу до Спадкового реєстру реєстрація відомостей про заповіти, зміни до них, скасування заповітів, заведені спадкові справи, спадкові договори, зміни до них, розірвання спадкових договорів, видані свідоцтва про право на спадщину та їх дублікати проводиться протягом п'яти робочих днів з дня відновлення такого доступу;

• за відсутності доступу до Єдиного реєстру реєстрація довіреностей (у тому числі їх дублікатів), посвідчених в нотаріальному порядку, та довіреностей, прирівнюваних до нотаріально посвідчених, а також відомостей про припинення їх дії проводиться протягом п'яти робочих днів з дня відновлення такого доступу;

• термін зберігання в депозиті державної нотаріальної контори або приватного нотаріуса невитребуваних з депозиту грошових сум та цінних паперів, що підлягають передачі фізичним та юридичним особам, зменшено до одного року, після спливу якого вони підлягають перерахуванню до Державного бюджету України.

Також слід нагадати, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (зі змінами) з 06 березня 2022 року без використання спеціальних бланків нотаріальних документів вчиняються такі нотаріальнії дії:

• посвідчуються довіреності;
• посвідчуються заповіти;
• засвідчується справжність підспису на документах.

Матеріал по темі: «Податки,відмивання коштів, кредит та іпотека в умовах воєнного стану»

 

 

«НІ ВІЙНІ», «НЕТ ВОЙНЕ»,  «NO WAR»; «НІ ВІЙНІ», «НЕТ ВОЙНЕ»,  «NO WAR»; «НІ ВІЙНІ», «НЕТ ВОЙНЕ»,  «NO WAR»; «НІ ВІЙНІ», «НЕТ ВОЙНЕ»,  «NO WAR»; «НІ ВІЙНІ», «НЕТ ВОЙНЕ»,  «NO WAR»