Юрисдикційна підсудність
оскарження процедури оформлення та анулювання паспортів прив`язки тимчасових
споруд
24
липня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду в рамках справи №
420/6255/18, касаційне провадження №К/9901/28286/19 (ЄДРСРУ № 90591058)
досліджував питання щодо юрисдикційної підсудності оскарження процедури
оформлення та анулювання паспортів прив`язки тимчасових споруд.
Відповідно
до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року
(далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його
справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим
законом.
Європейський
суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і
Стригун проти України» вказав, що фраза «встановлений законом» поширюється не
лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом
певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим
законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну
структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних
категорій судів …». Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції
судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом,
і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».
Отже,
поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи
самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які
регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів,
включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Статтею
55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження
в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, посадових і службових осіб.
Вирішуючи
питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатись ця справа,
Верховний Суд виходить з такого.
Згідно
із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства
є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері
публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів
фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів
владних повноважень.
На
підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних
повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова
чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних
управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання
делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом
1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція
адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах,
зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо
оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій
чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом
установлено інший порядок судового провадження.
Отже,
до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб
з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою
або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи
бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні
владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший
порядок судового вирішення.
Публічно-правовий
спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є
обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.
Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав
ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ
адміністративної юрисдикції.
Під
час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права
та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру
спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною
ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів,
є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих
відносин.
Таким
чином, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на розгляд до
адміністративного суду спір, який виник між конкретними суб`єктами відносно їх
прав та обов`язків в конкретних публічно-правових відносинах, в яких один
суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою інших суб`єктів.
Разом
з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи
немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він
обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як
правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб,
передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до
порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів
владних повноважень.
В
даній справі предметом оскарження є наказ Управління архітектури «Про
анулювання паспорту прив`язки стаціонарної тимчасової споруди», а отже
оскаржувані документи прийняті суб`єктами владних повноважень на виконання
делегованих функцій держави.
Державний
архітектурно-будівельний контроль здійснюється в порядку, передбаченому статтею
41 Закону України від 17.02.2011 №3038-VI «Про регулювання містобудівної
діяльності».
Відповідно
до положень статті 28 Закону України від 17.02.2011 №3038-VI «Про регулювання
містобудівної діяльності» розміщення малих архітектурних форм здійснюється
відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів».
Розміщення
тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в
порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує
формування державної політики у сфері містобудування.
Механізм
розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності,
підстави для розміщення ТС, продовження строку дії паспорту прив`язки, а також
умови для анулювання його дії врегульовані Порядком №244.
Зазначене
свідчить, що реалізуючи свої повноваження у сфері здійснення державного
архітектурно-будівельного контролю Управлінням архітектури та містобудування
прийнято акт індивідуальної дії, направлений на припинення (скасування) прав та
обов`язків позивача у публічно-правових відносинах, а отже суд дійшов
правильного висновку, що цей
спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Верховний
Суд зазначає про помилковість доводів про приватноправовий характер спірних
правовідносин, оскільки такі не випливають з прав цивільних, а стосуються
виключно законності дій суб`єктів владних повноважень при здійсненні ними
владних управлінських функцій держави.
Правозастосовча
практика щодо розгляду цієї категорії справ у порядку адміністративного
судочинства викладена, зокрема, у постановах від 24.01.2020 у справі № 821/235/18 (ЄДРСРУ № 87129310) та від 24.09.2019
у справі №296/634/16-а.
Окрім
цього, процедура анулювання паспортів прив`язки не регламентована Порядком
№244, приписи якого лише наводять підстави, за яких можливе їх призупинення чи
анулювання, а тому погоджується з висновками суду першої інстанції, що
анулювання паспортів прив`язки тимчасових споруд знаходиться поза межами
повноважень виконавчих органів місцевого самоврядування.
Положення
Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» також не містять посилань
на такі повноваження виконавчих органів місцевого самоврядування, як анулювання
дії паспортів прив`язки тимчасових споруд.
Аналогічна
правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 24.04.2018 у справі №405/1317/15-а, від 10.10.2018 у справі №373/2346/16-а, від 29.08.2019 по справі № 826/14560/18, від 24.09.2019 по справі № 296/634/16-а.
ВИСНОВОК: Процедура оформлення та анулювання
паспортів прив`язки тимчасових споруд знаходиться поза межами повноважень
виконавчих комітетів місцевих рад, а спеціальним нормативно-правовим актом такі
повноваження покладені на орган з питань містобудування та архітектури, а отже
аналогічний спір підлягає розгляду за правилами адміністративного
судочинства.
Теги:
паспорт прив`язки, стаціонарна тимчасова споруда, ТС, тимчасова споруда,
кіоск, анулювання паспортів, порядок № 244, порядок розміщення тимчасових
споруд для провадження підприємницької діяльності, Верховний суд, Адвокат
Морозов
