03 серпня 2022
року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в
рамках справи № 910/5408/21 (ЄДРСРУ № 106078971)
досліджував питання щодо використання переписки в месенджері Telegram, як
доказу в судовому провадженні.
Електронний
документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді
електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок
розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається
законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений
і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою
подання електронного документа є відображення даних, які він містить,
електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його
змісту людиною (ст.5 Закону "Про електронні документи та електронний
документообіг").
Відповідно до
ст.1 зазначеного Закону обов`язковий реквізит електронного документа -
обов`язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою
для його обліку і не матиме юридичної сили.
Для
ідентифікації автора електронного документа може використовуватися
електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення
електронного документа. Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та
кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України "Про
електронні довірчі послуги". Використання інших видів електронних підписів
в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного
документообігу на договірних засадах (ст.6 Закону "Про
електронні документи та електронний документообіг").
Згідно з п.12
ч.1 ст.1 Закону "Про електронні довірчі послуги" електронний
підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних
даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.
Кваліфікованим електронним підписом є удосконалений електронний підпис, який
створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і
базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа (п.23 ч.1 ст.1
зазначеного Закону).
Водночас
відповідно до ч.1 ст.96 ГПК електронними доказами є інформація в електронній
(цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи,
зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні
зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти
(сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази
даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на
портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах,
системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній
формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Верховний Суд у
складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від
15.07.2022 у справі №914/1003/21 (ЄДРСРУ №
105458813) зазначив: "68.На відміну від електронного документа,
електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення
для справи. Таким чином, повідомлення (з додатками), відправлені електронною
поштою, є електронним доказом.
69.У частині
другій статті 96 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що
електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій
електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону
"Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший
порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. У частині третій
зазначеної статті встановлено, що учасники справи мають право подавати
електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому
законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим
доказом.
70.Паперова
копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з
форм, в якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина
третя статті 96 Господарського процесуального кодексу України), який, в свою
чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність
або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення
учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи
(пункт 1 частини другої статті 73 Господарського процесуального кодексу
України). Таким чином, подання електронного доказу в паперовій копії саме по
собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію
(паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного
доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність
поданої копії (паперової копії) оригіналу (такий правовий висновок викладений у
постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 922/51/20, від 14.12.2021
у справі № 910/17662/19).
71.Учасник
справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у
нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію
(паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з
власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного
доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд
ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу,
такий доказ не береться судом до уваги (частини п`ята, шоста статті 96
Господарського процесуального кодексу України).
72.Сам лист
електронної пошти є таким, що містить відомості про факт відправлення
повідомлення із відповідної електронної адреси, час відправлення, адресатів
листа - осіб, до відома яких було доведено таке повідомлення тощо. У випадку,
якщо позивач подає позов у паперовій формі, то електронний лист може бути
наданий суду у вигляді відповідної роздруківки.
73.Така
роздруківка електронного листа та додатків до нього є паперовою копією
електронного доказу".
Аналогічні
висновки містилися у постанові Верховного Суду від 13.10.2021 у справі №923/1379/20.
(!!!) Верховний Суд неодноразово зазначав, що листування шляхом надіслання
електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а
здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в
Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм
за ст.7 ЦК (постанови Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №914/2505/17, від 13.10.2021 у справі №923/1379/20, на яку посилався скаржник, ухвала
Верховного Суду від 25.05.2022 у справі №914/1003/21).
Верховний Суд у
постановах від 13.07.2020 у справі №753/10840/19,
від 18.02.2021 у справі №442/3516/20 надані
сторонами скрін-шоти повідомлень з телефону та планшету, роздруківки з Viber
фактично визнав належними та допустимими доказами, які досліджені судами у їх
сукупності та яким надана належна правова оцінка.
Також Верховний
Суд у постановах від 17.04.2020 у справі №905/2319/17,
від 25.03.2020 у справі №570/1369/17, від
13.07.2020 у справі №753/10840/19, від
27.11.2019 у справі №1540/3778/18 дійшов
висновку, що переписка у Viber, Skype та інших месенджерах, включно з
голосовими повідомленнями та іншим, є належним електронним доказом у
судових справах.
У
постанові від 29.01.2021 у справі №922/51/20
Верховний Суд вказав, що подання електронного доказу в паперовій копії саме по
собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію
(паперову копію) електронного доказу, лише у випадку якщо оригінал електронного
доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність
поданої копії (паперової копії) оригіналу. Аналогічний висновок зроблений у
постанові від 23.09.2021 у справі №910/17662/19.
