суббота, 20 мая 2017 г.

Огляд житла чи іншого володіння особи за добровільною згодою власника


Адвокат Морозов (судебная защита)

Не допускається незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи за будь-яких обставин, а також із метою обшуку, огляду, виїмки та зняття інформації. 
18 травня 2017 року Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України розглядаючи справу № 5-29кс(15)17 задовольнила клопотання заступника Генерального прокурора України та закрила провадження за його заявою у зв’язку з відкликанням щодо неоднакове застосування норми статті 233 КПК відносно обов’язковості одержання слідчим, прокурором ухвали слідчого судді про дозвіл на огляд житла чи іншого володіння особи, після здійснення таких дій за добровільною згодою власника цього житла.
Відповідно до ч. 3 ст. 233 КПК України слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов’язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234 цього Кодексу («Обшук»), перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді.
Разом з тим, згідно з частиною першою ст. 233 КПК ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.
Під іншим володінням особи розуміються транспортний засіб, земельна ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у володінні особи (частина друга ст. 233 КПК).
Аналогічне твердження міститься у листі Міністерства юстиції України від 31.07.2013 р. за № 423-0-2-13/11 «Щодо надання роз'яснення терміна "інше володіння особи"».
Між тим, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ 21 жовтня 2015 р. розглядаючи справу № 5-1944км15, ЄДРСРУ № 52933925 дійшов наступного висновку.
Згідно зі ст. 237 КПК з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий проводить огляд приміщення, що здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.
Відповідно до ст. 234 КПК обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи за результатами розгляду відповідного клопотання слідчого, погодженого з прокурором, або прокурора.
ВАЖЛИВО: Посилання прокурора на можливість проведення огляду за згодою  власника житла згідно з положеннями ч. 1 ст. 233 КПК є безпідставним, оскільки  ця  норма  закону  не  регламентує  проведення  огляду  житла,    а встановлює винятки із загального правила (недоторканність житла та іншого володіння особи) - можливість проникнення в житло тільки на підставі  ухвали слідчого судді  чи  за  добровільною згодою особи, яка ним  володіє, або у невідкладних випадках, зазначених у ч. 3 ст. 233 цього Кодексу.
Крім того, ч. 3 ст. 233 КПК передбачає  обов'язок  прокурора,  слідчого за погодженням із прокурором невідкладно після здійснення таких дій  звернутися  з  клопотанням про  проведення  обшуку до слідчого  судді, який  здійснює наступний судовий контроль, у тому числі і матеріалам, якими  обґрунтовується  необхідність  проведення  обшуку.
Отже, кримінальний процесуальний закон зобов'язує працівників правоохоронних органів перед початком проведення огляду житла (як слідчої дії) пред'являти ухвалу слідчого судді про дозвіл на проведення такого огляду.
Слід звернути увагу й на те, що в ст. 30 Конституції, а також у ст. 13 КПК України йдеться про три заборони: 1) не допускається незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи; 2) не допускається в них незаконний огляд; 3) не допускається в них незаконний обшук інакше як за вмотивованим рішенням суду. Крім того, виходячи з вимог статей 31 та 32 Конституції,  не допускається незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи з метою: 1) виїмки; 2) зняття інформації з каналів зв’язку; 3) застосування інших технічних засобів отримання інформації.
Таким чином, не допускається незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи за будь-яких обставин, а також із метою обшуку, огляду, виїмки та зняття інформації (Вісник Верховного суду України № 9 (49) «Про недоторканнiсть житла та iншого володiння особи як засаду кримiнального судочинства»).
Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
В свою чергу п.1 ч. 2 ст. 87 КПК України Недопустимість доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини» ) передбачає що суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.


Комментариев нет:

Отправить комментарий