Адвокат Морозов (судовий захист)
Верховний суд: що слід вважати
місцезнаходженням/податковою адресою платника податків - юридичної особи
11 липня 2024 року Верховний Суд у складі колегії
суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 380/16242/22,
адміністративне провадження №К/990/38292/23 (ЄДРСРУ № 120313683) досліджував питання що слід
вважати місцезнаходженням/податковою адресою платника податків - юридичної
особи.
Пункт 58.3 статті 58 ПК України передбачає, що
податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у
порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
За правилами пункту 42.2 статті 42 ПК України документи
вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку,
визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням,
податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про
вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
При цьому пункт 42.3 статті 42 ПК України містить
застереження, що якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею
66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він
на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення
змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання
вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою
податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.
За правилами абзаців першого, другого пункту 42.5
статті 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання
отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків
здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою
адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або
особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків
документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника
податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця
розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ
вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в
повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Міністерство фінансів України наказом від 30 червня
2017 року № 610 затвердило Порядок направлення податковими органами податкових
вимог платникам податків (далі - Порядок № 610), відповідно до абзацу першого
пункту 6 розділу IV якого податкова вимога вважається належним чином надісланою
(врученою) платнику податків, якщо вона надіслана за адресою
(місцезнаходженням, податковою адресою, а для фізичної особи (її законного чи
уповноваженого представника) - місцем проживання або останнього відомого
місцезнаходження) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про
вручення або особисто вручена платнику податків (його законному чи
уповноваженому представникові), або надіслана в електронний кабінет засобами
ІТС з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний
документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».
Абзац п`ятий цього ж пункту передбачає, що у разі якщо
пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за
місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти
документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження)
платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою
платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення
із зазначенням причини невручення.
Системний аналіз зазначених положень свідчить про те,
що несплата платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання в
установлені законодавством строки є підставою для формування податковим органом
та надіслання податкової вимоги. При цьому законодавчі приписи щодо формування
та направлення вимоги про стягнення податкового боргу вважаються виконаними у
разі її надіслання рекомендованим листом з повідомленням за
місцезнаходженням/податковою адресою платника податків. Таке надіслання може
бути виконано як контролюючим органом за основним місцем обліку, так і
контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується
податковий борг платника податків.
Вирішуючи питання стосовно того, що слід вважати
місцезнаходженням/податковою адресою платника податків - юридичної особи,
Верховний суд вказує наступне.
Так, пункт 45.2 статті 45 ПК України встановлює, що
податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи)
є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у
Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та
громадських формувань.
Пунктом 10 частини другої статті 9 Закону України від
15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних
осіб - підприємців та громадських формувань» (тут і далі - Закон № 755-IV; у
редакції, чинній на час надіслання податкової вимоги) встановлено, що до
відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі про юридичну особу, крім
державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб,
належить, зокрема, місцезнаходження юридичної особи.
Відповідно до частин першої, другої статті 10 Закону №
755-IV якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного
державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються
достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо
відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є
недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у
спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі,
якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
За змістом статті 9 Закону № 755-IV відомості до ЄДР
про юридичну особу, в тому числі щодо її місця знаходження, вносяться
відповідно до інформації, наданої самою юридичною особою, і така інформація має
бути достовірною.
Верховний Суд вже неодноразово вирішував подібні спори
та сформував усталений підхід, що добросовісний платник податків зобов`язаний
забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що
зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних
осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі
посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від
настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків (зокрема, але
не виключно, у постановах від 31 січня 2024 року (справа № 140/12235/21), від 09
жовтня 2018 року (справа №
820/1864/17), від 21 липня 2022 року (справа № 640/30785/20)).
Отже, для цілей податкового обліку і, відповідно,
комунікації із платником податків - юридичною особою, податковий орган
використовує адресу, яка відображена в ЄДР і відповідає місцезнаходженню
такої юридичної особи.
У розрізі порушеного у цій справі питання, що платник
податків повідомив контролюючий орган про зміну адреси, суд касаційної
інстанції вважає за необхідне зазначити, що за приписами пункту 42.3 статті 42
ПК України таке повідомлення здійснюється в порядку і строки, передбачені
статтею 66 ПК України.
Підпункт 16.1.11 пункту 16.1 статті 16 ПК України
зобов`язує платників податків повідомляти контролюючі органи про зміну
місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи -
підприємця.
Відповідно до абзаців четвертого, п`ятого пункту 63.3
статті 63 ПК України платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних
контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про
всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі
органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.
Заява про взяття на облік платника податків за
неосновним місцем обліку подається у відповідний контролюючий орган протягом 10
робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи
нерухомого майна чи відкриття об`єкта чи підрозділу, через які провадиться
діяльність або які підлягають оподаткуванню.
