Верховний Суд назвав умови коли можливо відчуження частки спільної
часткової власності без згоди іншого співвласника
13 травня 2022 року Верховний Суд у
складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в
рамках справи № 520/2224/19-ц (провадження №
61-4067св21) досліджував питання щодо особливостей відчуження частки спільної
часткової власності без згоди співвласника.
Відповідно до ч. 1 ст. 361 ЦК України
співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної
часткової власності.
У разі продажу частки співвласник має
переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для
продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів (ч.
1 ст. 362 ЦК України).
Частиною четвертою ст. 362 ЦК України
передбачено, що в разі продажу частки у праві спільної часткової власності з
порушенням переважного права купівлі співвласник може пред’явити до суду позов
про переведення на нього прав та обов’язків покупця. Одночасно позивач
зобов’язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором
повинен сплатити покупець.
Відповідно до ст.5 Закону України «Про
нотаріат» нотаріус зобов'язаний, зокрема, здійснювати свої професійні обов'язки
відповідно до цього Закону і принесеної присяги, дотримуватися правил
професійної етики; сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям
у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права і
обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб
юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду; зберігати в
таємниці відомості, одержані ним у зв'язку з вчиненням нотаріальних дій;
відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству
України або міжнародним договорам; виконувати інші обов'язки, передбачені
законом.
Нотаріуси або посадові особи, які
вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються законами України,
постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента
України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на
території Республіки Крим, крім того, - законодавством Республіки Крим,
наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та
Севастопольської міських державних адміністрацій (стаття 7 Закону України «Про
нотаріат»).
Згідно ст.46 Закону України «Про
нотаріат» нотаріуси або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право
витребувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні
для вчинення нотаріальної дії. Відомості та документи, необхідні для вчинення
нотаріальних дій, повинні бути подані в строк, визначений нотаріусом. Цей строк
не може перевищувати одного місяця. Неподання відомостей та документів на
вимогу нотаріуса є підставою для відкладення, зупинення вчинення нотаріальної
дії або відмови у її вчиненні.
Також у статті 46-1 Закону України «Про
нотаріат» зазначено, що нотаріус під час вчинення нотаріальних дій обов'язково
використовує відомості єдиних та державних реєстрів шляхом безпосереднього
доступу до них. Нотаріус під час вчинення нотаріальних дій обов'язково
використовує відомості Єдиного державного демографічного реєстру, а також
Державного реєстру актів цивільного стану громадян, Єдиного державного реєстру
юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших
єдиних та державних реєстрів, що функціонують у системі Міністерства юстиції
України.
Нотаріус під час вчинення нотаріальних
дій з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва обов'язково
використовує також відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно
та Державного земельного кадастру.
Інформація з єдиних та державних
реєстрів, отримана нотаріусом під час вчинення нотаріальних дій, залишається у
відповідній справі державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса.
Користування єдиними та державними реєстрами здійснюється безпосередньо
нотаріусом, який вчиняє відповідну нотаріальну дію.
Отже, слід зазначити, що право на
витребування певних відомостей і документів дозволяє нотаріусу не обмежуватися
переліком документів, визначених законом, а вимагати подання також додаткових
відомостей чи документів, визначаючи їх на власний розсуд. Поряд із цим згідно
з ч.3 ст. 46 Закону України "Про нотаріат" неподання відомостей та
документів на вимогу нотаріуса є підставою для відкладення, зупинення вчинення
нотаріальної дії або відмови в її вчиненні. Таким чином, юридичним наслідком
ненадання вказаних документів або відомостей є відкладення, зупинення вчинення
нотаріальної дії або відмови в її вчиненні.
Необхідно зауважити, що в окремих випадках витребування
відомостей та документів виступає не як права, а як обов'язки нотаріуса.
Статтею 39 Закону України «Про
нотаріат» передбачено, що порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та
посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом
та іншими актами законодавства України.
Так, пунктом 5 глави 1 розділу ІІ
Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом
Міністерства юстиції України 22.02.2012 №296/5, визначені дії нотаріуса при
посвідченні договору у разі реалізації переважного права купівлі частки у праві
спільної часткової власності.
