Адвокат Морозов (судовий захист)
Велика Палата Верховного Суду: невідповідність чи
неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту, як підстава для
відмови в позові з формальних підстав
16 липня 2025 року Велика Палата Верховного Суду в
рамках справи № 910/2389/23,
провадження № 12-14гс25 (ЄДРСРУ № 129278127) досліджувала питання щодо невідповідності
чи неповної відповідності позовних вимог належному способу захисту, як підстави
для відмови в позові з формальних підстав.
Звертаючись до суду з позовом за захистом порушеного права
позивач пропонує (викладає) в позові правову кваліфікацію спору, зокрема
формулює в ньому спосіб захисту, який, на його думку, забезпечить відновлення
такого права. При цьому процесуальний
закон не вимагає посилання на законодавчу норму, яка передбачає цей спосіб
захисту або дозволяє його застосувати.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала,
що в кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем
пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач
унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи в межах заявлених вимог, але,
зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в
реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Виконання такого обов`язку
пов`язане, зокрема, з тим, що суд має
надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише
буквально [див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021
року у справі № 9901/172/20 (пункти
1, 80, 81, 83), від 01 липня 2021 року у справі № 9901/381/20
(пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від
01 лютого 2022 року у справі №
750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4,
36), від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18 (підпункт 11.12), від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31)].
(!) Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам
сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити,
яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, що є складовою
класичного принципу "jura novit curia" (див. постанову Великої Палати
Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19).
Невідповідність чи неповна відповідність позовних
вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з
формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні
вимоги можна витлумачити відповідно до належного способу захисту прав.
Протилежний підхід не відповідав би завданням судочинства. Близькі за змістом
висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19 квітня 2023 року у
справі № 904/7803/21, від 20 вересня 2023 року
у справі № 910/3453/22,
від 01 листопада 2023 року у справі № 910/7987/22.
У свою чергу, якщо невідповідність способу захисту
критеріям належності та ефективності призводить до відмови в задоволенні
позовних вимог, то в разі посилання позивача на неправильні (невідповідні
предмету позову) законодавчі положення суд
має застосувати відповідну законодавчу норму самостійно. Така помилка
позивача не може слугувати підставою для відмови в позові.
У такому разі спосіб захисту опосередковується
позовною вимогою, яка втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт
захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи
оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з
порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення
його прав.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що
позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає в позовній заяві,
яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої
пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для
відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких
ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у
спірних відносинах.
Оцінку предмета заявленого позову, а відтак наявності
підстав для захисту порушеного права позивача, про яке він зазначає в позовній
заяві, здійснює суд, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки
спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує
заявлені вимоги (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного
Суду від 19 вересня 2019 року у справі № 924/831/17, від 26 травня 2022 року у справі №
910/17717/20, постанову Великої Палати Верховного Суду від 22
лютого 2024 року у справі № 990/150/23).
ВИСНОВКИ
щодо застосування норм права щодо неправильної правової
кваліфікації позивачем заявлених вимог:
Невідповідність чи неповна відповідність позовних
вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові
з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а
позовні вимоги можуть бути витлумачені відповідно до належного способу захисту
прав. Протилежний підхід не відповідав би завданням судочинства.
Суд у кожному окремому конкретному випадку має
встановити, якого результату прагне досягнути позивач за наслідком розгляду
справи, тобто надати належну інтерпретацію змісту його заявлених вимог.
У разі посилання позивача на неправильні (невідповідні
предмету позову) законодавчі положення суд має застосувати відповідну
законодавчу норму самостійно. Така помилка позивача не може слугувати
підставою для відмови в позові.
Матеріал по темі: «Застосування принципу «jura novit curia»
(«суд знає закон»)»
Теги:
jura_novit_curia, суд_знає_закон, належний_спосіб_захисту, відмова_в_позові, правова_кваліфікація,
правова_позиція, Верховний_суд, принцип_знання_закону,
судовий_захист, Адвокат_Морозов
