Укладання електронного договору за допомогою одноразового
паролю-ідентифікатора або цифрового підпису
17 січня 2022 року Верховний Суд у
складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в
рамках справи № 234/7723/20, провадження №
61-6379св21 (ЄДРСРУ № 102562341) досліджував питання щодо укладання
(підписання) електронного договору за допомогою одноразового
паролю-ідентифікатора або цифрового підпису
За змістом статті 11 ЦК України
підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші
правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина
четверта статті 203 ЦК України).
Відповідно до статті 204 ЦК України
правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або
якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом статті 207 ЦК України
правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст
зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у
листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
У статті 3 Закону України «Про
електрону комерцію» зазначено, що електронний
договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на
встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в
електронній формі.
Електронний договір укладається і
виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами
України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений
шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею
12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до
договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа
з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є
оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту
одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про
прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її
прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного
повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір,
підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра
заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що
підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що
вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких
дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію,
і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про
електронну комерцію»).
Частиною п`ятою статті 11 Закону
України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти
електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому
електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі,
якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися
безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору,
шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору
умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення
(відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу
ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України
«Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного
законодавства або за домовленістю сторін електронний
правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є
використання: 1) електронного підпису або електронного
цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий
підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма
сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим
ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису
(факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання,
іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають
міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Абзац другий частини другої статті 639
ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних
систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення,
що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення,
зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
З урахуванням викладеного слід дійти
висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі
Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є
таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК
України).
Важливо, щоб електронний договір
включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути
визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в
силу прямої вказівки закону.
У силу частини першої статті 638 ЦК
України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли
згоди з усіх істотних умов договору.
Електронні правочини оформлюються
шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за
допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від
традиційної письмової форми правочину воля
сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Подібні висновки викладені у постановах
Верховного Суду від 12 січня2021 року у справі №
524/5556/19, від 09 вересня 2020 року у справі №
732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №
404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №
127/33824/19; від 16 грудня 2020 року у справі №
561/77/19.
Важливо розуміти, в якому конкретному
випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного
документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної
комунікації.
Метою підписання договору є
необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами
договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма
договору, то і підписувати його слід електронним підписом.
(!!!) Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі.
Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника
(-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому
втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною
(сторонами) або ж уповноваженими особами.
Аналогічний висновок викладено у
постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18).
Відповідно до частини першої статті 12
Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної
правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового
підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за
умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної
правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим
Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за
допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога
власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися
зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожна електронна правова угода
вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого
електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а
можна класично - у вигляді окремого документа.
Аналогічна правова позиція висловлена
12 січня 2021 року Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової
палати Касаційного цивільного суду в рамках справи №
524/5556/19, провадження № 61-16243 св 20 (ЄДРСРУ № 94102130) та від 10
червня 2021 року у справі № 234/7159/20.
Електронним підписом одноразовим
ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової
послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла
пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні
цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер,
яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в
парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується
електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту
інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Отже, слід вказати, що без отримання
листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу
на сайт продавця за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого
кабінету договір між сторонами не був би укладений.
До аналогічних висновків дійшов
Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09
вересня 2020 року у справі № 732/670/19
(провадження № 61-7203св20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10
червня 2021 року у справі № 234/7159/20
(провадження № 61-18967св20, ЄДРСРУ № 97771534), від 02 листопада 2021 року у
справі № 243/6552/20 (провадження №
61-1347св21, ЄДРСРУ № 100817164), від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20 (провадження № 61-154св21, ЄДРСРУ №
101280087).
Матеріал по темі: «Письмова форма договору банківського вкладу (депозиту)»
Теги:
екомерція, електрона комерція, електронний договір, цифровий підпис,
одноразовий ідентифікатор, оферта, електрона пошта, письмова форма, договір,
судова практика, Верховний суд, Адвокат Морозов
