Адвокат Морозов (судовий захист)
Набуття
право власності на підвальне приміщення в багатоповерховому будинку за
набувальною давністю
28 листопада 2019 року Верховний Суд у складі колегії
суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суд в рамках справи № 344/13144/17, провадження №61-3798св19 (ЄДРСРУ №
85966597) досліджував питання набуття право власності на підвальне приміщення в
багатоповерховому будинку за набувальною давністю.
Особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і
продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років
або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно
(набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом (частина перша
статті 344 ЦК України).
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один
із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб,
відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від
права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній
власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених
у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного
набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність
заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння;
сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження
або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів
майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі
рішення суду (юридична легітимація).
Набуття відповідною особою права власності за набувальною
давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.
Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як
підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до
статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність, як одна із
загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб`єктів у
їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити
виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт
добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння
майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнішній
строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його
заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння
майном. Крім того, позивач як володілець майна, повинен бути впевнений у тому,
що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких
обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на
нього.
Звідси, йдеться про добросовісне, в тому числі
безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на
набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою
добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що
опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте
не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна
особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає
можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі
володілець володіє майном не як власник.
Якщо володілець знає або повинен знати про
неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для
визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який
строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити,
оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність
заволодіння майном.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої
Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18).
Таким чином, за набувальною давністю може бути набуто
право власності на нерухоме майно, яке не має власника або власник якого
невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме
майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику
було відмовлено.
Позов про право власності за давністю володіння не може
заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є
власником.
У постанові Касаційного господарського суду у складі
Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №
922/1574/17 суд зазначив, що суттєвим для виникнення права власності за
набувальною давністю є встановлення моменту виникнення права власності за
набувальною власністю та строк володіння; характер володіння (добросовісне,
недобросовісне, відкрите, безперервне); обставини, за яких виникло володіння
спірним майном та чи відповідає це володіння ознакам безтитульного володіння;
юридичний статус спірного майна.
В даній справі, згідно з технічною документацією
підвальне приміщення багатоповерхового будинку є допоміжним, в ньому
знаходиться технічне обладнання будинку (комунікації). Зокрема, містяться
інженерні мережі, технічне обладнання, комунікаційні, газо-транзитні та водні
мережі, димові вентиляційні канали та інші вузли, внутрішньо будинкові системи,
необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов і безпечної експлуатації
жилих квартир, а також для забезпечення експлуатації будинку та побутового
обслуговування його мешканців
Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України
власникам квартир у дво- або багатоквартирному будинку належать на праві
спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні
конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами
або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди,
будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також
власників нежилих приміщень, які розташовані у житловому будинку.
За змістом рішення Конституційного Суду України від 2
березня 2004 року №4-рп/2004 допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки,
горища, колясочні тощо) передаються безоплатно в спільну власність громадян
одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних
будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує
здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників
багатоквартирного будинку, вступу до нього (п.1.1).
Таким чином, право володіння, користування та розпорядження
допоміжними приміщеннями мають усі співвласники житлового будинку.
Установивши, що спірні підвальні приміщення знаходяться у
багатоквартирному будинку, є допоміжним приміщенням, право володіння,
користування та розпорядження яким мають усі співвласники житлового будинку,
суд дійшов правильного висновку, що вказане майно не може бути об`єктом
набувальної давності.
ВИСНОВОК: При
зверненні до суду з вимогами про визнання за набувальною давністю права
власності на нерухоме майно позивачем має бути доведено факт існування такого
нерухомого майна, відкритість та безперервність володіння ним без правової
підстави; добросовісність заволодіння майном; факт володіння спірним майном
протягом строку, який складає не менше 10 років.
В той же час підвальне приміщення багатоповерхового
будинку, в якому знаходиться технічне обладнання будинку (комунікації), не може
бути об`єктом набувальної давності, оскільки є допоміжним приміщенням, право
володіння, користування та розпорядження яким мають усі співвласники житлового
будинку.
Теги : набуття право власності, набувальна давність,
набувальна давність на нерухоме майно, 344ЦК, визнання право власності,
відкрите володіння, 10 років, нерухоме майно, судова практика, Адвокат Морозов
