Тотожність понять статусу земельної ділянки для «ведення підсобного
сільського господарства» та «ведення особистого селянського господарства»
02 серпня 2022
року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в
рамках справи № 810/4010/18, адміністративне
провадження № К/9901/10008/19 (ЄДРСРУ № 105533269) досліджував питання
щодо тотожності понять призначення земельної ділянки для: «ведення підсобного
сільського господарства» та «ведення особистого селянського господарства».
Суть
справи: Підставою для відмови у наданні земельної ділянки
стало те, що земельна ділянка, призначена для ведення підсобного
сільського господарства не може використовуватись за іншими видами використання,
зокрема, для ведення особистого селянського господарства.
Стаття 118 ЗК
України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок
громадянами.
Частиною шостою
статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно
у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для
ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства,
ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку,
господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного
будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної
приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або
органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи
комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею
122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної
ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали,
на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження
землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у
користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у
сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному
закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського
господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за
межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається
до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної
Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої
влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки
державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень,
визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові
матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Приписами
абзацу першого частини сьомої статті 118 ЗК України визначено, що відповідний
орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає
земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до
повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у
місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення
земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою
відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця
розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них
нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої
містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань
використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів
землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у
встановленому законом порядку.
Таким чином,
обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом
місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання
дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання
дозволу або відмову у її наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.
При цьому
частиною сьомою статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у
наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної
ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та
додатків до нього, який є вичерпним, а саме:
-
невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;
- невідповідність
місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів
нормативно-правових актів;
-
невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених
пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних
обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних
одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів,
затверджених у встановленому законом порядку.
Аналіз цієї
норми дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено
вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення
проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Аналогічна
правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року
у справі №813/481/17, від 18 жовтня 2018
року у справі №527/43/17, від 25 лютого 2019
року у справі №347/964/17 та від 22 квітня
2019 року у справі №263/16221/17.
У статті 121 ЗК
України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам.
Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0
гектара.
Підставою для
набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади
або органу місцевого самоврядування. Водночас, ухвалення рішення є результатом
певної правової процедури, яка йому передує.
Відповідно до
вимог частини 6 статті 5 Закону України "Про особисте селянське
господарство" громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну
приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в
розмірі менше 2,0 гектара, мають право на збільшення земельної ділянки в межах
норм, установлених статтею 121 ЗК України для ведення особистого селянського
господарства.
Водночас,
частина 1 ст. 56 Земельного кодексу України від 18.12.1990 передбачала, що для
ведення особистого підсобного господарства громадянам за рішенням сільської,
селищної, міської Ради народних депутатів передаються безплатно у власність
земельні ділянки, в межах населених пунктів, у розмірах, вказаних у
земельно-облікових документах, або надаються безплатно у власність у розмірі не
більше 0,6 гектара.
В контексті
наведених правових положень, Верховний суд в першу чергу звертає увагу на те,
що поняття «для ведення особистого підсобного господарства», що
застосовувалось у Земельному кодексі України від 18.12.1990 та поняття «для
ведення особистого селянського господарства», що застосовується у чинному
Земельному кодексі України, є тотожними.
До вказаного
висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 11.12.2019 у справі №805/181/17-а та від 20 грудня 2019 року у справі №805/177/17-а, а раніше Верховний Суд України у
постанові від 24 червні 2015 року у справі №6-228цс14.
Крім того, у
вказаній справі Верховний Суд дійшов наступних висновків: «Відповідно до
вимог частини 6 статті 5 Закону України "Про особисте селянське
господарство" громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну
приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в
розмірі менше 2,0 гектара, мають право на збільшення земельної ділянки в межах
норм, установлених статтею 121 ЗК України для ведення особистого селянського
господарства.
Водночас,
частина 1 ст. 56 Земельного кодексу України від 18.12.1990 передбачала, що для
ведення особистого підсобного господарства громадянам за рішенням сільської,
селищної, міської Ради народних депутатів передаються безплатно у власність
земельні ділянки, в межах населених пунктів, у розмірах, вказаних у
земельно-облікових документах, або надаються безплатно у власність у розмірі не
більше 0,6 гектара.
В контексті
наведених правових положень, колегія суддів в першу чергу звертає увагу на те,
що поняття "для ведення особистого підсобного господарства", що
застосовувалось у Земельному кодексі України від 18.12.1990 та поняття
"для ведення особистого селянського господарства", що застосовується
у чинному Земельному кодексі України, є тотожними.»
Крім того,
проаналізувавши положення частин 1, 2 ст. 121 ЗК України, Верховний Суд у
вказаній постанові дійшов висновку, що «….. стаття 121 Земельного кодексу
України передбачає, як граничні розміри земельних ділянок, яку громадянин може
отримати за певним призначенням, так і випадок можливості збільшення цього
розміру. При цьому, збільшення стосується лише про земельні ділянки для ведення
особистого селянського господарства.
Таким чином,
Земельний кодекс України гарантує громадянину право на безоплатну передачу їм
земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення
особистого селянського господарства в розмірах не більше 2,0 гектара.
Тобто, частина
2 статті 121 Земельного кодексу України застосовується за сукупності двох умов
- у разі, коли особа має земельну ділянки для ведення особистого селянського
господарства у розмірі 2,0 гектара та отримала в натурі (на місцевості)
земельної частки (паю), тому є потреба у її збільшенні понад 2 га.»
Вказаний
висновок підтриманий 25 травня 2022 року Верховним Судом у складі колегії
суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 805/183/17-а, адміністративне провадження №
К/9901/32145/18 (ЄДРСРУ № 104467026).
У частині
п`ятій статті 20 Земельного кодексу України йдеться про види використання
земельної ділянки в межах певної категорії земель, а окремі з них названі у
статті 121 цього ж Кодексу - ведення фермерського господарства, садівництво,
ведення особистого селянського господарства, будівництво і обслуговування
жилого будинку, господарських будівель і споруд, індивідуальне дачне
будівництво, будівництво індивідуальних гаражів.
Верховний суд
звертає увагу, що глава 5 чинного ЗК України «Землі сільськогосподарського
призначення» серед переліку не містить землі для ведення підсобного сільського
господарства, а також ст. 121 ЗК України не встановлює норми
безоплатної передачі громадянам земельних ділянок для ведення підсобного
сільського господарства.
ВИСНОВОК: Фактично, громадянин має право на безоплатне отримання у власність
земельної ділянки один і більше разів, проте в межах розмірів, передбачених
статтею 121 Земельного кодексу України. Нормами Земельного кодексу України не
передбачено обмеження щодо реалізації особою права на безоплатну приватизацію
земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства лише однією
земельною ділянкою, проте визначено граничний розмір земельної (-их) ділянки
(-ок), а саме: не більше 2,0 гектара.
Матеріал по
темі: «Дозвіл на розробку проекту відведення землі, яка виставлена
на торги»
Теги: земельні спори, земельні торги, право оренди, відведення землі,
продаж прав, продаж землі, дозвіл на розробку проекту землеустрою, користування
земельною ділянкою, судова практика, Адвокат Морозов
