Адвокат Морозов (судовий захист)
Припинення поруки з підстав зміни зобов'язання без згоди поручителя внаслідок чого
збільшується обсяг його відповідальності.
13.09.2017 р. Судові палати у цивільних та господарських
справах Верховного Суду України в рамках справи № 5-1539цс17 досліджували обставини на підстави
яких припиняється порука, зокрема у даній справі акцент робився на зміні зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого
збільшується обсяг його відповідальності.
Суд вказав, що згідно із частиною першою статті 553,
частиною першою статті 554 ЦК України за договором поруки поручитель
поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У
разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і
поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором
поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Отже, порука є спеціальним додатковим
заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання
основного зобов’язання.
Підставою для поруки є договір, що встановлює
зобов’язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов’язання боржника,
та кредитором боржника.
Обсяг зобов’язань поручителя визначається як умовами
договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг
зобов’язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини
перша, друга статті 553 ЦК України).
За положеннями частини першої статті 559 ЦК України порука
припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя,
внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
ВАЖЛИВО: До припинення поруки призводять такі зміни умов
основного зобов’язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу
відповідальності останнього.
Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни
основного зобов’язання виникає в разі: 1) підвищення суми кредиту або розміру
процентів, пені, штрафів, тощо; 2) відстрочення виконання, що призводить до
збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими
грошовими коштами; 3) установлення (збільшення розміру) неустойки; 4)
встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення;
5) включення опосередковано обтяжливих умов відповідальності поручителя,
зокрема, шляхом скорочення термінів повернення кредитів, тощо (відповідна
правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду України від
24.06.2015 у справі № 6-701цс15,
від 23.12.2014 № 3-196гс14,
від 20.02.2013 № 6-172цс12,
від 21.05.2012 № 6-18цс11,
від 10.10.2012 № 6-112цс12).
Разом з тим установлення
без згоди поручителів додатковими угодами до кредитних
договорів умов щодо сплати 1) додаткових платежів – комісій за пролонгацію
кредитних договорів та внесення змін до них, не є підставою для припинення
поруки в порядку цієї норми, з огляду на те, що комісійна винагорода не вважається
борговою сумою, оскільки була сплачена позичальником уже під час підписання
відповідних додаткових угод, а тому не призводить до збільшення
відповідальності поручителів.
Тобто закон пов’язує припинення договору поруки зі зміною
основного зобов’язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за
умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких умов
основного договору.
Отже, на
зміну умов основного договору, унаслідок якої обсяг відповідальності не
збільшується, згода поручителя не вимагається і такі зміни не є
підставою для застосування наслідків, передбачених частиною першою статті 559
ЦК України.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах
Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі №
6-3176цс15 та від 20 квітня 2016 року у
справі № 6-2662цс15.
В той же час, за своєю правовою природою надання
поручителем згоди на внесення до основного зобов'язання змін є одностороннім
правочином, який за змістом і формою має відповідати вимогам ЦК України та
відображати волевиявлення особи (у даному випадку - поручителя).
Згідно з правовою позицією Верховного Суду України,
викладеною у постанові від 05.06.2013 у справі № 6-43цс13, згода поручителя на збільшення
обсягу своєї відповідальності має бути очевидною і наданою у спосіб,
передбачений договором поруки. Випадкова поінформованість
поручителя про внесення змін до основного зобов'язання і навіть відсутність з
його боку заперечень про збільшення обсягу його відповідальності не може
розглядатись як надання ним згоди на такі зміни.
Необхідно також зазначити, що умови договору поруки про
його дію «до повного припинення зобов’язань боржника» не
свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в
розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому
випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України
про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня
настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до
поручителя (Постанова судових палат у цивільних та господарських
справах Верховного Суду України від 23 травня 2012 р.).
Більше того, Верховний суд України розглядаючи справу №
6-272цс16 від 29.06.2016 р. зробив
правовий висновок про те, що, регулюючи правовідносини з припинення поруки у
зв’язку із закінченням строку її чинності, частина четверта статті 559 ЦК
України передбачає три випадки визначення строку дії поруки:
1) протягом строку, установленого договором поруки
(перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України);
2) протягом шести місяців від дня настання строку
виконання основного зобов’язання, якщо кредитор не пред’явить вимоги до
поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України);
3) протягом одного року від дня укладення договору поруки
(якщо строк основного зобов’язання не встановлено або встановлено моментом
пред’явлення вимоги), якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя (третє
речення частини четвертої статті 559 ЦК України).
Окремо необхідно наголосити, що Верховний суд України
розглядаючи справу № 6-125цс14 зробив
важливий висновок: «…пред’явленням вимоги до поручителя є пред’явлення до нього
позову».
Теги: порука,
поручительство, забезпечення зобов’язань, припинення поруки, збільшення
відповідальності поручителя, зміни до кредитного договору, кредитор, боржник,
судова практика, Адвокат Морозов
