Застосування ТЦК технічних засобів і приладів, що мають функції фото- та відеофіксації

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Застосування ТЦК та СП технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- та відеофіксації під час виконання заходів з оповіщення громадян, перевірку військово-облікових документів

Наказ Міністерства оборони України від 06.08.2024 р. № 532, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16 вересня 2024 р. за N 1391/42736 «Про затвердження Інструкції із застосування територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- та відеофіксації» передбачає наступне.

По-перше: Підтверджено, що Уповноважені представники ТЦК та СП (далі - уповноважені представники), які здійснюють заходи оповіщення громадян, перевірку військово-облікових документів у період проведення мобілізації та/або дії правового режиму воєнного стану, призначаються наказом керівника ТЦК та СП.

По-друге: Під час здійснення фото- та відеофіксації процесу пред'явлення та перевірки уповноваженими представниками військово-облікових документів портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях або іншим способом, який забезпечує відеозйомку. У випадках, пов'язаних з необхідністю якісної фіксації подій, уповноважені представники можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення.

По-третє: Включення портативного відеореєстратора уповноваженими представниками відбувається з моменту початку виконання ними службових обов'язків щодо здійснення заходів оповіщення громадян, перевірки їх військово-облікових документів, а відеозапис ведеться безперервно до завершення виконання заходів, крім випадків загрози попадання на відеореєстратор військових об'єктів або інформації з обмеженим доступом та випадків, пов'язаних з виникненням у уповноваженого представника особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). При чому Уповноважений представник, який застосовує портативний відеореєстратор, інформує осіб, відносно яких проводиться фото- і відеофіксація.

ВАЖЛИВО: Під час виконання своїх повноважень уповноваженому представнику забороняється:

1) видалення відеозаписів з портативного відеореєстратора та зміна їх системної дати та часу;

2) примусове виключення портативного відеореєстратора, у тому числі на вимогу сторонніх осіб;

3) перешкоджання здійсненню фото- та відеофіксації;

4) використання портативного відеореєстратора у випадках, не пов'язаних із здійсненням ним повноважень;

5) копіювання, передавання інформації з портативного відеореєстратора, карти пам'яті стороннім особам. 

Строк зберігання на сервері фото- та відеозаписів з портативних відеореєстраторів становить 30 днів з дати завантаження відповідної інформації, однак може бути збільшено у разі:

1) використання їх у рамках розслідування кримінального провадження та/або в провадженнях у справах про адміністративні правопорушення як джерел доказів;

2) під час розгляду скарг на дії чи бездіяльність уповноважених представників під час здійснення їх повноважень;

3) під час надання інформації на адвокатський запит або запит правоохоронного органу;

4) фіксації надзвичайних подій за участю особового складу ТЦК та СП;

5) інших подій, якщо вони можуть бути використані в процесі службової діяльності ТЦК та СП, під час проведення службових розслідувань. 

(!) Дозвіл посадовим особам на онлайн-перегляд, копіювання та видачу фото- і відеозаписів надається виключно за рішенням керівника ТЦК та СП. 

Фото- і відеозаписи або копії з них можуть бути надані за вмотивованими запитами органів державної влади, органів досудового розслідування, прокуратури, слідчого судді та суду, поліції та інших осіб у порядку, передбаченому законом. 

Передавання фото- і відеозаписів, отриманих з портативних відеореєстраторів для використання медіа, а також поширення в мережі Інтернет, здійснюється з дозволу керівника ТЦК та СП з дотриманням Закону України "Про захист персональних даних"

  

Матеріал по  темі: «Хто має повноваження щодо розгляду справ про порушення військового обліку?»

 

 

Теги: тцк, фото, відеофіксація, зйомка, портативний відеорегістратор, військовий обов’язок,  купап, військовий облік, керівник ТЦК та СП, судова практика, 

 

Хто має повноваження щодо розгляду справ про порушення військового обліку?

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Повноваженнями щодо розгляду адміністративних справ про порушення військового обліку наділені виключно керівники ТЦК та СП, а начальники структурних підрозділів РТЦК та СП таких повноважень не мають

Згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до приписів ч. 2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийнято оскаржуване рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч. 1ст. 9 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78цього Кодексу.

Згідно з положеннями ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до вимог ст.245КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно з статтею 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається де адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

У відповідності до ст.235КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку (стаття 210 КУпАП).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративне правопорушення і накладати адміністративне стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою КМУ № 154 від 23.02.2022, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації (надалі Положення).

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.

Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.

З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, в тому числі, розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235Кодексу України, і накладати адміністративні стягнення.

ВИСНОВОК: З наведених вище положень закону слідує, що повноваженнями щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення, що визначені статтею 235 КУпАП наділені виключно керівники територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальники структурних підрозділів РТЦК та СП таких повноважень не мають (03 червня 2024 року Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області справа № 373/967/24, номер провадження 2-а/373/9/24 (ЄДРСРУ № 120617645) та від 06 серпня 2024 року у справі № 373/1648/24 (ЄДРСРУ № 121119372#).

 

 

 

 

 

Матеріал по темі: «Справи про адміністративні правопорушення, які розглядають ТЦК і СП»
 

 

 

 

Альтернативна (невійськова) служба для віруючих під час воєнного стану

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Примусова мобілізація для вірян та право віруючих на альтернативну (невійськову) службу під час воєнного стану

Ч. 2 ст. 17 Конституції України встановлює, що оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Стаття 65 Конституції України вказує, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.

