Примусове звернення стягнення на заробітну плату
або пенсію та правомірність накладення арешту на рахунки для їх виплати
22 серпня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової
палати Касаційного цивільного суду в рамках справи №
750/8498/21, провадження № 61-20181св21 (ЄДРСРУ № 105852637) та від 16
серпня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати
Касаційного цивільного суду в рамках справи №
607/15258/19, провадження № 61-4279св22 (ЄДРСРУ № 105759200) досліджував
питання щодо правомірності накладення арешту на рахунки, які призначені для
виплати заробітної плати.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче
провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання
судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій
визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання
рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що
визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими
актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які
відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 48 Закону України «Про виконавче
провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті,
вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення
стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
У статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що
арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального
виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем
шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та
арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з
урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та
основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі
речі.
Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче
провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти,
що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та
інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша
фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі
надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких
рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку
та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що
знаходяться на таких рахунках.
Згідно зі статтею 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення
на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у
разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових
установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному
обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення
періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право
звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи
боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно
боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума
стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи
боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству,
установі, організації, фізичній особі, фізичній особі-підприємцю, які
виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші
доходи.
(!!!) Зазначена норма права визначає кошти, що складають заробітну плату, пенсію
як особливий об`єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання
виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів
та/або об`єктів для стягнення, видами боргових зобов`язань (періодичні платежі)
та сумою стягнення.
Згідно з частиною першою статті 69 Закону України «Про виконавче
провадження» підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні
особи-підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії
та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу
державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця.
Відповідно до частини першої статті 70 Закону України «Про виконавче
провадження» розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших
доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання
податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне
страхування.
Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами
до погашення у повному обсязі заборгованості:
- у разі стягнення аліментів,
відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або
смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної
шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно
небезпечним діянням, - 50 відсотків;
- за іншими видами стягнень,
якщо інше не передбачено законом, -20 відсотків.
- загальний розмір усіх
відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів
боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має
бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома
виконавчими документами (частини друга, третя статті 70 Закону України
«Про виконавче провадження»).
Зняття арешту з коштів здійснюється виконавцем відповідно до частини
четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
В абзаці другому частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче
провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на
рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку
документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку,
заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому
пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче
провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів)
боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження,
що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення
стягнення на такі кошти заборонено законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі
№ 905/361/19 (провадження № 12-28гс20)
зроблено такі висновки: «Виконуючи рішення суду, виконавець може накладати
арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих,
накладення арешту на які заборонено законом. Саме банк, який
виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до
частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен
визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх
обліковування на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк
зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та
повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем
арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про
виконавче провадження». Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або
частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання
документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим
використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом
(частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»)».
У статті 43 Конституції України наголошено на тому, що кожен має право на
працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно
обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і
здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право
на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до статті 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата -
це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або
уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір
заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи,
професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської
діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не
обмежується.
Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом
(стаття 43 Конституції України), зокрема шляхом встановлення законом граничних
розмірів відрахувань із заробітної плати та інших доходів боржника залежно від
видів стягнення (стаття 70 Закону України «Про виконавче провадження»).
Встановлення відрахувань у певному відсотковому визначенні від заробітної
плати боржника покликане гарантувати людині право на своєчасне, у передбачені
законом строки, одержання винагороди за працю, що становить одне з основних
трудових прав людини, тому й законодавець обмежив розмір будь-яких утримань із
заробітної плати, і таке обмеження є законодавчо встановленою забороною на
накладення арешту на заробітну плату, що виплачена боржнику після таких
утримань, або частину заробітної плати, що перевищує граничну межу таких
відрахувань.
Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після
здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений
законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним
тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за
працю та достойні умови життя.
Арешт не може бути накладений на кошти, що складають заробітну плату
боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами
та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом
розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений,
то він має бути знятий. Втім, на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є
коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не поширюється.
(!!!) Для боржника надання підтверджуючих документів є процесуальною можливістю
відновити свої права, порушені у зв`язку накладенням незаконного арешту, а для
виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення завданих
негативних наслідків.
Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20
квітня 2022 року у справі № 756/8815/20
(провадження № 14-218цс21).
ВИСНОВОК: Отже, звернення стягнення та накладення арешту на заробітну плату понад
встановлені Законом розміри заборонено, а якщо він накладений, то підлягає
зняттю. Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини
четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема й на
підставі повідомлення боржника.
Матеріал по темі: «Рахунки на які не може бути накладено арешт в рамках
виконавчого провадження»
Теги:
накладення арешту на рахунок боржника, призначений для виплати заробітної
плати, інших виплат працівникам, підстави для зняття виконавцем арешту, арешт
рахунків, судова практика, Адвокат Морозов
