Адвокат Морозов (судовий захист)
Складові правничої допомоги адвоката, які в комплексі
з іншими видами правничої допомоги, підлягають компенсації нарівні з іншими
витратами
За висновками
об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду,
викладеними у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, за змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8
ст.129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги
адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні
відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості,
як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена)
відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну
правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт
та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично
сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2
ст.126 ГПК України).
Подібна правова
позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 27.09.2023 у
справі №904/1711/22,
від 01.11.2023 у справі №910/12597/22,
від 06.12.2023 у справі №905/493/22.
Розмір гонорару
визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі
втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати
Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати
Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Велика Палата
Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання
правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу
свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.
Частинами
першою та другою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську
діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований
розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його
сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація
і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар
має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу
зазначеної норми слідує, що гонорар
може встановлюватися у формі фіксованого розміру або ж погодинної оплати.
Вказані форми
відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для
виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу,
витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для
виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість
витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години
того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності
справи та інших критеріїв.
Втім, Велика Палата
Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими
для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у
випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару
успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.
Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за
рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і
оцінювати їх необхідність.
Оскільки до
договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного
права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону
України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма
винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Таким чином,
визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару
адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі
розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами
статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність",
враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру
витрат на правничу допомогу. Такий правовий висновок наведений у постанові
Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Примітка: При цьому суд не
зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його
витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством
права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є
завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений
адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських
послуг.
Обов`язок
доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання
про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають
розподілу між сторонами (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від
19.02.2020 у справі №
755/9215/15-ц).
Верховний Суд у
постановах від 25.05.2021 у справі №910/7586/19, від 20.07.2021 у справі №922/2604/20, від 18.05.2022 у справі №910/4268/21, від
26.10.2022 у справі №910/4277/21,
від 18.04.2023 у справі №903/378/22,
від 23.03.2023 у справі №921/434/21,
від 25.04.2023 у справі №910/21424/21,
від 03.11.2023 у справі № 914/2355/21, від 21.11.2023 у справі №
910/3658/23 висловлював
правову позицію про те, що такі стадії
як прибуття до суду чи іншої установи та очікування є складовими правничої
допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють
забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта. З урахуванням наведеного, час, який адвокат витрачає на дорогу для
участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає
компенсації нарівні з іншими витратами. Зазначені висновки Верховного
Суду є сталими та ґрунтуються на аналізі складових часу, необхідного для
належного здійснення адвокатом представництва інтересів клієнта (06 грудня 2023
року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в
рамках справи № 905/493/22 (ЄДРСРУ № 115710608).
Отже, фактично
участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а
підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового
засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередню участь у
судовому засіданні.
Такі стадії
представництва інтересів у суді, як прибуття
на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не
залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому одночасно вчиняти
якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може
та витрачає на це свій робочий час.
ВИСНОВОК: Участь у судовому засіданні являє собою не формальну
присутність на ньому, а 1) підготовку адвоката до цього засідання, 2)
витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його
3) очікування та 4) безпосередню участь у судовому засіданні.
Матеріал по темі: «Присудження судових витрат до моменту
прийняття остаточного судового рішення»
Теги: судові витрати, правнича допомога адвоката,
компенсація витрат, очікування судового засідання, витрачений час на дорогу, підготовка
адвоката, гонорар успіху, судова практика, Верховний суд, Адвокат Морозов