Між тим, ч. 3 ст. 4 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» передбачає, що ніхто не може з мотивів своїх релігійних переконань ухилятися від виконання конституційних обов'язків. Заміна виконання одного обов'язку іншим з мотивів переконань допускається лише у випадках, передбачених законодавством України.

ВАЖЛИВО: Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» не конкретизує випадків заміни виконання одного обов’язку іншим з мотивів переконань.

В свою чергу ч. 4 ст. 35 Конституції України наголошує, що у разі якщо виконання військового обов'язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов'язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.

Вказане право також продубльовано у ч. 4 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», зокрема громадяни України мають право на заміну виконання військового обов'язку альтернативною (невійськовою) службою згідно з Конституцією України та Законом України "Про альтернативну (невійськову) службу".

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» альтернативна служба є службою, яка запроваджується замість проходження строкової військової служби і має на меті виконання обов’язку перед суспільством. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження права громадян на проходження альтернативної служби із зазначенням строку дії цих обмежень.

Між тим, право на альтернативну службу мають громадяни України, якщо виконання військового обов’язку суперечить їхнім релігійним переконанням і ці громадяни належать до діючих згідно з законодавством України релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю (ст. 3 Закону): 1) особисто заявили про неможливість її проходження як такої, що суперечить їхнім релігійним переконанням, 2) документально або іншим чином підтвердили істинність переконань та 3) стосовно яких прийнято відповідні рішення (ч. 1 ст. 4 Закону).

Примітка:

• Подання заяви про неможливість проходження військової служби у зв'язку з релігійними переконаннями не може служити підставою для визнання дій ухиленням від призову за мобілізацією (Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області виніс виправдувальний вирок у справі №183/6316/14);
• Зобов’язання у судовому порядку відповідного органу розглянути письмову заяву призовника у направленні його на альтернативну (невійськову) службу (Херсонський окружний адміністративний суд від 23 липня 2019 р. по справі №  540/1110/19)

А для вирішення питань проходження альтернативної служби Кабінетом Міністрів України та місцевими державними адміністраціями можуть утворюватися відповідні допоміжні органи у справах альтернативної служби (ст. 7 Закону).

Окрім вищевказаної нормативної бази існують конкретизуючи нормативно – правові акти:

• Положення про порядок проходження альтернативної (невійськової) служби, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 1999 р. N 2066;

• Перелік видів діяльності, якими можуть займатися громадяни, що проходять альтернативну (невійськову) службу, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2004 р. № 1795;

Необхідно наголосити, що 21.04.2022 р. Верховною радою України затверджено Указ Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року  № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX), строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в указі Президента України про введення воєнного стану зазначаються вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв’язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

З урахуванням вказаного вище та враховуючи той факт, що воєнний стан продовжено, то обмеження прав і свобод людини і громадянина під час воєнного стану, які визначені п. 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" залишаються незмінними, а саме: «У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану"».

ВАЖЛИВО: Отже, право вірян  на свободу світогляду і віросповідання (це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність), передбачене ч. 1 ст. 35 Конституції України, вищевказаним Указом необмежене.

Тому де-юре  віруючи, які в силу своїх релігійних (можливо з мотивів інших переконань) не можуть захищати державу зі зброєю у руках, мають право на альтернативну (невійськову) службу навіть під час воєнного стану!!!

Втім є ВЕЛИКА ПРАВОВА ПРОГАЛИНА, а саме у Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» порядок проходження альтернативної служби військовозобов’язаними в особливий період законодавцем не встановлюється.

А стаття 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» містить перелік випадків, коли військовозобов’язані не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, однак жодного слова про альтернативну (невійськову) службу в ній не ведеться…

Актуальність цієї проблематики для України підтверджує і практика Європейського Суду з прав людини: справи «Баятян проти Вірменії» (Велика плата ЄСПЛ), «Бухаратян проти Вірменії», «Цатурян проти Вірменії», «Стефанов проти Болгарії», «Ерчєп проти Туреччини». Саме на підставі цих справ, в умовах недосконалості чинного законодавства, українські суди виносять рішення на користь конституційних прав віруючих громадян України. На сьогодні ці спірні питання, які стають предметом розгляду національних судів, можуть трактуватися як порушення Європейської Конвенції з прав людини.

ВИСНОВОК: Отже, підсумовуючи вищевказане вбачається, що Верховна Рада України повинна законодавчо врегулювати порядок проходження альтернативної (невійськової) служби громадянами під час мобілізації в особливий період та воєнний час.

 

Матеріал по темі: «Продовженовоєнний стан в Україні»

 

 «НІ ВІЙНІ», «НЕТ ВОЙНЕ»,  «NO WAR»; «НІ ВІЙНІ», «НЕТ ВОЙНЕ»,  «NO WAR»; «НІ ВІЙНІ», «НЕТ ВОЙНЕ»,  «NO WAR»; «НІ ВІЙНІ», «НЕТ ВОЙНЕ»,  «NO WAR»; «НІ ВІЙНІ», «НЕТ ВОЙНЕ»,  «NO WAR»

 

Теги: альтернативна служба, невійськова служба, віруючий, військовий обов’язок, военная служба, переконання, зброя до рук, воєнна служба для віруючих, військова служба для вірян, мобілізація, воєнний стан, ЄСПЛ, Баятян проти Вірменії, Адвокат Морозов