Адвокат Морозов (судовий захист)
У разі пред'явлення до позичальника
вимоги право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за
кредитом припиняється.
Верховний
Суд у своїй постанові від 14.02.2018 р. №
564/2199/15-ц зазначив, що згідно ст. 611 ЦК України після того, як
кредитор направив боржнику вимогу про дострокове погашення кредиту, він змінив
терміни повернення кредиту, які були передбачені кредитним договором. Водночас
сам кредитний договір припинив свою дію з дати направлення вимоги про
дострокове погашення кредиту. Оскільки кредитний договір припинив свою дію, то
у кредитора відсутні підстави для стягнення після дати направлення вимоги про
дострокове повернення кредиту.
В
свою чергу, 15 серпня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої
судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 761/13715/13-ц, провадження № 61-11145св18
(ЄДРСРУ № 75970017) в черговий раз підтвердив позицію викладену у пунктах 91-93
Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц по якій зроблено висновок, що
після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення
до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право
кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом
припиняється.
(!!!) Права та інтереси кредитодавця в охоронних
правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка
регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Якщо
кредитний договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок
позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну
відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі
строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення
позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної
давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування
згідно з частиною п'ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи
неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов'язку
з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого
платежу.
Встановлення
строку кредитування у кредитному договорі, що передбачає внесення позичальником
щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної
давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим
договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних
платежів. Відтак, за вказаних умов початок перебігу позовної давності не можна
визначати окремо для погашення всієї заборгованості за договором (зі спливом
строку кредитування) і для погашення щомісячних платежів (після несплати
чергового такого платежу).
Крім
того, як вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 червня 2018
року по справі № 408/8040/12-ц аналіз
судової практики, здійснений на підставі інформації, що міститься у Єдиному
державному реєстрі судових рішень, за релевантністю судових рішень, прийнятих
Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в аналогічних справах,
свідчить про те, що суд касаційної інстанції дотримується правової позиції,
висловленої Верховним Судом України у постановах від 17 вересня 2014 року у
справі № 6-53цс14, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15, від 29
березня 2017 року у справі № 6-3087цс16 та в інших. Так, і у справі, переданій
на розгляд Великої Палати Верховного Суду, і в аналогічних справах, які переглядалися
Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду, прийнято рішення, які
свідчать про відсутність розходжень у судовій практиці (справи №
756/12263/15-ц, 522/10828/15-ц, 377/471/15-ц, 127/8315/16-ц, 285/1462/15-ц,
2-1283/11, 569/3799/14-ц, 756/4514/16-ц, 750/4903/14 та багато інших). В усіх
зазначених справах суд касаційної інстанції виходив із того, що строк
пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум,
погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами,
повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового
платежу за основним зобов'язанням. Більш того, у цих судових рішеннях містяться
посилання на висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах,
викладені в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду України у справах №
6-53цс14, 6-3087цс16 та інших аналогічних справах.
Немає коментарів:
Дописати коментар