Контроль за використанням та охороною земель інспектором ГУ Держгеокадастру

Адвокат Морозов (судовий захист)
Порядок проведення перевірки за використанням та охороною земель інспектором ГУ Держгеокадастру

07 вересня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 826/15258/17, адміністративне провадження № К/9901/59894/18 (ЄДРСРУ № 91353776) досліджував питання щодо порядку проведення перевірки за використанням та охороною земель інспектором ГУ Держгеокадастру.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені   Конституцією   та законами України.

Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» № 963-IV визначає правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону № 963-IV державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються, зокрема, шляхом проведення перевірок.

При цьому   стаття 6 Закону № 963-IV визначає повноваження центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі;   стаття 10 вказаного Закону   визначає повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель.

Так, згідно з положеннями статті 6 Закону № 963-IV до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державноїполітики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать зокрема здійснення державного       контролю за  використанням       та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування,  юридичними       та фізичними особами вимог земельного законодавства       України       та   встановленого  порядку            набуття            і реалізації права на землю та виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

У свою чергу, у відповідності до положень   статті      10 Закону № 963-IV   державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право:

•   безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;

•   давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;

•    складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку       до відповідних органів матеріали перевірок       щодо притягнення винних осіб до відповідальності;

•    у разі неможливості встановлення особи правопорушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до органів Національної поліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення;     

•     викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов`язаних з порушенням земельного законодавства України;

•      передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення;     

•     проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України.

Поряд з цим, згідно з підпунктом 25-1 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого   постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: веденням державного обліку і реєстрацією земель, достовірністю інформації про наявність та використання земель; дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення; дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

З аналізу наведених правових норм слідує, що державний контроль за охороною та використанням земель може здійснюватися державним інспектором ГУ Держгеокадастру, у тому числі, шляхом проведення перевірок. Для реалізації завдань у сфері здійснення контролю за використанням та охороною земель державний інспектор має право, зокрема, видавати приписи, складати акти перевірки або протоколи про адміністративні правопорушення з метою притягнення винних осіб до відповідальності.

При цьому, порядок проведення перевірки, види та порядок складання документів за наслідками перевірок у даній сфері, як слідує зі змісту   статей 9-10 Закону № 963-IV, визначається іншими нормативно-правовими актами.

Так, порядок та підстави проведення перевірок врегульовані   Законом N 877-V, який визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Згідно норм даного закону орган державного нагляду (контролю) здійснює контролюючі функції шляхом проведення планових та позапланових заходів.

Плановий чи позаплановий захід щодо суб`єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником (частина 11 статті 4   Закону № 877-V).

Виключний перелік підстав для здійснення позапланових заходів визначений у статті 6   Закону № 877-V. При цьому в частині другій цієї статті вказано, що проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою   статті 2 цього Закону.

Статтею 2 Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 1728-VIII, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних відносин) встановлено до 31 грудня 2017 року мораторій на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

При цьому, відповідно до частини першої   статті 3 Закону № 1728-VIII  до 31   грудня 2017 року позапланові заходи державного нагляду (контролю) здійснюються органами державного нагляду (контролю):

1) з підстави, передбаченої частиною другою цієї статті (за погодженням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності (далі - Державна регуляторна служба);

2) за письмовою заявою суб`єкта господарювання до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

3) за рішенням суду;

4) у разі настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку, що було пов`язано з діяльністю суб`єкта господарювання.

Позаплановий захід державного нагляду (контролю) на підставі обґрунтованого звернення фізичної особи про порушення суб`єктом господарювання її законних прав проводиться органом державного нагляду (контролю) за погодженням Державної регуляторної служби (частина друга   статті 3 Закону № 1728-VIII).

Для погодження орган державного нагляду (контролю) подає Державній регуляторній службі копію відповідного звернення фізичної особи та обґрунтування необхідності проведення перевірки. Державна регуляторна служба розглядає подані документи та надає погодження або вмотивовану відмову у наданні погодження протягом п`яти робочих днів з дня надходження відповідних документів.

Форма та порядок надання погодження на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) на підставі обґрунтованого звернення фізичної особи про порушення суб`єктом господарювання її законних прав затверджуються Державною регуляторною службою.

Законом   України від 03 листопада 2016 року № 1726-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» щодо лібералізації системи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» було внесено зміни, зокрема, до статті 7   Закону № 877-V.

Такі зміни були направлені на гарантування дотримання прав суб`єктів господарювання, звуження підстав для проведення перевірки, усунення можливості зловживання правом на перевірку.

Так, за правилами статті 7   Закону № 877-V   визначено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім`я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).

Посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу.

(!!!) Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання.

Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею.

За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

ВАЖЛИВО: Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.

Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені   законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

А в рамках судового процесу необхідно дослідити чи було дотримано контролюючим органом умови та порядок прийняття ним відповідних розпорядчих документів, що має значення для правильного вирішення справи, підстав для проведення перевірки, оскільки законодавство містить певні обмеження здійснення перевірок та окреслює вичерпний перелік підстав для їх проведення, зокрема, виконання вимог щодо ознайомлення із розпорядчими документами (наказом, посвідченням (направленням), присутності керівника або особи, уповноваженої керівником, та інше.

ВИСНОВОК: Аналізованими нормами зазначених вище нормативно-правових актів, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З розпорядчими документами органів державного нагляду (контролю) суб`єкт господарювання має бути ознайомлений у встановлений   законом   спосіб до її початку. Невиконання вимог частини п`ятої статті 7   Закону № 877-V   призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2019 року у справі №   813/3201/17.

Чи потрібно сплачувати борги за комуналку за минулого власника?

Адвокат Морозов (судовий захист)

Законодавством не передбачено обов`язку покупця квартири сплачувати комунальні борги попередніх власників (наймачів) квартири

01 вересня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 686/6276/19, провадження № 61-3604св20 (ЄДРСРУ № 91366709) досліджував питання щодо сплати боргів за комунальні послуги за минулого власника.

Відповідно до статей 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Крім того, відповідно до статті 322 ЦК України на власника покладається тягар утримання майна.

Частиною другою статті 382 ЦК України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Таким чином, новий власник майна не зобов`язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов`язку з їх сплати. Договори про надання послуг не обтяжують майна, тому за відсутності відповідної умови в договорі щодо відчуження нерухомого майна суд повинен відмовляти в задоволенні позовних вимог до нового власника, оскільки належним відповідачем є попередній власник, що узгоджується з положеннями статті 520 ЦК України (заміна боржника у зобов`язанні). 

Верховний Суд вважає, що посилання на Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», а саме на частину третю статті 7, є безпідставним.

Згідно із преамбулою цього Закону України він визначає особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.

Стаття 7 Закону Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» присвячена обов`язкам співвласників багатоквартирного будинку.

Положеннями цієї статті є встановлення у її частині другій правила, відповідно до якого кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Крім того, частина третя цієї ж статті передбачає, що у разі відчуження квартири чи нежитлового приміщення набуття новим власником усіх обов`язків попереднього власника як співвласника.

Тлумачення наведеної норми права у системному зв`язку з вищеприведеними нормами надає можливість дійти висновку про те, що у даному випадку йдеться про перехід від попереднього власника до нового власника обов`язків саме як співвласника багатоквартирного будинку, передбачені законом, а не боргів попереднього власника з оплати за житлово-комунальні послуги.

Тобто з моменту переходу права власності на квартиру попередній власник втрачає права і обов`язки співвласника багатоквартирного будинку, а новий власник набуває прав і обов`язків співвласника такого будинку. Адже згідно з частиною першою статті 2 Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов`язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку.

ВИСНОВОК: Отже, діючим законодавством не передбачено обов`язку покупця квартири сплачувати борги попередніх власників (наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не оговорено в договорі купівлі-продажу.

Матеріал по темі: «Обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги»

Рішення суду: радар TruCam поза Законом!!!

Адвокат Морозов (судовий захист)

Законність застосування поліцією лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20?

21.05.20 р. Шостий апеляційний адміністративний суд в рамках справи № 760/27046/19 (ЄДРСРУ № 89352360) постановою, яка залишена без змін (ухвала Верховного суду від 06 липня 2020 року (ЄДРСРУ №  90242638), чітко вказав випадки законного застосування вимірювача швидкості пристрою - TruCam LTI 20/20.

Примітка: «Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак та особу водія. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.

Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому- враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м. 

З відстані у 350-450 м поліцейським виконується наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискається спусковий гачок приладу. Прилад починає вимірювання швидкості і включає запис відео, при цьому чути характерний звук низького тону. 

Після стабільного утримання позначки на цільовому транспортному засобі, прилад здійснює вимірювання швидкості. Про фіксацію перевищення швидкості руху свідчить характерний звук високого тону і в самому оптичному прицілі та на екрані монітору приладу фіксується числовий показник швидкості 

При фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад здійснює фотографування транспортного засобу порушника, про що свідчить повторний звук високого тону. Після цього поліцейський відпускає спусковий гачок та вживає заходи до зупинки порушника. 

Виробник приладу TruCam (LTI, США) застосував алгоритм шифрування AES з меток посилення достовірності доказової бази дорожньої поліції в суді в разі оскарження факт порушення. 

Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено зі результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. 

Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації ш тільки в самому приладі TruCam, але, також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-як інші електронні носії.»

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Закон України "Про дорожній рух" регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).

Відповідно до ст. 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.

Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР України).

Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно п. 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Відповідно до статті 31 Закону України "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Згідно ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію" поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою, зокрема, забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

З листа Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 04.10.2018 року №04/05/03-3878 вбачається, що у 2018 році Адміністрацією Держспецзв`язку за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації Національній поліції України видано позитивний експертний висновок від 27.09.2018 року №04/02/03-3008 на Лазерний вимірювач швидкості LTI 20-20 TruCAM

Відповідно до вказаного експертного висновку, дія експертного висновку поширюється на зразки об`єкта експертизи із заводськими номерами наведеними у додатку.

Згідно з Додатком до експертного висновку №04/05/03-3007 від 27.09.2018 року визначено номери зразків об`экта експертизи, на які розповсюджується дія експертного висновку.

ВАЖЛИВО: Отже, якщо лазерного вимірювача швидкості з відповідним серійним номером, не має у переліку об`єктів експертизи, дія експертного висновку від 27.09.2018 року на нього не розповсюджується.

Експертний висновок від 27.09.2018 року сам по собі стосується лише об`єкта лазерного вимірювача швидкості LTI 20-20 "TruCAM", а у додатку до даного експертного висновку зазначено номери зразків об`єкта експертизи, на які розповсюджується дія зазначеного експертного висновку.

Положення про державну експертизу в сфері криптографічного захисту інформації затверджено наказом Адміністрації Держспецзв`язку від 16.07.2008 року №651/15342.

Відповідно до п. 1.1. це Положення, розроблене відповідно до Законів України "Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України", «Про наукову і науково-технічну експертизу", «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах", Положення про порядок здійснення криптографічного захисту інформації в Україні, затвердженого Указом Президента України від 22 травня 1998 року № 505, Положення про Адміністрацію Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року № 411, установлює порядок організації та проведення державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації (далі - КЗІ) в Україні.

За змістом п.1.3 Положення експертний висновок - документально оформлений результат експертизи, який надається Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі - Адміністрація Держспецзв`язку) за проведеним аналізом результатів експертних досліджень. 

Згідно з пп. 2.1.1, п.2.1 розділу ІІ Положення  подання та розгляд заявки, укладання договорів  для проведення експертизи таких об`єктів, як: засоби, призначені для розробки, дослідження, виробництва та випробувань засобів КЗІ, засоби та системи генерації, тестування і розподілу ключових даних; криптографічні системи, засоби та обладнання КЗІ, програмно-технічні комплекси центрів сертифікації ключів, які передбачають акредитацію, надійні засоби електронного цифрового підпису, замовник подає до Адміністрації Держспецзв`язку заявку на проведення державної експертизи в сфері криптографічного захисту інформації (додаток 1). До заявки на експертизу перелічених вище об`єктів (далі - криптографічні засоби) додається комплект документів та матеріалів згідно з переліком документів та матеріалів, необхідних для проведення експертизи криптографічних засобів вітчизняного виробництва (додаток 2), або переліком документів та матеріалів, необхідних для проведення експертизи криптографічних засобів іноземного виробництва (додаток 3).

Дія експертного висновку може бути розповсюджена на зразки криптографічного засобу, що пройшли верифікацію. За результатами верифікації видається експертний висновок, термін дії якого не може перевищувати терміну дії експертного висновку, який розповсюджується на зразок-свідок цього засобу (п.2.3.16).

Згідно ст. 1 Закону України "Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах" у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: криптографічний захист інформації - вид захисту інформації, що реалізується шляхом перетворення інформації з використанням спеціальних (ключових) даних з метою приховування/відновлення змісту інформації, підтвердження її справжності, цілісності, авторства тощо; обробка інформації в системі - виконання однієї або кількох операцій, зокрема: збирання, введення, записування, перетворення, зчитування, зберігання, знищення, реєстрації, приймання, отримання, передавання, які здійснюються в системі за допомогою технічних і програмних засобів; порушення цілісності інформації в системі - несанкціоновані дії щодо інформації в системі, внаслідок яких змінюється її вміст; порядок доступу до інформації в системі - умови отримання користувачем можливості обробляти інформацію в системі та правила обробки цієї інформації.

Указом Президента України від 22 травня 1998 року N 505/98 затверджено Положення про порядок здійснення криптографічного захисту інформації в Україні.

Відповідно до п.1 Положення визначає порядок здійснення криптографічного захисту інформації з обмеженим доступом,  розголошення якої завдає (може завдати) шкоди державі,  суспільству або особі.

За змістом п.2 Положення вжиті у цьому Положенні терміни мають таке значення:

криптографічний захист - вид захисту, що реалізується за допомогою перетворень інформації з використанням спеціальних даних (ключових даних) з метою приховування (або  відновлення) змісту інформації, підтвердження її справжності, цілісності, авторства тощо;

засіб криптографічного захисту інформації - програмний, апаратно-програмний, апаратний або інший засіб,  призначений для криптографічного захисту інформації;

криптографічна система (криптосистема) - сукупність засобів криптографічного захисту інформації, необхідної ключової, нормативної, експлуатаційної, а також іншої документації (у тому числі такої, що визначає заходи безпеки), використання яких забезпечує належний рівень захищеності інформації,  що обробляється, зберігається та (або) передається.