(!!!) У разі якщо один з учасників спільної часткової власності продає належну
йому частку в спільній власності іншій особі, нотаріус повинен упевнитись у
тому, що продавець у письмовій формі повідомив усіх інших учасників спільної
часткової власності (як фізичних, так і юридичних осіб) про свій намір продати
свою частку іншій особі із зазначенням ціни та інших умов, на яких продається
ця частка.
Доказом повідомлення учасників спільної
часткової власності про подальший продаж частки в спільному майні є або
свідоцтво, видане нотаріусом, про передачу їм заяви продавця, або заява
учасників спільної часткової власності про відмову від здійснення права
переважної купівлі частки майна, що продається (із зазначенням ціни та інших
умов продажу цієї частки). Справжність підпису на заяві має бути засвідчена
нотаріально.
Заява учасника спільної часткової
власності про відмову від права переважної купівлі може бути викладена на
окремому стандартному білому аркуші паперу з одночасною реєстрацією в журналі
реєстрації вхідних документів або на спеціальному бланку нотаріальних
документів (за бажанням зазначеного учасника).
Якщо вказана заява передана особисто
учаснику спільної часткової власності нотаріусом, який посвідчує договір, то
свідоцтво про передачу заяви не видається, при цьому примірник заяви з написом
нотаріуса про її вручення додається до примірника договору купівлі-продажу
частки відчужуваного майна, який залишається в матеріалах нотаріальної справи.
При одержанні від учасників спільної
часткової власності письмової відповіді на повідомлення про продаж ця відповідь
додається до примірника договору, що залишається у матеріалах нотаріальної
справи.
ВАЖЛИВО: Правила, викладені у цьому пункті, не застосовуються при посвідченні
договорів довічного утримання (догляду); спадкового договору; дарування; ренти
(якщо майно передається безоплатно); пожертви, міни; міни частки майна або
відчуження частки майна, виділеної за згодою співвласників чи за рішенням суду,
а також у разі продажу частки у праві власності на майно з публічних торгів
(аукціону).
Якщо решта учасників спільної часткової
власності відмовиться від здійснення права переважної купівлі або не здійснить
цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо іншого майна -
протягом десяти днів з дня одержання повідомлення про намір і умови продажу, то
нотаріус після одержання заяви про відмову або після спливу встановленого
терміну може посвідчити договір купівлі-продажу частки спільного майна іншій
особі.
Договір купівлі-продажу частки спільного
майна іншій особі може бути посвідчений нотаріусом за наявності відомостей про
те, що учасники спільної часткової власності відмовились одержати надіслані на
їх адресу заяви продавця про його намір продати свою частку. Про цю обставину
повинна свідчити зроблена на зворотному повідомленні відмітка органу зв'язку.
Договір купівлі-продажу частки
спільного майна іншій особі може бути посвідчений також у разі, якщо адреса
інших учасників спільної часткової власності невідома. На підтвердження цього
повинен бути наданий документ відповідного компетентного органу (довідкової
служби, адресно-довідкового бюро тощо).
Заява учасника спільної часткової
власності про відмову від права переважної купівлі або фактична відмова
учасника спільної часткової власності, який протягом установленого строку не
здійснив свого права на переважну купівлю, дійсна протягом трьох місяців. Цей
строк обчислюється з дня подання заяви про відмову від права переважної купівлі
або з дня, наступного за останнім днем зазначеного місячного (десятиденного)
терміну.
Отже, підставою для пред'явлення співвласником
позову про переведення прав і обов'язків покупця за
договором купівлі-продажу частки майна у праві спільної часткової власності є
такі порушення:
- продаж
співвласником частки у праві спільної часткової власності без письмового
попередження інших співвласників про намір продати свою частку, ціну та
інші умови її продажу;
- укладання
договору купівлі-продажу без одержання повідомлення від співвласників про
відмову від здійснення ними переважного права купівлі до спливу одного
місяця щодо нерухомого майна і десяти днів щодо рухомого майна від дня
отримання ними повідомлення про продаж;
- продаж
проведено за істотно нижчого ціною і на більш легких умовах, ніж
пропонувалося співвласникам.