Тобто поняття
електронного документа та електронного доказу не є
тотожними, оскільки поняття електронного доказу є значно ширшим,
та, окрім власне електронних документів, оформлених відповідно до статей 5, 6
Закону "Про електронні документи та електронний документообіг"
включає в себе будь-яку інформацію в цифровій формі, що має значення для
розгляду справи, в тому числі повідомлення, відправлені електронною поштою або
іншими засобами електронного зв`язку.
Згідно з
приписами Закону "Про електронні довірчі послуги" використання
електронного підпису, який відповідає вимогам до кваліфікованого електронного
підпису, дозволяє забезпечити електронну ідентифікацію підписувача і гарантує
цілісність підписаних даних, а також має презумпцію відповідності особистому
підпису (статті 14, 18, 23 Закону).
Водночас,
відсутність кваліфікованого електронного підпису не зумовлює недостовірність
певних даних в електронній формі, й відповідно, недостовірність електронного
доказу. Вирішення питання достовірності такого доказу має відбуватися на
загальних засадах, визначених ГПК, і відповідно до стандарту доказування "баланс
ймовірностей", передбаченого ст.79 ГПК.
У Керівництві
"Електронні докази в цивільному та адміністративному процесі",
ухваленому Комітетом міністрів Ради Європи 30.01.2019 (далі - Керівництво)
зазначено, що електронні (цифрові) докази можуть бути у формі тексту, відео,
фотографій чи аудіозаписів. Дані можуть бути отримані за допомогою різних
способів та з різних джерел, наприклад мобільних телефонів, веб-сторінок,
бортових комп`ютерів або GPS-реєстраторів (у тому числі відомості, що
перебувають поза контролем сторони). Електронні повідомлення (електронна пошта)
є типовим прикладом електронних доказів, оскільки вони походять з електронного
пристрою (комп`ютера або пристрою, схожого на комп`ютер) і містять відповідні
метадані.
Важливим є
дотримання принципу недискримінації при дослідженні електронних доказів, що
означає, що суди не повинні відмовляти в прийнятті електронних доказів і не
повинні заперечувати їх юридичну силу лише тому, що вони зібрані та / або
подані в електронній формі. Суди не повинні заперечувати юридичну силу
електронних доказів лише через відсутність вдосконаленого, кваліфікованого або
подібного захищеного електронного підпису. Сторонам має бути дозволено подавати
електронні докази в оригінальному електронному форматі без необхідності надання
роздруківок (пункти 6, 7, 9 Керівництва).
ВИСНОВОК
№ 1: Невикористання електронного підпису особами, які
створили електронний доказ (лист, повідомлення, файл, аудіозапис, інші дані),
не є підставою для визнання такого доказу недопустимим, якщо інше не
встановлено законом.
Щодо
ідентифікації автора, цілісності та достовірності електронних доказів
У сучасній
діловій практиці більшість електронних даних не мають розширених або
кваліфікованих електронних підписів і не захищені іншим способом. Незважаючи на
це, суди мають розглядати їх як електронні докази (тоді як доказова сила
доказів може змінюватися залежно від конкретного випадку), враховуючи,
наприклад, різноманітні довірчі послуги, пов`язані з електронним керуванням
документами та ідентифікацією підписантів, які доступні по всьому світу. В офіційних
поясненнях до Керівництва зазначено, що одним із прикладів є біометричний
підпис, метод отримання електронної версії власноручного підпису, коли особа
пише свій підпис на електронному пристрої за допомогою спеціальної ручки та
блокнота. Залежно від чинного законодавства суд може визнати такий біометричний
підпис рівноцінним власноручному підпису на папері.
Електронні
докази повинні оцінюватися так само, як і інші види доказів, зокрема, щодо їх
прийнятності, автентичності, точності та цілісності. Обробка електронних
доказів не повинна бути невигідною для сторін або надавати несправедливу вигоду
одній із них (преамбула "базові принципи" Керівництва).
В межах,
прийнятних відповідно до національного законодавства та на розсуд суду
електронні дані повинні прийматися як автентичний доказ, допоки інша сторона не
наведе відповідні обґрунтовані доводи на спростування цього. Достовірність
електронних доказів презюмується до тих пір, поки немає розумних сумнівів у
протилежному (пункти 21, 22 Керівництва).
При цьому суди
можуть вимагати аналізу електронних доказів експертами, особливо коли
порушуються складні доказові питання або якщо є підозри щодо маніпулювання
електронними доказами (п.18 Керівництва).
Під час
дослідження електронних доказів має відбуватись належна ідентифікація таких
доказів. Це означає, зокрема, що будь-яка технологія, яка підтверджує
автентичність, точність і цілісність даних, повинна бути прийнята.
Кожен
електронний доказ (оригінал) зазвичай містить таку приховану інформацію як
метадані. Метадані - це відомості про інші дані, і іноді їх називають
"цифровим відбитком" електронних доказів. Він може включати важливі
доказові дані, такі як дата й час створення чи модифікації файлу чи документа,
або автор, а також дата й час, коли дані були надіслані. Безпосередній доступ
до метаданих зазвичай недоступний.
