Надання дозволу або відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення
земельної ділянки повинно бути оформлено Держгеокадастром виключно у формі
наказу
19
лютого 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду в рамках справи №
815/3058/17, адміністративне провадження №К/9901/44311/18 (ЄДРСРУ №
95010207) досліджував питання щодо документального оформлення відмови у наданні
дозволу на розробку проекту землеустрою.
Стаття
14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається
і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно
до закону.
Відповідно
до частини першої статті 81 Земельного кодексу України (далі - ЗК
України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на
підставі:
а)
придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими
цивільно-правовими угодами;
б)
безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;
в)
приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;
г)
прийняття спадщини;
ґ)
виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Згідно
частин першої-третьої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні
особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із
земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади
або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим
Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття
права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі
земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна
передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:
а)
приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;
б)
одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних
сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
в)
одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах
норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
У
статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних
ділянок громадянам, зокрема, для ведення фермерського господарства
- в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських
підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де
знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної,
міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір
земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі
відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради
розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;
б)
для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Підставою
для набуття прав на земельну ділянку є
відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Водночас, ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому
передує.
Відповідно
до вимог частини другої статті 19 Конституції України така
процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу
місцевого самоврядування.
Порядок
безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено
у статті 118 ЗК України.
Згідно
частини першої статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації
земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до
відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який
передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність
відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У
разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених
пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради
міністрів Автономної Республіки Крим.
Відповідно
до положень частини шостої статті 118 ЗК України громадяни,
зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель
державної або комунальної власності для ведення особистого селянського
господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до
відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який
передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність
відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У
клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні
розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане
місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі
вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та
документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або
наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання
земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна
ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не
входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної
Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів
Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого
самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної
власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122
цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не
передбачені цією статтею.
У
частині сьомій статті 118 ЗК України зазначено, що відповідний
орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає
земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до
повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у
місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення
земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою
відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця
розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них
нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої
містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань
використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів
землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у
встановленому законом порядку.
У
цій же частині статті 118 ЗК України наведено два альтернативні
варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з
клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати
дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.
Перелік
документів, які повинен подати заявник, визначений законом. Вимагати додаткові
матеріали та документи, не передбачені законом, забороняється. Підстави відмови
у наданні дозволу є вичерпними. Відтак, будь-які дії, спрямовані на отримання
від особи, яка звернулася за дозволом, додаткових матеріалів, в тому числі їх
уточнення, прямо суперечать закону та є протиправними.
У
свою чергу, такі дії (у разі їх вчинення) не є законним способом поведінки
органу, є проміжними відповідями на звернення, не містять чіткого та
однозначного рішення про відмову, а отже не можуть вважатися "відмовою у
наданні дозволу" у розумінні частини сьомої статті 118 ЗК України.
Дозвіл
або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового
акту.
Водночас, у частині сьомій статті 118 ЗК України
не визначено, в якій саме правовій формі вирішується це питання. Зокрема, чи необхідно
приймати відповідне рішення органу з цього питання чи достатньо відповіді у
формі листа.
У
статті 118 ЗК України не визначено прямого обов`язку уповноважених
органів реалізувати ці повноваження у формі рішення, листа, тощо. Проте,
зазначене питання має важливе значення для обрання ефективного способу захисту
прав особи в суді.
Пунктом
9 Положення про Державну службу України з питань геодезії,
картографії та кадастру, яке затверджене постановою КМУ від 14 січня 2015
№ 15 « Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру
(далі - Положення № 15) передбачено, що Держгеокадастр в межах
повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання
Конституції та законів України, актів Президента України та постанов
Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України,
актів Кабінету Міністрів України та наказів Мінагрополітики видає
накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх
виконання.
Згідно
з п. 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах
Держгеокадастру, затвердженої наказом Держгеокадастру від 15.10.2015р. №600
накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом
управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального
органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань.
Пунктом
123 вказаної Інструкції визначено, що службові листи складаються з метою обміну
інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в
актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на
запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня;
відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді
на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.
Відповідно
до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до
Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації,
затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 №34/5
(у редакції наказу Міністерства юстиції України 15.05.2013 №888/5),
зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 за № 381/10661,
наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі - розпорядчий документ) - акт
організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що
видається суб`єктом нормотворення у процесі здійснення ним
виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань
та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності,
адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на
основі Конституції та інших актів законодавства України,
міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною
Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання
суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.
Системний
аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що за результатами
розгляду будь-яких основних питань, в тому числі, про надання дозволу або про
відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення
земельної ділянки у межах повноважень територіального органу Держгеокадастру
цей орган має видавати відповідний наказ.
ВИСНОВОК № 1: Відтак, рішення
Держгеокадастру, прийняті за результатами розгляду клопотання про надання
дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не
можуть бути оформлені у вигляді листів-відповідей.
Аналогічна
правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28 травня 2020 року
у справі №813/1949/16 та від 14 серпня 2020
року у справі № 815/6699/17, від 30.11.2020
у справі №804/4743/16, від 04 лютого 2021
року у справі № 802/927/17-а, від 11 лютого
2021 року у справі №802/1675/17-а.
В
той же час відсутність належним чином оформленого рішення Головного управління
Держгеокадастру в області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою
щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні у формі
наказу, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення
з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.
Отже,
наданий лист не може сприйматися судом як належна відмова у наданні такого
дозволу, оскільки питання вирішене не у встановленому законом порядку.
Відсутність
належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру в
області про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку
проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу
встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи вказує на
протиправну бездіяльність.
Аналогічна
правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18 червня 2020 року
у справі №823/1166/17, від 25 червня 2020
року у справі №818/1010/17, від 14 серпня
2020 року у справі № 815/6699/17.
ВИСНОВОК № 2: Оскільки протиправна
бездіяльність Держгеокадастру полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень,
які передбачені у частині шостій статті 118 ЗК України, у визначений
законом строк, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання ГУ Держгеокадастру
прийняти відповідне рішення, тобто рішення про надання або рішення про відмову
у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо
відведення земельної ділянки у власність, але є і інша судова практика…
Матеріал по темі: «Як «законно» відмовити заявнику в задоволені клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою?»
Теги:
земельні спори, дозвіл на розробку проекту землеустрою, одержання безоплатно у
власність земельної ділянки, дискреційні повноваження, дискреція
Держгеокадастру, користування земельною ділянкою, судова практика, Адвокат
Морозов