Аналіз положень ст. 362 ЦК України
свідчить про те, що суб'єктивне право на продаж частки сторонній особі виникає
у співвласника з моменту одержання відмови усіх інших співвласників від
здійснення переважного права на купівлю або нездійснення ними цього права
протягом одного місяця від дня отримання ними повідомлення, якщо предметом
договору купівлі-продажу є нерухоме майно, а обмеження щодо розпорядження своєю часткою стосуються лише
продажу частки співвласником.
ВАЖЛИВО: Переважного права інших співвласників на придбання частки не існує у
випадках її відчуження іншим чином: шляхом укладення договорів міни, дарування,
ренти (якщо майно передається безоплатно – ст. 734 ЦК України), довічного
утримання, спадкового договору або складання заповіту. Крім того, інші
співвласники позбавлені переважного права на купівлю частки у праві спільної
часткової власності в разі її продажу з публічних торгів.
Про вказане, в тому числі, свідчать
приписи п. 5 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України,
затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5,
зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за №
282/20595, згідно з яким у разі якщо один з учасників спільної часткової
власності продає належну йому частку в спільній власності іншій особі, нотаріус
повинен упевнитись у тому, що продавець у письмовій формі повідомив усіх інших
учасників спільної часткової власності (як фізичних, так і юридичних осіб) про
свій намір продати свою частку іншій особі із зазначенням ціни та інших умов,
на яких продається ця частка. Разом з цим, вказані правила, не застосовуються
при посвідченні договорів довічного утримання (догляду); спадкового договору;
дарування; ренти (якщо майно передається безоплатно); пожертви, міни; міни
частки майна або відчуження частки майна, виділеної за згодою співвласників чи
за рішенням суду, а також у разі продажу частки у праві власності на майно з
публічних торгів (аукціону).
Конституцією України (ст. 41) та ст. 1
Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,
до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від
17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав
людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,
4, 7 та 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної
власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном
та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним
йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди,
відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316,
317, 319, 321 ЦК України).
Крім того, враховуючи положення ст.362
Цивільного кодексу України та ч.5 ст.20 Закону України "Про товариства з
обмеженою та додатковою відповідальністю" Верховний Суд зазначає, що у
разі , якщо позовні вимоги обґрунтовані посиланням на порушення переважного
права позивача на придбання частки у справі спільної часткової власності,
належним способом захисту порушених прав позивача, який фактично прагне таку
відчужану частку іншого учасника, є позов про переведення на позивача прав і
обов`язків покупця частки (частини частки). Саме такий спосіб захисту
передбачений ч.4 ст.362 ЦК України та ч.5 ст.20 Закону України "Про
товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
Тлумачення ч.4 ст.362 ЦК України
свідчить, що при визнанні
недійсним договору купівлі-продажу, який порушує переважне право, жодним чином
не відновлюються інтереси особи, переважне право якої порушене.
Переважне право за таких умов і не може бути захищеним, оскільки визнання
правочину недійсним вчиненого з порушенням переважного права не відновлює
порушеного переважного права, тому що договір купівлі-продажу не завжди є
наслідком реалізації переважного права і немає будь-яких передумов для
зобов`язання співвласника для укладення договору. Також відсутні гарантії для
покупця частки (депозит при переведенні прав та обов`язків) щодо отримання
сплачених коштів. (Постанова Верховного Суду від 29.05.2019р. у справі № 362/3810/16-ц)
ВИСНОВОК: Верховний Суд вважає, що положення ч. 4
ст. 362 ЦК України регулюють відносини виключно з переведення прав та
обов’язків покупця за договором купівлі-продажу, укладеним із порушенням
переважного права, а в разі відчуження частки спільної часткової власності
шляхом укладення договору міни, дарування, ренти, довічного утримання,
спадкового договору або складання заповіту, а також внесення вкладу до
статутного капіталу інші співвласники не мають переважного права на придбання
такої частки.
Матеріал по темі: «Пріоритет Статуту ТОВ над Законом автоматично припиняється»
Теги:
переведення прав покупця, переважне право, придбання частки, відчуження частки,
спільна часткова власність, без згоди співвласника, судова практика,
Верховний суд, Адвокат Морозов
