Аспект законності проведення документальної планової
виїзної перевірки в приміщенні податкової інспекції.
11 червня 2019 року Верховний
Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи
№ 823/882/17, адміністративне провадження №К/9901/12456/19 (ЄДРСРУ № 82315552) досліджував
аспект законності проведення документальної планової виїзної перевірки в
приміщенні податкової інспекції.
Відповідно до підпункту
75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною
перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність,
повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та
зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за
дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем
законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з
працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових
декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності,
регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено
законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та
податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням
вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на
контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку
контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за
результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова
перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Документальною виїзною
перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника
податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого
проводиться така перевірка.
Документальною невиїзною
перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого
органу.
В даному випадку, документальна планова виїзна перевірка
проведена податковим органом в приміщенні контролюючого органу.
Суди попередніх інстанцій
не встановили, на підставі чого, та у відповідності до якої норми Податкового
кодексу України податковим органом змінено вид перевірки, місце її проведення.
Не встановлено, чи є відсутність суб`єкта перевірки за податковою адресою
підставою для проведення перевірки в іншому місці.
За приписами пункту 77.6
статті 77 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органі
до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із
статтею 81 цього Кодексу.
Пунктом 81.1 статті 81
Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючого органу
мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки,
фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим
Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим
Кодексом, таких документів:
направлення на проведення
такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого
органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та
реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника
податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета,
вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та
тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка
проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за
наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи)
контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про
проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування
контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по
батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі
проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого
проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична
перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата
початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.
Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його
заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою
контролюючого органу;
службового посвідчення
осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
(!!!) Судами не враховано,
чи передбачає діючий Податковий кодекс України можливості проведення будь-якої
документальної перевірки за відсутності суб`єкта перевірки за місцем
знаходження, ненадання (не надсилання) йому направлень на перевірку та за
відсутністю акта про відмову від отримання направлень.
Верховний Суд не
погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що відсутність
Підприємця за юридичною адресою виключає не допуск перевіряючих до перевірки,
отже виїзна перевірка може бути проведена. Вказаний висновок не ґрунтується
на жодній нормі Податкового кодексу України.
ВАЖЛИВО: Апофеоз
рішення: Верховний Суд зазначає, що законність
наказу про проведення перевірки, навіть якщо така законність встановлена судом,
ще не свідчить про безумовну законність дій по проведенню перевірки.
Так, 17 травня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів
Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 823/2530/18, адміністративне
провадження №К/9901/2543/19 (ЄДРСРУ № 81796027) вказав на наступне.
Так, позови платників
податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення
перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або
проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту
винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого
органу до спірної перевірки. Тобто, саме на етапі допуску до перевірки платник
податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та
проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та
необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до
виїзної податкової перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень,
допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.
Однак, як встановлено
судами попередніх інстанцій, копію наказу про проведення документальної
позапланової перевірки вручено директору ТОВ в приміщенні відповідача. При
цьому від отримання направлення на проведення перевірки директор відмовилась,
про що складено акт відмови від підписання направлення на перевірку.
Суди також зазначили, що
саме зі складанням зазначеного вище акту положення Податкового кодексу України
(пункт 81.1 статті 81) пов`язують початок проведення такої перевірки, проте
судами не було враховано положення пункту 81.2 статті 81 вказаного Кодексу,
яким визначено, що у разі відмови платника податків та/або посадових
(службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично
проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб органу
державної податкової служби до проведення перевірки складається акт, який
засвідчує факт відмови.
А отже відмова платника податків (позивача) від
підпису у направленні на перевірку та складення посадовими особами акта, який
засвідчує факт такої відмови, не є тотожним акту, який має складатись
посадовими особами у разі відмови платника податку у допуску посадових
(службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки.
Крім того, необхідно
зазначити, що Податковим кодексом України не передбачено право посадових осіб
контролюючого органу на проведення документальної планової виїзної перевірки в
приміщенні контролюючого органу у разі відмови платника податку від допуску
посадових осіб до проведення перевірки чи відмови від підпису у направленні на
перевірку.
Встановлення вказаних
обставин є визначальним для правильного вирішення спору по даній справі, проте,
вказані обставини залишилася поза межами дослідження судами як першої так і
апеляційної інстанцій.
В досліджуємій справі суди попередніх інстанцій процитувавши в своїх
рішеннях акт перевірки, не з`ясували, на підставі чого податковий орган дійшов
до висновків про порушення Підприємцем норм діючого законодавства, чи можливо
впевнено встановити такі порушення за відсутності первинних документів та без
з`ясування яка господарська діяльність проводилась Підприємцем у період, що
перевірявся. Суди не з`ясували, чи
можливо провести документальну перевірку за відсутності, власне, документів.
P.s. Позивач, на підтвердження своєї позиції надав суду
першої інстанції вісім томів первинних документів, але жоден з них не
проаналізований судами як першої так і апеляційної інстанції. Суд першої
інстанції процитував акт перевірки, суд апеляційної інстанції обмежився
копіюванням рішення суду першої інстанції.
Теги: документальна, планова,
виїзна, податкова перевірка, в приміщенні податкового органу, оскарження наказу
на податкову перевірку, надання відомостей на запит, судова практика, Адвокат
Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар