Адвокат Морозов (судебная защита)
Переобладнання квартири для зайняття підприємницькою,
іншою самозайнятою та/або господарською діяльністю, навіть без виведення
квартири із житлового фонду, є підставою для нарахування комунального тарифу за
ставками не «для населення».
До вищевказаного висновку 23.11.2016 р. дійшов Верховний суд України розглядаючи справу № 6-1926цс16.
Вирішуючи питання про правильність застосування у
подібних правовідносинах норм матеріального права, Судова палата у цивільних
справах Верховного Суду України виходила з наступного.
В статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні
послуги» наведені терміни вживаються в такому значенні житлово-комунальні
послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов
проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і
спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм,
стандартів, порядків і правил. Споживач - фізична чи юридична особа, яка
отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Пунктом 1 ч.1 ст.13 Закону України «Про
житлово-комунальні послуги» визначено, що залежно від функціонального призначення
житлово-комунальні
послуги поділяються на комунальні послуги (централізоване постачання холодної
води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням
внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення,
а також вивезення побутових відходів тощо);
Частинами 1, 2 ст. 19 даного Закону встановлено, що
відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг
здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних
послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
В силу ст. 627 ЦК України і відповідно до ст. 6 цього
Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та
визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів
цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та
справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі
досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1ст. 638 ЦК України).
Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст
договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені
ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного
законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 630 ЦК України договором може бути
встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов
договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку.
Згідно з пунктом 21 Правил надання послуг з
централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і
водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21
липня 2005 року, у разі відсутності у квартирі та на вводах у багатоквартирний
будинок засобів обліку води та теплової енергії плата за надані послуги
справляється згідно із установленими нормативами (нормами) споживання.
Відповідач є приватним нотаріусом та використовує належне
їй приміщення в житловому будинку для здійснення нотаріальної діяльності.
Постачання теплової енергії до цього приміщення відбувається за допомогою
системи централізованого опалення жилого будинку.
Пунктом 4 Правил користування тепловою енергією, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року № 1198 передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Згідно ст. 32 Закону України „Про житлово - комунальні
послуги" розмір плати за комунальні
послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань
засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі
наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на
підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами
договору, крім випадків, передбачених законодавством.
В укладеному між сторонами договорі про теплопостачання
зазначено, що споживач зобов’язується
оплатити енергію за встановленими тарифами, які затверджені міськими органами
самоврядування.
Разом з цим, статтею 29 ЦК України визначено, що місцем
проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або
тимчасово.
Статтею 379 ЦК України визначено поняття житла фізичної
особи, яким є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та
придатні для постійного або тимчасового проживання в них.
Таким чином, робоче місце приватного нотаріуса призначено
виключно для здійснення нотаріальної діяльності по обслуговування населення, та
в порівнянні в вищезазначеними статтями ЦК України не може бути житлом для
постійного або тимчасового проживання фізичної особи.
ВИСНОВОК
СУДУ: Оскільки приватний
нотаріус отримує послугу з централізованого опалення не для задоволення власних
житлово-побутових потреб, а для здійснення нотаріальної діяльності у
приміщенні, яке фактично не є житловим, суди безпідставно відмовили в
задоволенні позову комунального підприємства.
Аналогічна правова позиція узгоджується з правовими
позиціями, висловленими Верховним Судом України у постановах від 26 вересня
2012 року у справах № № 6-43цс12, 6-72цс12 - послуги з теплопостачання такого
приміщення повинні оплачуватися за тарифами на теплову енергію для потреб інших
споживачів (крім населення) та не можуть оплачуватися за тарифами для населення.
Теги: житлово – комунальні послуги, комунальні послуги,
тарифи, оплата послуг, переобладнання квартири, господарська діяльність,
юридична адреса, самозайнята особа, договор, заборгованість, ЖКХ, юрист,
судовий захист, Адвокат Морозов
