Строки звернення до
Моторного (транспортного) страхового бюро України для відшкодування заподіяної
шкоди внаслідок ДТП є присічними і поновленню не підлягають.
30
вересня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати
Касаційного цивільного суду в рамках справи №
761/44196/17, провадження № 61-13726св19 (ЄДРСРУ № 84583182) досліджував
питання щодо строків звернення до Моторного (транспортного) страхового бюро
України для відшкодування заподіяної шкоди внаслідок ДТП.
Відповідно
до статті 1 Закону України "Про страхування", страхування - це вид
цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та
юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених
договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що
формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових
платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів
цих фондів.
Згідно
зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової
відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є
ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої
настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої
застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.
Відповідно
до пункту 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування
цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», підставою для відмови у здійсненні
страхового відшкодування є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж
одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох
років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння
ДТП.
У
постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати
Касаційного цивільного суду від 20 лютого 2019 року у справі № 201/8286/16-ц (провадження № 61-4898св18)
зазначено, що право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої
йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) обов`язкового
страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних
засобів узятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується з поданням
до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що
у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної
ДТП.
Визначаючи
обов`язок страховика за договором (полісом) обов`язкового страхування
цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (в
окремих випадках Моторного (транспортного) страхового бюро України) виплатити
страхове відшкодування законодавцем у положеннях статті 37 Закону України «Про
обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних
транспортних засобів», було передбачено випадки, з настанням яких страховик
набуває правових підстав для відмови у здійсненні такої виплати, зокрема, у
випадку, коли потерпілим чи особою, яка має право на отримання відшкодування,
не було протягом року з моменту скоєння ДТП подано заяви про виплату страхового
відшкодування.
Тобто
право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди
шляхом виконання страховиком за договором (полісом) обов`язкового страхування
цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів
узятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується з поданням до такого
страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою
чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП.
Відтак,
право отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за
договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової
відповідальності власників наземних транспортних засобів (Моторного
(транспортного) страхового бюро України), узятих на себе зобов`язань виникає
виключно за умови подання потерпілим у визначений законодавством строк заяви
про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов`язаного з цим ризику,
який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями
підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове
страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних
засобів» права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання
заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків.
При
цьому, закріплюючи в положеннях указаної норми відповідні правові наслідки,
законодавець не ставив їх настання в залежність від суб`єкта звернення із
заявою до страховика за договором (полісом) обов`язкового страхування
цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів про
здійснення страхового відшкодування, а навпаки, презюмував те, що з відповідною заявою має звернутися
потерпілий або інша особа, яка має право на отримання відшкодування,
що закріплено в положеннях статті 35 Закону України «Про обов`язкове
страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних
засобів».
З
огляду на викладене вбачається, що закріплене в положеннях підпункту 37.1.4
пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування
цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»
право страховика за договором (полісом) обов`язкового страхування
цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів
відмовити у здійсненні страхового відшкодування у випадку пропуску
встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового
відшкодування не залежить від суб`єкта звернення з відповідною заявою.
Зазначений
правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 5
червня 2018 року в справі № 910/7449/17.
Крім
того, пунктом 33.3 ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування
цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»
передбачено, що водії та власники транспортних засобів, причетних до
дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов`язані
зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно
знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не
огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього
Закону, - Моторне (транспортне) страхове бюро України) представник (працівник,
аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести
огляд пошкодженого майна (транспортних засобів). Особи, зазначені в цьому
пункті, звільняються від обов`язку збереження пошкодженого майна (транспортних
засобів) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної
пригоди, у разі якщо не з їхньої вини протягом десяти робочих днів після
одержання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, -
Моторним (транспортним) страховим бюро України) повідомлення про
дорожньо-транспортну пригоду його уповноважений представник не прибув до
місцезнаходження такого пошкодженого майна.
За
підпунктом 37.1.3 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове
страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних
засобів», підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування
(регламентної виплати) є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право
на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це
призвело до неможливості страховика (Моторного (транспортного) страхового бюро
України) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її
настання або розмір заподіяної шкоди.
ВИСНОВОК: Власник пошкодженого автомобіля, у
випадках передбачених законом має право на звернення до Моторного
(транспортного) страхового бюро України у визначений законом строк з
відповідною заявою, однак строк (один рік), зазначений у підпункті 37.1.4
пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування
цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є
присічним і поновленню не підлягає.
P.s.
Та обставина, що винну у ДТП особу було встановлено судовим рішенням пізніше
ніж дата скоєння ДТП, не дає підстав для висновку, що позивач отримав статус
потерпілої особи з моменту визнання судом винною особою водія іншого
автомобіля.
P.s.s.
У той же час, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 червня 2019 року
у справі № 465/4621/16-к (провадження №
13-24кс19) зробила висновок, що для розгляду в межах кримінального провадження
цивільного позову потерпілого до МТСБУ про стягнення шкоди, завданої внаслідок
вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 286 Кримінального
кодексу України, попереднє звернення потерпілого до МТСБУ із заявою про виплату
страхового відшкодування в порядку, визначеному статтею 35 Закону № 1961-IV, не
є обов`язковим.
Матеріал по темі: «Верховний
суд: різниця між поняттям "регрес" та "суброгація"»
Теги:
страхування, страховий випадок, регрес, суброгація, договір страхування, ДТП,
пошкодження автомобіля, КАСКО, поліс страхування, страховик, строк позовної
давності, судова практика, Адвокат Морозов