Згідно із пунктом 66.5 статті 66 ПК України у разі
виникнення змін у даних або внесення змін до документів, що подаються для
взяття на облік згідно з цією главою, крім змін, які вносяться до Єдиного
державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських
формувань, та змін, про які платник податків повідомив за основним місцем
обліку, платник податків зобов`язаний подати контролюючому органу, в якому він
обліковується, уточнені документи протягом 10 календарних днів з дня внесення
змін до зазначених документів.
Пункт 4.1 розділу IV Порядку обліку платників податків
і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня
2011 року № 1588 (тут і далі - Порядок №
1588; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
передбачає, що для взяття на облік платник податків, який обслуговувався
централізованою бухгалтерією та прийняв рішення про самостійну сплату податків,
зборів або який не перебував на обліку з інших підстав, подає до
контролюючого органу заяву за формою № 1-ОПП (додаток 5) та пред`являє
документ, що підтверджує державну реєстрацію.
Відповідно до пункту 8.3 розділу VIII Порядку № 1588
якщо у платника податків відбувається реєстрація, створення чи відкриття
об`єкта оподаткування на території адміністративно-територіальної одиниці, де
він не перебуває на обліку, то такий платник податків зобов`язаний стати на
облік за неосновним місцем обліку у контролюючому органі за місцезнаходженням
такого об`єкта у порядку, визначеному розділом VII цього Порядку.
Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти,
пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №
20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення
чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника
податків (абзац перший пункту 8.4 розділу VIII Порядку № 1588).
Розділ Х Порядку № 1588 врегульовує питання зміни
контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків, території
територіальної громади або ДПІ обслуговування.
Відповідно до пункту 10.4 розділу Х Порядку № 1588 у
зв`язку із зміною місцезнаходження/місця проживання платника податків,
процедури, передбачені цим розділом, розпочинаються та проводяться
контролюючими органами у разі надходження хоча б одного з таких документів:
· відомостей
із Єдиного державного реєстру про проведення державної реєстрації зміни
місцезнаходження платника податків;
·
заяви за формою № 1-ОПП або за формою № 5-ОПП із відповідною позначкою, поданої
платником податків до контролюючого органу за новим місцезнаходженням (місцем
проживання);
·
заяви за формою № 1-ОПН, поданої згідно з підпунктом 2 пункту 5.3 розділу V
цього Порядку або абзацами другим, третім пункту 10.1 цього розділу.
З аналізу наведеного правового регулювання слідує, що платник
податків зобов`язаний повідомляти контролюючий орган як (1) про обставини
зміни місцезнаходження / місця проживання, так і (2) про всі об`єкти
оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться
діяльність шляхом подання відповідних заяв. Проте ці процедури не є тотожними.
Водночас відсутні підстави вважати, що внаслідок взяття платника податків на
облік за неосновним місцем обліку або ж внаслідок подання ним заяви за формою №
20-ОПП, у податкового органу за основним місцем обліку виникає обов`язок із
надіслання кореспонденції на інші, відмінні від зазначеної в ЄДР, адреси.
Тобто, не можна вважати, що подання форми № 20-ОПП є належним повідомленням
платника податків до контролюючого органу про зміну податкової адреси в
розумінні пункту 42.3 статті 42 ПК України. Поряд з наведеним, надходження до
контролюючого органу заяви за формою № 1-ОПП (для юридичної особи) з позначкою
про взяття на облік за новим місцезнаходженням слід вважати належною правовою
підставою для надіслання податковим органом кореспонденції вже за новою адресою
місцезнаходження такого платника податків, що узгоджується із приписами пункту
42.3 статті 42 ПК України.
ВИСНОВОК: Передбачену
пунктом 59.1 статті 59 ПК України процедуру інформування платника податків про
наявний у нього розмір податкового боргу слід вважати належним чином виконаною
у разі надіслання (вручення) податкової вимоги, адресованої платнику податків -
юридичній особі, саме за адресою її місцезнаходження, вказаною в Єдиному
державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та
громадських формувань.
Усі негативні наслідки, пов`язані з неотриманням
кореспонденції за такою адресою, покладаються на такого платника податків -
юридичну особу, окрім випадку, коли відповідно до вимог пункту 42.3
статті 42, пункту 66.5 статті 66 Податкового кодексу України такий платник
повідомив контролюючий орган про зміну місцезнаходження шляхом подання заяви за
формою № 1-ОПП.
У разі надходження до податкового органу такої заяви
процедура із надіслання (вручення) податкової вимоги повинна здійснюватися за
новим місцезнаходженням платника податків.
Матеріал по темі: «Податкова
адреса платника податків - фізичної особи»
Теги: податкова адреса, місце
реєстрації, місце проживання, юридичний адрес, фактичне розташування, прописка,
реєстрація фізособи, юрадреса, судова практика, Верховний суд, Адвокат Морозов
