Адвокат Морозов (судовий захист)
Верховний суд:
Закон встановлює гарантії недоторканності житла чи іншого володіння особи
навіть при протиправному володінні
12 березня 2024
року Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного
кримінального суду в рамках справи № 722/151/20, провадження № 51-71км22 (ЄДРСРУ № 117757909)
досліджував питання щодо проникнення та огляду житла чи іншого володіння особи
при протиправному володінні.
Відповідно до
статті 12 Загальної декларації прав людини, яку прийнято і проголошено
Резолюцією 217 А (Ш) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року, і статті
17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, прийнятого
Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966 року, ніхто не може зазнавати
безпідставного втручання у його особисте та сімейне життя і безпідставного посягання на недоторканність
свого житла, кожна людина має право на захист від такого втручання або
посягань.
Зміст цього
принципу розкрито і конкретизовано у статті 8 Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод (далі - Конвенція). Згідно з наведеною нормою
міжнародного права: «Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного
життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть
втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання
відбувається згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в
інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни,
для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або
для захисту прав і свобод інших осіб».
Зазначені
міжнародно-правові норми імплементовані у національне законодавство України,
яке розширило коло об`єктів правового захисту і встановило гарантії
недоторканності не лише житла, а й іншого володіння особи.
Зокрема, як передбачено
статтею 30 Конституції України, кожному гарантується недоторканність житла.
Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в
них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. Лише у
невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна, чи з
безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину,
можливий інший, встановлений законом порядок проникнення до житла чи до іншого
володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.
Наведені
конституційні норми, що охороняють права і свободи людини, знайшли закріплення
у КПК як засади кримінального судочинства (пункт 6 частини 1 статті 7, стаття
13), за якими не допускається проникнення до житла чи іншого володіння
особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим судовим
рішенням, крім випадків, передбачених цим кодексом.
Встановлена у
статті 162 КК кримінальна відповідальність за незаконне проникнення до житла чи
іншого володіння особи є однією з законодавчих гарантій захисту прав людини,
передбачених статтею 8 Конвенції і статтею 30 Конституції України.
(!!!) Водночас сам
факт протиправного володіння особою житловим приміщенням та/або земельною
ділянкою, навіть якщо вони мають іншого власника, не надає права нікому, у
тому числі службовим особам, входити й оглядати ці об`єкти без дозволу
фактичного володільця за межами встановлених законом процедур. Адже
кримінально-правова охорона недоторканності житла чи іншого володіння особи
покликана забезпечити також захист нерозривно пов`язаного з цими об`єктами
права людини на повагу до її приватного та сімейного життя. Тому стаття 162 КК
застосовується й у випадках, якщо проникнення жодним чином не позначається на
праві власності або іншому праві володіння, а також може застосовуватися навіть
у разі, коли протиправне вторгнення здійснено власником відповідного майна.
Європейський
суд з прав людини у своїй практиці сформував орієнтири застосування статті 8
Конвенції, відповідно до яких захист права за цією статтею не обмежується
законним проживанням у будинку, квартирі, а поширюється й на осіб, що
фактично володіють і користуються житлом без належних правових підстав
(рішення у справах: «МакКан проти Сполученого Королівства» (McCann v. the
United Kingdom) від 13 травня 2008 року, заява № 19009/04, § 46; «Бжедов проти
Хорватії» (Bjedov v. Croatia) від 29 травня 2012 року, заява № 42150/09, § 58;
«Іванова і Черкезов проти Болгарії» (Ivanova and Cherkezov v. Bulgaria) від 21
квітня 2016 року, заява № 46577/15, § 49; «Брежеч проти Хорватії» (Brezec v.
Croatia) від 18 липня 2013 року, заява № 7177/10, § 36).
Із огляду на
зазначене юридичні підстави, на яких житло чи інше володіння належить особі,
законність чи незаконність набуття потерпілим права на них не впливають на
юридичну кваліфікацію дій, що полягали у свавільному проникненні й огляді
такого володіння, за статтею 162 КК.
Предметом
даного злочину є будь-яке житло чи інше володіння, які фактично належать
потерпілому і перебувають у його користуванні незважаючи на спірність реалізації
відповідних повноважень. Наявність спору щодо зазначених об`єктів не виключає
фактичного володіння і користування ними. На цьому наголосив Верховний Суд
України у постанові від 24 березня 2016 року у справі №5-299кз15.
Крім цього, у
частині 2 статті 328 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію
правомірності права власності: воно вважається набутим правомірно, якщо інше
прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не
встановлено судом.
ВИСНОВОК: Факт
протиправного володіння особою житловим приміщенням та/або земельною ділянкою,
навіть якщо вони мають іншого власника, не надає права нікому, у тому числі
службовим особам, входити й оглядати ці об`єкти без дозволу фактичного
володільця.
Матеріал по
темі: «Проведення обшуку без ухвали слідчого судді»
Теги: житло, проникнення, огляд житла, осмотр, ухвала
слідчого судді, дозвіл, фактичний володілець, титульний власник, судова
практика, Верховний суд, Адвокат Морозов