Метадані
забезпечують необхідний контекст для оцінки доказів (даних) так само, як поштовий штемпель забезпечує контекст
для оцінки звичайного (паперового) листа та його змісту. Суди повинні усвідомлювати
потенційну доказову цінність метаданих, у випадку коли інша сторона оспорює
достовірність доказу (авторство, цілісність, автентичність). Метадані можуть
бути використані для відстеження та ідентифікації джерела та адресата
повідомлення, даних про пристрій, який створив електронні докази, дати, часу,
тривалості та типу доказів. Метадані можуть бути релевантними або як непрямі
докази (наприклад, вказівки на найбільш релевантну версію документа), або як
прямі докази (наприклад, якщо даними файлу маніпулювали). Ця настанова також
релевантна у випадку втрати метаданих.
Також Керівні
принципи Комітету Міністрів Ради Європи щодо механізмів онлайн вирішення спорів
у цивільному та адміністративному судочинстві CM(2021)36-add5-final від
16.06.2021 передбачають, що використання електронних доказів може створити
особливі проблеми для сторони, яка бажає оскаржити справжність або цілісність
таких доказів. У разі оскарження електронних доказів, тій стороні, яка подає ці
докази, може знадобитися продемонструвати їх справжність, наприклад, через
надання метаданих або отримання відповідного розпорядження про отримання
додаткових даних від інших осіб, як-от постачальників трастових послуг.
Правдивість електронних даних можна довести будь-яким способом, наприклад, за
допомогою кваліфікованих електронних підписів або інших аналогічних методів
ідентифікації й забезпечення цілісності даних. Варто дотримуватися положень
національного законодавства, які встановлюють доказову силу державних
(офіційних) електронних систем, що генерують електронні докази. Крім того,
сторонам варто дозволити оскаржувати свідчення експертів, якщо такі свідчення
можуть визначити результат розгляду (принцип 11).
Також Верховний
Суд звертає увагу на презумпцію цілісності (достовірності) електронних доказів,
що означає, що доказ вважається цілісним (достовірним), поки інша сторона
цього не спростує.
Верховний Суд у
складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від
15.07.2022 у справі №914/1003/21 зазначив: "88.
Чинним законодавством визначені випадки, коли використання електронного підпису
є обов`язковим і за відсутності такого підпису документ не буде вважатися
отриманим від певної особи. Але ці випадки не охоплюють комерційне, ділове чи
особисте листування електронною поштою між приватними особами (якщо інше не
встановлено домовленістю між сторонами). У таких відносинах презюмується, що
повідомлення є направленим тим, хто зазначений як відправник електронного листа
чи хто підписав від свого імені текст самого повідомлення.
89. Отже, відсутність
кваліфікованого електронного підпису на повідомленні не свідчить про те, що
особу неможливо ідентифікувати з достатнім ступенем вірогідності як
відправника такого повідомлення, направленого електронною поштою, тобто
поширювача інформації".
Таким чином,
Верховний Суд застосував відомий у світі принцип
самоідентифікації автора.
Більш того,
щодо електронних доказів широко застосовується й доктрина "листа у відповідь". Якщо доведено,
що лист чи повідомлення було відправлено певній особі, то повідомлення, яке є
відповіддю, вважатиметься автентичним без додаткових доказів. Адже
малоймовірно, що хтось окрім цієї особи, може отримати та відповісти на
повідомлення з урахуванням його змісту, обговорюваних деталей.
Також частинами
7, 8 ст.82 ГПК передбачено, що у порядку, передбаченому цією статтею, суд за
заявою учасника справи чи з власної ініціативи може оглянути веб-сайт (сторінку),
інші місця збереження даних в мережі Інтернет з метою встановлення та
фіксування їх змісту. У разі необхідності для проведення такого огляду суд може
залучити спеціаліста. Суд може призначити експертизу для встановлення та
фіксування змісту веб-сайту (сторінки), інших місць збереження даних в мережі
Інтернет за умови, якщо це потребує спеціальних знань і не може бути здійснено
судом самостійно або із залученням спеціаліста.
ВИСНОВОК
№ 2: Відсутність
кваліфікованого електронного підпису на повідомленні або «листа у відповідь» не
свідчить про те, що особу неможливо ідентифікувати з достатнім ступенем
вірогідності як відправника такого повідомлення, направленого електронною
поштою, тобто поширювача інформації.
Матеріал по
темі: «Необхідність засвідчення електронного платіжного документу»
Теги: переписка Telegram, Viber, Skype, електронний підпис, лист у
відповідь, скріншот, електронний доказ, допустимість доказів, электронное
доказательство, скрин, фотографія екрану, скрін, судова практика, Верховний
суд, Адвокат Морозов