Забезпечення Держгеонадра України реалізації державної політики у сфері
надрокористування, зокрема припинення дозволів
04 листопада
2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного
суду в рамках справи № 808/1829/17,
адміністративне провадження № К/9901/48068/18 (ЄДРСРУ № 100823626) досліджував
питання щодо забезпечення реалізації державної політики у сфері
надрокористування.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та
місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі,
у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами
України.
Державна служба геології та надр України є центральним органом виконавчої
влади, який наділений функціями для забезпечення реалізації державної політики
у сфері надрокористування та діє відповідно до Положення про Державну службу
геології та надр України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України
від 30 грудня 2015 року №1174 (далі - Положення).
Відповідно до підпунктів 9, 10 пункту 4 Положення про Державну службу
геології та надр України, Держгеонадра України відповідно до покладених на неї
завдань видає в установленому порядку спеціальні дозволи на користування
надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами), зупиняє та
анулює в установленому порядку дію спеціальних дозволів на користування надрами
(у тому числі на користування нафтогазоносними надрами), поновлює їх дію у разі
зупинення.
Так, статтею 15 Кодексу України про надра встановлено, що надра надаються у
постійне або тимчасове користування. Постійним визнається користування надрами
без заздалегідь встановленого строку. Тимчасове користування надрами може бути
короткостроковим (до 5 років) і довгостроковим (до 50 років). У разі
необхідності строки тимчасового користування надрами може бути продовжено.
Перебіг строку користування надрами починається з дня одержання
спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами, якщо в ньому не
передбачено інше, а в разі укладення угоди про розподіл продукції - з дня,
зазначеного в такій угоді.
Надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і
громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування
ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого
відводу (частина перша статті 19 Кодексу України про надра).
Виключно з моменту отримання спеціального дозволу на користування надрами у
користувача надр виникають права та обов`язки, передбачені Кодексом України про
надра та Порядком № 615.
Зі змісту частини другої статті 24 Кодексу України про надра слідує, що
користувачі надр зобов`язані: 1) використовувати надра відповідно до цілей, для
яких їх було надано; 2) забезпечувати повноту геологічного вивчення,
раціональне, комплексне використання та охорону надр; 3) забезпечувати безпеку
людей, майна та навколишнього природного середовища; 4) приводити земельні
ділянки, порушені при користуванні надрами, в стан, придатний для подальшого їх
використання у суспільному виробництві; 5) виконувати інші вимоги щодо
користування надрами, встановлені законодавством України та угодою про розподіл
продукції.
Відповідно до частин першої та другої статті 26 Кодексу України про надра
право користування надрами припиняється у разі: 1) якщо відпала потреба у
користуванні надрами; 2) закінчення встановленого строку користування надрами;
3) припинення діяльності користувачів надр, яким їх було надано у користування;
4) користування надрами з застосуванням методів і способів, що негативно
впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного
середовища або шкідливих наслідків для здоров`я населення; 5) використання надр
не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених
спеціальним дозволом на користування ділянкою надр; 6) якщо користувач без
поважних причин протягом двох років, а для нафтогазоперспективних площ та
родовищ нафти та газу - 180 календарних днів не приступив до користування
надрами; 7) вилучення у встановленому законодавством порядку наданої у
користування ділянки надр. Право користування надрами припиняється органом,
який надав надра у користування, а у випадках, передбачених пунктах 4, 5, 6
цієї статті, у разі незгоди користувачів, - у судовому порядку. При цьому,
питання про припинення права користування земельною ділянкою вирішується у
встановленому земельним законодавством порядку.
Верховним Судом України у постановах від 25 червня 2011 року у справі № 21-36а11, від 19 вересня 2011 року у справі № 21-164а11 та від 10 грудня 2013 року у справі №21-450а13 та постановах Верховного Суду від 10
травня 2018 року у справі №802/4846/13-а та
від 26 червня 2018 року у справі № 802/923/14-а
було зроблено правовий висновок про те, що право користування надрами
припиняється органом, який надав надра у користування, самостійно або у
судовому порядку. У разі відсутності спору відповідач має право у
випадках, передбачених пунктами 1, 2, 3, 7 частини першої статті 26 Кодексу,
самостійно припиняти право користування надрами, а у випадках, передбачених
пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів це право припиняється
у судовому порядку.
Зазначена норма спрямована на захист інтересів надрокористувачів шляхом
надання їм права вимагати (шляхом надання/висловлення письмової незгоди) від
уповноваженого органу судової, а не адміністративної процедури припинення права
користування надрами. При цьому, законом презюмується, що саме судовий
порядок є додатковою гарантією ефективного захисту прав надрокористувача,
що і було забезпечено позивачем у цій справі шляхом звернення до суду.
Отже, орган, який від імені держави надав дозвіл на користування надрами,
повноважний припинити право користування надрами у випадках, передбачених
пунктами 4, 5, 6 статті 26 Кодексу України про надра, лише за наявності згоди
на це користувача надрами.
Верховним Судом у постанові від 03 травня 2018 року у справі № 812/1074/17, у постанові від 18 жовтня 2018 року
у справі № 812/1735/17, від 22 січня 2019
року у справі № 810/3865/17, від 19 березня
2019 року в справі № П/811/708/16 вже
висловлювалась правова позиція з приводу застосування положень частини першої
статті 26 Кодексу України про надра. Зокрема, згідно з цією позицією ненадходження
будь-якої інформації від надрокористувача з приводу питання про анулювання
спеціального дозволу не може розцінюватися, як відсутність заперечень.
Приймаючи рішення щодо анулювання спеціального дозволу на користування
надрами суд повинен перевірити наявність/відсутність підстав для прийняття
рішення про анулювання дозволу, встановити факт порушення/відсутність порушення
надрокористувачем вимог законодавства у сфері надрокористування, які можуть
бути підставою для прийняття рішення про анулювання дозволу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом 22 липня 2021 року в
рамках справи № 813/4979/17, адміністративне
провадження № К/9901/7134/19 (ЄДРСРУ № 98523798).
ВИСНОВОК:
1.
Право користування надрами
припиняється органом, який надав надра у користування, самостійно (за згодою
надрокористувача/закінчення договору) або у судовому порядку;
2. З огляду на вказане вище, судовий
порядок є додатковою гарантією ефективного захисту прав надрокористувача;
3.
Спор з державним органом –
підсудність адміністративна.
Теги: надра, користування надрами, припинення дозволу, анулювання ліцензії,
надрокористувач, оскарження рішення, припис, дозвіл, судова практика, Верховний
суд, Адвокат Морозов
