Визначальними для
класифікації товару відповідно до УКТ ЗЕД є саме його характеристики.
20
червня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду в рамках справи №
826/7208/16, адміністративне провадження №К/9901/42880/18 (ЄДРСРУ №
82499214) досліджував питання щодо класифікації товару згідно Української
класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД).
Згідно
з частиною першою статті 67 Митного кодексу України Українська класифікація товарів
зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої
системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф
України.
В
УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями,
товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з
Гармонізованою системою опису та кодування товарів. Для докладнішої товарної
класифікації використовується сьомий, восьмий, дев`ятий та десятий знаки
цифрового коду (частина друга статті 67 Митного кодексу України).
Відповідно
до частини першої статті 69 Митного кодексу України товари при їх декларуванні
підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди
відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.
Частиною
другою статті 69 Митного кодексу України визначено, що органи доходів і зборів
здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного
оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.
У
разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення
правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно
класифікувати такі товари (частина четверта статті 69 Митного кодексу України).
Згідно
з частиною п`ятою статті 69 Митного кодексу України під складним випадком
класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності
заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають
суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує
додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.
ВАЖЛИВО: Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те,
що класифікацію товарів за УКТ ЗЕД здійснює особа, яка подає митну
декларацію. У свою чергу, орган доходів і зборів здійснює контроль за такою
класифікацією і може самостійно визначити код задекларованого товару лише в
тому разі, коли виявить порушення правил класифікації з боку декларанта.
Повноваження органу доходів і зборів щодо самостійного визначення коду товару
не є дискреційними та обумовлені виключно наявністю порушення правил
класифікації з боку декларанта.
Для
цілей митного оформлення класифікація товарів, наданих до митного оформлення,
здійснюється згідно з вимогами УКТ ЗЕД - товарної номенклатури Митного тарифу
України, затвердженої Законом України від 19 вересня 2013 року №584-VII «Про
Митний тариф України».
Товарна
номенклатура Митного тарифу України складається з трьох складових частин -
Основних правил інтерпретації класифікації товарів, приміток до розділів та
груп та безпосередньо номенклатури товарів (текстовий опис угруповань ТН
(розділ, група - два знаки, позиція - чотири знаки, підпозиція - шість знаків,
категорія - вісім знаків, підкатегорія десять знаків) та їх цифрове позначення
- код товарів).
Згідно
з пунктом 1 Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД назви розділів, груп і
підгруп наводяться лише для зручності користування УКТ ЗЕД; для юридичних цілей
класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій.
Відповідно
до пункту 6 Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД для юридичних цілей
класифікація товарів у товарних підпозиціях, категоріях і підкатегоріях
здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються,
з урахуванням певних застережень, положень вищенаведених правил за умови, що
порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації.
Пунктом
2 (b) Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД встановлено, що класифікація
товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється
відповідно до вимог правила 3.
За
правилом 3 (а) у разі коли згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин
товар на перший погляд (ргіmа fасіе) можна віднести до двох чи більше товарних
позицій, його класифікація здійснюється таким чином: перевага надається тій
товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними
позиціями, де дається більш загальний його опис. Проте в разі коли кожна з двох
або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що
входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини
товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні
позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них
подається повніший або точніший опис цього товару.
Відповідно
до правила З (b) у разі коли згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших
причин товар на перший погляд (ргіmа fасіе) можна віднести до двох чи більше
товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином: суміші,
багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з
різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної
торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (а),
повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні
властивості цих товарів, за умови, що цей критерій можна застосувати.
Необхідно
відмітити, що під складним випадком класифікації товару розуміється випадок,
коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою
ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД,
вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення
досліджень тощо.
Штрафи
та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у
зв'язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються органами доходів і
зборів виключно у разі, якщо прийняте органом доходів і зборів рішення про
класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих
заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або
внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для
прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.
Рішення
органів доходів і зборів щодо класифікації товарів для митних цілей є
обов'язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством
порядку. У разі незгоди з рішенням органу доходів і зборів щодо класифікації
товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення до
органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Висновки
інших органів, установ та організацій щодо визначення кодів товарів згідно з
УКТ ЗЕД при митному оформленні мають інформаційний або довідковий характер.
За
приписами пункту 3 частини третьої статті 345 Митного кодексу України органи
доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення
документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних
перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи,
зокрема, щодо правильності класифікації згідно з УКТЗЕД товарів, щодо яких
проведено митне оформлення.
Згідно
зі статтею 351 Митного кодексу України предметом документальних невиїзних
перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати
митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України
підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України
громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України
для підприємств. Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження
від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої
інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органові
документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність
відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про
зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів
зовнішньоекономічної діяльності резидентів України.
Аналіз
наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення
митного оформлення лише за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску
товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено
порушення законодавства України.
Судова
практика вказує, що відповідачем фактично не буде доведено правомірність своїх
дій щодо самостійного визначення коду товару, зокрема у випадку не проведення
жодного експертного дослідження.
Аналогічну
правову позицію неодноразово висловлював Верховний Суд, зокрема, в постановах
від 03 квітня 2018 року у справі № 814/1256/17
(адміністративне провадження №К/9901/841/18), від 20 березня 2018 року у справі
№814/978/17 (адміністративне провадження
№К/9901/5649/17), від 03 травня 2018 року у справі №П/811/849/17
(адміністративне провадження №К/9901/11284/18), від 07 серпня 2018 року у справі
№808/2133/17 (адміністративне провадження
№К/9901/36140/18).
ВИСНОВОК: При віднесенні товару до тієї чи іншої
товарної підкатегорії слід виходити з більш конкретного опису товару, тобто
саме характеристики товару є
визначальними для класифікації товару відповідно до УКТ ЗЕД.
Матеріал по темі: «Зміна коду
товару за ініціативою фіскального органу»
Теги:
митниця, УКТ ЗЕД, зміна коду товару, переміщення товарів через митний кордон,
митні декларації, митна вартість товарів, встановлення митної вартості, імпорт,
митний режим, метод, судова практика, Адвокат Морозов
