Адвокат Морозов (судовий захист)
Закриття провадження на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284
КПК, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення у разі
закінчення строків давності
05 червня 2025 року Верховний Суд колегією суддів
Третьої судової палати Касаційного кримінального суду в рамках справи № 552/6926/23, провадження
№ 51-1333км25 (ЄДРСРУ № 128294963) досліджував питання щодо закриття
провадження на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК, якщо не встановлено особу, яка
вчинила кримінальне правопорушення у разі закінчення строків давності.
Відповідно до ст. 2 КПК завданнями кримінального
провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних
правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників
кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого
розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне
правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден
невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана
необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального
провадження була застосована належна правова процедура.
Законність як засада кримінального провадження з
огляду на ч. 2 ст. 9 КПК полягає у тому, що прокурор, керівник органу
досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини
кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що
виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують
чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити
прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Публічність, згідно зі ст. 25 КПК, передбачає, що
прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове
розслідування в кожному випадку в разі надходження заяви (повідомлення) про
вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом
заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його
вчинила.
Пунктом 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК передбачено, що
кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлено особу, яка
вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності
притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо
тяжкого злочину проти життя чи здоров`я особи або злочину, за який згідно із
законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.
Закриття кримінального провадження є одним із способів
його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після
всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки
слідчим зібраних та перевірених доказів.
З поданого прокурором клопотання вбачається, що у ході
досудового розслідування вжито вичерпних заходів, проведено ряд слідчих дій,
спрямованих на встановлення особи, яка вчинила дане кримінальне правопорушення,
однак встановити підозрюваного не вдалося.
Попри це, у матеріалах провадження не йдеться, яких
саме заходів було вжито та які саме слідчі дії проведено органом досудового
розслідування, що були спрямовані на встановлення особи, яка вчинила дане
кримінальне правопорушення.
Суд апеляційної інстанції, погоджуючись з рішенням
місцевого суду, виходив з того, що строки давності у цьому кримінальному
провадженні закінчилися, та з матеріалів провадження вбачав, що проведеними
слідчими діями не вдалося встановити особу, яка вчинила кримінальне
правопорушення, підозра жодній особі не вручена.
Суд касаційної інстанції неодноразово зазначав,
що в провадженні, де потерпілий
вказує на конкретну особу як на таку, що
вчинила кримінальне правопорушення щодо нього, орган досудового
розслідування за результатами всебічного, повного і неупередженого дослідження
всіх обставин кримінального провадження має
вирішити питання про наявність чи відсутність події кримінального
правопорушення, а за її встановлення - про наявність або відсутність ознак кримінального
правопорушення в діянні конкретної особи, про
достатність доказів для доведення винуватості конкретної особи в суді,
про наявність/відсутність підстав до
звільнення від кримінальної відповідальності конкретної особи.
У свою чергу суд під час вирішення питання про
закриття кримінального провадження має враховувати, чи дотримано органом
досудового розслідування вимоги кримінального процесуального закону щодо
всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального
провадження, що є необхідною умовою належного вирішення завдань кримінального
провадження (ст. 2 КПК).
Вказане узгоджується з практикою Верховного Суду в
постановах від 25 серпня 2021 року
(справа № 142/536/20,
провадження № 51-1546км21), від 29 червня 2022 року (справа № 725/3569/21, провадження
№ 51-1061км22), від 07 червня 2023 року (справа № 545/51/22, провадження № 51-2327км23), від 18
жовтня 2023 року (справа №
750/1575/23, провадження № 51-4007км23).
Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 36 Закону України «Про
судоустрій і статус суддів» Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм
права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним
законом. Реалізація цього завдання відбувається, зокрема, шляхом здійснення
правосуддя, під час якого Верховний Суд у своїх рішеннях висловлює правову
позицію щодо правозастосування, орієнтуючи в такий спосіб судову практику на
однакове застосування норм права (див. п. 28 постанови ВС від 25 травня 2023 року
в справі № 457/885/22).
Відповідно до ч. 6 ст. 13 зазначеного Закону висновки
щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду,
враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. В ухвалі ВП ВС
від 25 травня 2023 року в справі № 722/594/22 Велика Палата наголосила, що висновок щодо
застосування норми права - це не завжди чітко сформульований висновок у
судовому рішенні Касаційного кримінального суду у формі постанови, у тому числі
із заголовком «Висновок», це також правове обґрунтування одного чи кількох
доводів касаційної скарги сторони кримінального провадження, викладене в
судовому рішенні як у формі постанови, так і ухвали, за змістом якого цілком
зрозумілою є правова позиція щодо застосування конкретної норми матеріального
чи процесуального права.
Верховним судом сформовано наступну судову практику
при розгляді проваджень у порядку п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК:
- за змістом ст. 284 КПК України умовами для закриття
кримінального провадження за вказаною підставою є наявність визначених законом
умов для закриття кримінального провадження та відповідне клопотання прокурора
(постанова від 10 червня 2022 року в справі № 345/1829/21);
-положення вказаного пункту мають застосовуватися з
урахуванням строків давності визначених ч. 2 ст. 49 КК, а саме у 5 років щодо
проступків та 15 років у відношенні злочинів (постанова від 09 березня 2023
року у справі № 676/5139/22)
- в провадженні, де потерпілий вказує на конкретну
особу як на таку, що вчинила кримінальне правопорушення щодо нього, орган
досудового розслідування за результатами всебічного, повного і неупередженого
дослідження усіх обставин кримінального провадження, має вирішити питання про
наявність чи відсутність події кримінального правопорушення, а за її
встановлення - про наявність або відсутність ознак кримінального правопорушення
в діянні конкретної особи, про достатність доказів для доведення винуватості
особи в суді, про наявність/відсутність підстав до звільнення від кримінальної
відповідальності конкретної особи. В свою чергу суд, під час вирішення питання
про закриття кримінального провадження, має враховувати чи дотримано органом
досудового розслідування вимоги кримінального процесуального закону щодо
всебічного, повного і неупередженого дослідження усіх обставин кримінального
провадження, що є необхідною умовою належного вирішення завдань кримінального
провадження (ст. 2 КПК, постанова ВС від 05 червня 2023 року у справі № 638/16352/21);
- у клопотанні прокурора про закриття має бути
викладено об`єктивну сторону кримінального правопорушення, за яким він пропонує
закрити кримінальне провадження (постанови від 29 червня 2022 року у справі № 725/3569/21).
Без цих даних, на переконання ККС, суд позбавлений
змоги з`ясувати основне питання в цій категорії справа - день вчинення кримінального
правопорушення;
Судова практика Верховного суду вказує, що наслідки
передбачені п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК можуть мати місце в ситуації, коли узагалі
не встановлено особу імовірно причетну до діяння, а не коли не отримано
достатніх доказів для повідомлення певної особи про підозру.
ВИСНОВОК: Верховний суд вказує, що закриття кримінального
провадження у зв’язку з невстановленням особи, яка вчинила кримінальне
правопорушення, у випадку, коли потерпілий вказує на конкретну особу як на
таку, що вчинила кримінальне правопорушення щодо нього, є істотним порушенням
вимог КПК України, без повного дослідження ознак такого правопорушення в
діянні конкретної особи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові
колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі
Верховного Суду по справі №
687/1066/22 від 15 лютого 2024 року
Матеріал по темі: «Оскарження ухвали про відмову в закритті кримінального провадження»
Теги:
оскарження ухвали слідчого судді, закриття кримінального провадження,
апеляційне оскарження ухвали слідчого суді, судова практика, Верховний суд, Адвокат
Морозов
