Адвокат Морозов (судовий захист)
Повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з
операцій купівлі-продажу нерухомого майна: проблематика встановлення факту
придбання нерухомого майна вперше.
20 лютого 2018 року в рамках справи № 819/1730/17 (ЄДРСРУ
№72365003) та 20 березня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів
Касаційного адміністративного суду в контексті справи № 819/1249/17 (ЄДРСРУ
№ 72867170) досліджував питання щодо повернення збору на обов'язкове державне
пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна придбанного
вперше.
Суд вказав, що відповідно до частини другої статті 19
Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування,
їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у
спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
ВАЖЛИВО: Згідно з пунктом 9 статті 1 Закону України "Про збір
на обов'язкове державне пенсійне страхування" платниками збору на
обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації
незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно,
за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають
нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав,
що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними
договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою
України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на
одержання житла або
придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий
будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно
розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3
основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом
України.
Пунктом 8 частини першої статті 2 цього ж передбачено, що
об'єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1
цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу
такого майна.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне
страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України
"Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" врегульовано
Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих
видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів
України від 3 листопада 1998 року № 1740 (далі - Порядок).
Згідно з абзацом першим пункту 15-1 Порядку збір на обов'язкове
державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна
сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм
власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1
відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу
такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що
придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій
іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами
та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана
Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають
у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Відповідно до пункту 15-3 Порядку нотаріальне посвідчення або
реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за
наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне
пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
ВАЖЛИВО: З аналізу наведених норм вбачається, що із загального
правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна
законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і
перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих
до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та
інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок,
фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі
залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії,
визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до
державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів
України від 3 вересня 2013 року №787 (далі - Порядок № 787).
Пунктом 5 Порядку № 787 передбачено, що повернення помилково або
надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших
доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння
надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково
зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на
повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та
інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких
покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до
відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього
Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається
платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з
бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією
електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів
до бюджету.
Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну
казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів
України від 15 квітня 2015 року №215, Казначейство відповідно до покладених на
нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське
обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського
рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів,
помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що
контролюють справляння надходжень бюджету.
Таким чином, оскільки повернення коштів, помилково або надміру
зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють
справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то
саме на Управління ПФУ покладено обов'язок щодо формування та надання до
органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково
або надміру зарахованих до бюджету.
Крім того, за відсутності відповідного правового механізму перевірки
інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі
Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень
зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що
зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування,
придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового
регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному
випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання
покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме
майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних
відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може
ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо
закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян,
які наділені такими правами.
Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується
принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та
свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість
діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням
судової практики Європейського суду з прав людини.
При цьому, колегія суддів враховує правову позицію Європейського
суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії»
(Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine
v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти
Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування»,
згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх
власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх
протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої
помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не
можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
ВИСНОВОК: Оскільки саме держава не виконала свій обов'язок
запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна
вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які
зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності
мають покладатися саме на державу.
Таким чином, посилання в касаційній скарзі на неможливість
перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на
підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на
обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого
майна є необґрунтованими.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного
Суду від 30 січня 2018 року (справа № 819/1498/17) та 31
січня 2018 року (справа № 819/1667/17).
Матеріал по темі: «СТЯГНЕННЯ НАДМІРНО СПЛАЧЕНИХ КОШТІВ З ПФУ ПРИ ПРИДБАННІ
ЖИТЛА ВПЕРШЕ»
теги: звільнення від сплати пенсійного збору, пенсійний фонд,
придбання житла вперше, реєстр речових прав на нерухоме майно, покупець
нерухомості, збір до пенсійного фонду, пенсійний збір, судова практика, Адвокат
Морозов