Державну політику у сфері криптографічного захисту інформації відповідно до закону реалізує Державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі - Держспецзв`язку України) (п.3 Положення).

Державні органи, підприємства, установи і організації придбавають, вивозять з України, використовують криптосистеми і засоби криптографічного захисту інформації за погодженням з Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (п.5 Положення).

Для криптографічного захисту конфіденційної інформації використовуються криптосистеми і засоби криптографічного захисту, які мають сертифікат відповідності (п.8 Положення).

(!!!) Таким чином порядок здійснення криптографічного захисту інформації є обов`язковим для всіх державних установ, у тому числі і для Національної поліції з метою застосування у роботі  лазерного вимірювача швидкості.

Як вже зазначено вище, проведення експертного висновку у сфері криптографічного захисту інформації відповідно до закону реалізує Державна служба спеціального зв`язку та  захисту інформації.

Міністерством економічного розвитку і торгівлі України 29 серпня 2012 року видано сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки № UА-МІ/1-290302012.

Даним сертифікатом затверджено сам засіб вимірювальної техніки - лазерного вимірювача швидкості LTI 20-20 "TruCAM" без зазначення номеру такого вимірювача.

Окрім того, постановою Кабінету Міністрів України №373 від 29 березня 2006 року затверджено Правила забезпечення захисту інформації в інформаційних,телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах.

Згідно п з 3 у Правилах наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

автентифікація - процедура встановлення належності користувачеві інформації в системі (далі - користувач) пред`явленого ним ідентифікатора;

ідентифікація - процедура розпізнавання користувача в системі як правило за допомогою наперед визначеного імені (ідентифікатора) або іншої апріорної інформації про нього, яка сприймається системою.

Як зазначено у п.11 Правил у системі здійснюється обов`язкова реєстрація:

- результатів ідентифікації та автентифікації користувачів;

- результатів виконання користувачем операцій з обробки інформації;

- спроб несанкціонованих дій з інформацією;

- фактів надання та позбавлення користувачів права доступу до інформації та її обробки;

- результатів перевірки цілісності засобів захисту інформації.

Забезпечується можливість проведення аналізу реєстраційних даних виключно користувачем, якого уповноважено здійснювати управління засобами захисту інформації і контроль за захистом інформації в системі (адміністратор безпеки).

Реєстрація здійснюється автоматичним способом, а реєстраційні дані захищаються від модифікації та знищення користувачами, які не мають повноважень адміністратора безпеки.

Контроль за забезпеченням захисту інформації в системі полягає у перевірці виконання вимог з технічного та криптографічного захисту інформації та здійснюється у порядку, визначеному Адміністрацією (п.24).

Таким чином, з огляду за вищевикладене, Суд доходить висновку, що проведення державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації є обов`язковим, у т.ч. і щодо всіх не лише заявлених Національною поліцією України, а також використовуваних у роботі засобів лазерного виміру швидкості  LTI 20-20 "TruCAM".

Щодо наданого Департаментом Національної поліції свідоцтва про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/13823 від 15 листопада 2018 року, колегія суддів зазначає наступне.

Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України видано наказ №193 від 08.02.2016 року "Про затвердження Порядку проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів".

Відповідно до п. 1 цей Порядок установлює процедуру та умови проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки (далі - ЗВТ), що перебувають в експлуатації, а також оформлення її результатів.

Згідно з п. 4 Порядку  ЗВТ підлягають періодичній повірці, повірці після ремонту, а також можуть проводитися позачергова, інспекційна та експертна повірки.

Таким чином, проведенню повірки засобу вимірювальної техніки має передувати експертний висновок Державної служби Спецзв`язку та захисту інформації України, видача Сертифікату затвердження типу засобів вимірювальної техніки.

ВИСНОВОК: Якщо поліціянтом вимірювання швидкості руху автомобіля, яким керував водій, відбувалось з використанням лазерного вимірювача швидкості TruCam, який не пройшов необхідної сертифікації (навіть не зважаючи на проведення повірки вимірювального пристрою), то такі дії вчинено не у спосіб, передбачений законом, а отже використання показників лазерного вимірювача швидкості TruCam в якості доказів перевищення швидкості є безпідставним.

Матеріал по темі: «Коли відеофіксація адміністративного правопорушення є доказом у справі?»

Теги: TruCam, трукам, радар, вимірювач швидкості, перевищення швидкості, превышение скорости, штаф, судебная практика, Адвокат Морозов