Адвокат Морозов (судовий захист)
Декларування у складі контрольованих операцій, операції з
надання транспортних послуг із відповідним контрагентом в межах суми винагороди
експедитора, отриманих останнім від клієнта - вантажовідправника або
вантажоотримувача.
Відповідно до Закону
України „Про транспортно-експедиторську діяльність" № 1955-ІV від
01.07.2004 (далі - Закон № 1955-ІV), ст. 929 Цивільного кодексу України та ст.
316 Господарського кодексу України транспортно-експедиторська діяльність
визначена, як підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських
послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних,
транзитних або інших вантажів.
Експедитор (транспортний
експедитор) - суб'єкт
господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або
організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором
транспортного експедирування.
Клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який
за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що
діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або
забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг
та оплачує їх, включаючи плату експедитору.
Перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і
відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця
призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу)
вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини
між експедитором та перевізником.
Учасники
транспортно-експедиторської діяльності - клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти,
залізничні станції, об'єднання та спеціалізовані підприємства залізничного,
авіаційного, автомобільного, річкового та морського транспорту, митні брокери
та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.
За змістом частин 1, 2
ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування
одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони
(клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних
з перевезенням вантажу.
Договором транспортного
експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати
перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або
клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені
клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу,
а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Договором транспортного
експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для
доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та
вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання
вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для
експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Положення цієї глави
поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються
перевізником. Платою
експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне
виконання договору транспортного експедирування.
ВАЖЛИВО: у плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату
послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного
експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при
виконанні договору транспортного експедирування.
При цьому, відповідно до
статті 4 Закону № 1955-IV, експедитори для виконання доручень клієнтів можуть
укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними
компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.
ВИСНОВОК: таким чином, базою оподаткування
таких послуг є винагорода експедитора.
Водночас, колегія суддів
Вищого адміністративного суду України у справі К/800/15582/16 від 20.09.2016 р.
вважає, що в умовах дії такого принципу фінансової звітності, як превалювання сутності
над формою, який полягає в тому, що операції обліковуються відповідно до
їх дійсної сутності, а не лише виходячи з правильності їх юридичного оформлення
та документування, у податковому обліку господарські операції мають
відображатися відповідно до їх реального економічного змісту.
Окремо необхідно
вказати, що Законодавець, визначаючи предмет договору експедирування,
передбачає, що експедитор може фактично виконати послуги, пов'язані з
перевезенням вантажу, або лише визначити, узгодити та проконтролювати виконання
заходів, спрямованих на вирішення передбачених договором завдань. Діяльність
експедитора має подвійну природу, позаяк він діє і як посередник, і як
безпосередній надавач послуг з організації перевезення.
Водночас, хоча договір транспортного
експедирування може включати окремі елементи договору доручення або договору
комісії, його правова конструкція не є тотожною цим договорам, у
зв'язку з цим чинним законодавством передбачено окреме правове регулювання
правовідносин за договором експедирування.
А відтак той факт, що
усі роботи та/або їх частина виконуються іншими особами, залученими
експедитором до виконання своїх зобов'язань за договором, не наділяє експедитора ознаками
комерційного представника за договором доручення. (Верховний суд України справа № 2а/0270/2272/11 від 07.06.2016р. та ВАСУ справа №
К/9991/37060/12 від 28.09.2015р.)
Отже, при формуванні
валового доходу (визначенні обсягу виручки) експедитор повинен враховувати
кошти у тому обсягу, в якому вони були отримані від клієнта -
вантажовідправника або вантажоотримувача.
Теги: експедитор,
транспортне експедирування, винагорода експедитора, податкові спори,
контрагент, визначення бази оподаткування, договір, витрати, клієнт,
перевізник, транспортно-експедиторська діяльність, податковий облік,
юрист, судовий захист, Адвокат Морозов
