Адвокат Морозов (судовий захист)
Верховний суд: юрисдикція спору щодо встановлення
судом факту перебування особи на утриманні померлого військовослужбовця
03 березня 2026 року Верховний Суд у складі колегії
суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 759/12913/24, провадження
№ 61-13907св25 (ЄДРСРУ № 134499454) досліджував питання щодо юрисдикції встановлення факту перебування
особи на утриманні з метою грошової допомоги у зв`язку зі смертю
військовослужбовця.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується
закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими
елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя.
У статті 124 Конституції України передбачено, що
правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в
Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і
визначається законом.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав
людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на
справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку
незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе,
зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися
«судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України
«Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних,
кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про
адміністративні правопорушення.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний
розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні
види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
(!) Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад
правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у
їх сукупності.
Справи цивільної юрисдикції характеризує, по-перше,
наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних особистих
прав, свобод чи інтересів у цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових
та інших правовідносинах, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку
іншого судочинства, а по-друге, суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі
сторін є зазвичай фізична особа (стаття 19 ЦПК України).
У частині сьомій статті 19 ЦПК України передбачено, що
окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності
або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та
інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи
майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу
адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням
адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне
вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного
захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних
осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція
адміністративних судів, є спором фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом
владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, крім
випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок
судового провадження (стаття 19 КАС України).
Характерною
ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові
відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні
відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних
сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної
влади.
У багатьох випадках норми цивільного права настання
певних правових наслідків пов`язують із перебуванням фізичної особи на
утриманні іншої.
(!) Так, підтвердження судом перебування фізичної особи на утриманні померлого
(безвісно відсутнього) може бути передумовою для здійснення різноманітних прав
та інтересів утриманців: надання утримання за рахунок майна безвісно відсутньої
особи (стаття 44 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відшкодування
шкоди, завданої смертю потерпілого (стаття 1200 ЦК України), спадкування
(стаття 1265 ЦК України).
За сімейним законодавством України зв`язок утримання з
відповідними правовими наслідками має системний характер. Так, статті 75-91 СК
України визначають підстави реалізації права чоловіка, дружини на утримання
(аліменти).
Члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували
на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від
нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до
існування (положення статті 31 Закону № 2262-ХІІ).
Отримання заявником заробітку, пенсії, стипендії,
інших доходів не може бути безумовною підставою для відмови у встановленні
факту перебування на утриманні.
Отже, на підтвердження (спростування) перебування
фізичної особи на утриманні померлого закон
вимагає надання відповідних доказів [наприклад, довідки про склад сім`ї,
спільне проживання або утримання, медичні документи, виписки з банківських
рахунків, довідки про доходи, чеки, квитанції, договори про оплату комунальних,
навчальних, медичних послуг, показання свідків, фото / відеоматеріали,
листування (особистого або ділового характеру)], які зумовлюють дослідження
судом обставин приватного життя утриманця та особи, яка надавала утримання.
Таким чином, відносини,
пов`язані з наданням утримання і перебуванням фізичної особи на утриманні, є за
своєю сутністю цивільно-правовими.
Перебування на утриманні як триваючий юридичний факт
може бути також підставою для реалізації прав у сфері соціального забезпечення
(виплата допомоги (стаття 16-1 Закону № 2011-ХІІ), призначення пенсії (стаття
30 Закону № 2262-ХІІ) тощо).
Норми цивільного процесуального законодавства (глава 6
ЦПК України) визначають, що суд розглядає справи про перебування фізичної особи
на утриманні, причому безвідносно до того, задля виникнення яких правовідносин
необхідним є встановлення цього факту.
Також норми цивільного процесуального права допускають
встановлення інших фактів, що мають юридичне значення, для реалізації прав у
сфері соціального забезпечення (наприклад, згідно з пунктом 3 частини першої
статті 315 ЦПК України суд встановлює факт каліцтва, якщо це потрібно для
призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному
соціальному страхуванню).
Отже, визнання судом фізичної особи такою, що
перебувала на утриманні померлого, може мати правове значення як у приватних,
так і в публічних правовідносинах, однак
зазначене не змінює цивільного характеру правовідносин на публічний.
Іншими словами, встановлення факту перебування
фізичної особи на утриманні загиблого пов`язане з доведенням підстав для
визнання (підтвердження) за заявником певного соціально-правового статусу.
Однак судове рішення, ухвалене загальним судом у
порядку окремого провадження, про наявність чи відсутність цього юридичного
факту набуває самодостатнього значення і не є вирішенням питання про те, чи має
заявник певне суб`єктивне право.
Суд на підставі поданих доказів лише з`ясовує
можливість досягнення тієї мети, яку перед собою ставить заявник, у разі
подання заяви про встановлення факту, що має юридичне значення. Питання про те,
чи має юридичне значення той чи інший факт, із заявою про встановлення якого
особа звернулася до суду, вирішується залежно від мети його встановлення
(постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного
суду у складі від 25 березня 2024 року у справі № 161/9609/22).
Отже, правова мета, задля якої заявник ініціює
встановлення судом факту його перебування на утриманні померлого, не може
впливати на судову юрисдикцію та імперативно визначати вид судочинства, в якому
такий факт підлягає розгляду.
В окремому провадженні визначене специфічне коло
суб`єктів цивільного процесу, якими є заявники та заінтересовані особи (частина
третя статті 42, частина четверта статті 294 ЦПК України).
Враховуючи, що метою встановлення юридичного факту
перебування особи на утриманні є отримання одноразової грошової допомоги у
зв`язку зі смертю військовослужбовця, заінтересованою
особою є орган, до якого має звернутися заявник для набуття цього права .
Також заінтересованими особами можуть бути інші особи,
які також мають право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі
смертю військовослужбовця.
Таким чином, суб`єктний склад учасників справи про
встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні загиблого
військовослужбовця характеризується тим, що фізичні особи можуть бути як
заявниками, так і заінтересованими особами, на права, свободи та інтереси яких
може вплинути ухвалене у справі рішення.
Крім того, частиною другою статті 245 КАС України
визначено перелік судових рішень, які уповноважений прийняти адміністративний
суд у разі задоволення позову. Встановлення факту, що має юридичне значення,
серед цього переліку відсутнє.
Тобто у разі вирішення справи в порядку
адміністративного судочинства встановлення факту, що має юридичне значення, має
бути визначено судом у резолютивній частині судового рішення, що не передбачено
КАС України.
Водночас перелік юридичних фактів, що підлягають
встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, серед
яких є встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, а зміст
судового рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, має містити
відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази,
на підставі яких суд встановив ці докази (частина перша статті 319 ЦПК
України).
Отже, чинне законодавство не передбачає іншого
судового порядку встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, окрім як в порядку цивільного судочинства.
ВИСНОВОК: У розумінні статті 6 Конвенції судом, встановленим
законом, який розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної
особи на утриманні, є суд цивільної
юрисдикції відповідно до статті 19 ЦПК України та пункту 2 частини першої
статті 315 ЦПК України.
Саме до таких висновків дійшла Велика Палата
Верховного Суду у постанові 11 лютого 2026 року у справі № 308/17634/23 (провадження
№ 14-40цс25).
Матеріал по темі: «Встановлення факту перебування особи на утриманні з метою грошової допомоги у зв`язку зісмертю військовослужбовця»
Теги: встановлення факту,
перебування особи на утриманні військовослужбовця, одноразова грошова допомога,
юрисдикція спору, Верховний суд, судова практика, Адвокат Морозов
