Заміна
боржника у виконавчому провадженні у зв’язку зі смертю останнього на його
спадкоємців, які фактично успадкували майно, але зволікають з отриманням
свідоцтва про право власності на спадкове нерухоме майно.
12.04.2017
р. Верховним судом України розглянута справа №
6-2962цс16 предметом
якої було позовна вимога банку щодо заміни боржника у виконавчому провадженні у
зв’язку зі смертю останнього на його спадкоємців, які фактично успадкували
майно, але зволікають з отриманням свідоцтва про право власності на спадкове
нерухоме майно.
Суди попередніх інстанцій відмовляли у даному позові
посилаючись на те, щодо оформлення права на спадщину усіма спадкоємцями
померлого неможливо визначити коло правонаступників боржника у виконавчому
провадженні, обсяг їх відповідальності за зобов'язаннями боржника (спадкоємці
відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України несуть відповідальність за
зобов'язаннями спадкодавця в межах дійсної вартості спадкового майна, що
перейшло до них) та замінити сторону у виконавчому провадженні.
Однак, в постанові Верховного Суду України від 8
квітня 2015 року у справі №
6-33цс15 (ЄДРСРУ № 43533922) зазначено,
що аналіз норм статей 1216, 1218, 1219, 1231, 1268, 1269, 1296, 1297 ЦК України
свідчить про те, що спадкові права є майновим об’єктом цивільного права,
реалізувавши які, спадкоємець, незалежно від отримання ним свідоцтва про право
на спадщину, набуває прав на спадкове майно, в тому числі нерухоме (право
володіння, користування), а з моменту оформлення права власності на нерухоме
майно набуває і право розпорядження ним. Відсутність у спадкоємця, який
прийняв спадщину, свідоцтва про право власності на спадкове нерухоме майно не
позбавляє кредитора спадкодавця звернутися на підставі норми статті 23 Закону
України «Про іпотеку» до такого спадкоємця, що зволікає з отриманням свідоцтва,
з вимогами про звернення стягнення на спадкове майно, яке є предметом іпотеки.
ВАЖЛИВО: Зі смертю боржника зобов’язання з повернення кредиту
входять до складу спадщини, а умови кредитного договору щодо строків повернення
кредиту не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статей 1281, 1282 ЦК
України щодо строків пред’явлення кредитором вимог до спадкоємців і порядку
задоволення цих вимог кредитора. Недотримання кредитором передбачених статтею
1281 ЦК України строків пред’явлення вимог, які є присічними
(преклюзивними) - протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг
дізнатися про відкриття спадщини (ч. 2 ст. 1281 ЦК України) позбавляє його
права вимоги до спадкоємців.
Порядок прийняття спадщини, яка відкрилася після 1 січня
2004 року, визначений главою 87 ЦК України.
Згідно з нормою статті 1216 ЦК України спадкуванням є
перехід прав і обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця),
до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права й обов’язки,
що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися
внаслідок його смерті, за винятком прав і обов’язків, зазначених у статті 1219
ЦК України (статті 1218, 1231 цього Кодексу).
Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з
якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти
спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).
Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем,
визначені у частинах третій, четвертій статті 1268, статті 1269 ЦК України.
Так, згідно із частиною третьою статті 1268 ЦК України
спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття
спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку,
встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час
відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу
заяву про прийняття спадщини.
Разом з цим, 14
вересня 2016 р. Верховний суд України розглядаючи справу № 755/7357/15-ц,
провадження № 6-1215цс16 дійшов до досить суперечливого висновку, суть якого полягає
в наступному: «…якщо спадкоємець не скористався правом на прийняття спадщини
через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для
визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні».
Більше того, Верховний суд України в постанові від 4
листопада 2015 року по справі №
6-1486цс15 вказав,
що причина пропуску строку для прийняття спадщини не може бути визнана
поважною, оскільки саме по собі незнання про смерть спадкодавця без
установлення інших об’єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення
дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного
строку.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові
Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року (справа № 6-85цс12).
(!!!) Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини
(глава 87 ЦК України «Здійснення права на спадкування») та оформлення спадщини
(глава 89 цього Кодексу «Оформлення права на спадщину»).
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України
спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на
спадщину.
Разом з тим незалежно від часу прийняття
спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п’ята статті 1268 ЦК України).
Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що
спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно,
зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на
спадщину на нерухоме майно.
Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не
позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Таким чином, спадкові права є майновим об’єктом цивільного
права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти
спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого
права власності у встановленому законом порядку.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку
про те, що хоч отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про
право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не
обов’язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може
бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора.
ВИСНОВОК: Якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна,
але зволікає з виконанням обов'язку, передбаченого статтею 1297 ЦК України,
зокрема, з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право
звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця.
Оскільки зі смертю боржника зобов’язання з повернення кредиту
входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків
повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають
застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов’язку спадкоємців
задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї
норми. Саме на підставі норм статей 1281, 1282 ЦК України кредитор заявив
вимоги до спадкоємців.
Так, згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці
зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна,
одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов’язаний задовольнити вимоги
кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов’язані задовольнити шляхом
одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не
встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом
кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.
Разом з тим положення зазначеної норми застосовуються у
випадку дотримання кредитором норм статті 1281 ЦК України щодо строків
пред’явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є
присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.
Отже, встановлені статтею 1281 ЦК України строки – це
строки, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати
своє суб’єктивне право.
Теги: вступление
в наследство, спадок, завещание, закон, время открытия наследства, заповіт,
наследник, відкриття спадщини, нотариус, час відкриття спадщини, место открытие
наследства, срок, Адвокат Морозов
