Втрата майна при наданні
послуг охорони: компенсація збитків або відмова від оплати послуг виконавцю?
27
серпня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
господарського суду в рамках справи № 911/1867/18
(ЄДРСРУ № 83876062) досліджував питання щодо компенсації збитків при крадіжці майна
з об’єкту охорони.
Суть справи: Предметом спору у даній справі є
вимога охоронної організації про стягнення заборгованості за договором про
надання послуг з охорони об`єкта, який за правовою природою є договором про
надання послуг охорони, при цьому позиція замовника-відповідача зводиться до
того, що втрата майна при наданні послуг охорони, не може вважатися належним
виконанням виконавцем своїх зобов`язань, а тому послуги не підлягають оплаті.
До
зобов`язань, що виникають та існують на підставі договору охорони
застосовуються відповідні положення глави 63 "Послуги. Загальні
положення" та глави 66 "Зберігання" Цивільного кодексу України
(далі - ЦК України), одним із спеціальних видів якого згідно із параграфом 3
цієї глави є договір охорони.
Згідно
із частиною 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна
сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника)
надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення
певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену
послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення
цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це
не суперечить суті зобов`язання (частина 2 статті 901 ЦК України).
За
приписами частини 2 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання
послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі,
у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно
до статті 978 ЦК України за договором охорони охоронець, який є суб`єктом
підприємницької діяльності, зобов`язується забезпечити недоторканність особи чи
майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють,
зобов`язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової
безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.
(!!!) Отже договір охорони за своєю правовою природою відноситься
до двосторонніх (синалагматичних), консенсуальних, оплатних договорів, укладення
якого зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. У
даних правовідносинах на виконавця (охоронця) покладено обов`язок надавати
послугу недоторканості майна (особи), яке йому передане під охорону та надано
право на одержання відповідної щомісячної плати, тоді як замовник як володілець
такого майна (особа, яку охороняють), у свою чергу, зобов`язаний сплачувати
виконавцю (охоронцю) обумовлену щомісячну плату за надані послуги і наділений
правом вимагати належного надання послуг з боку виконавця (охоронця).
Вказаний
договір посідає окреме місце серед інших видів договорів передбачених цивільним
законодавством. Специфічність природи договору охорони, враховуючи його
віднесення до одного з видів договорів послуг, полягає в особливості об`єкта
договору, яким є послуги нематеріального характеру, що нерозривно пов`язані з
особистістю виконавця результат діяльності якого (надання послуг) немає
оречевленого (матеріального) змісту, оскільки сама послуга споживається у процесі її надання. Визначальною
ознакою при наданні послуг є сама діяльність виконавця, оскільки при послугах
продається не сам результат, а дії які до нього призвели так як в силу самого
характеру послуги досягнення результату виконавцем не гарантується.
Законодавець
презюмує оплатність договору охорони, залишаючи при цьому за сторонами право
погодити розмір відповідної плати, яка проводиться за фактично надані послуги
якщо сторони не домовились про інше.
З
урахуванням наведеного умовою для задоволення позову про стягнення заборгованості
за надані послуги з охорони майна, є установлення обставин фактичного надання
виконавцем (охоронцем) послуг за Договором. Важливим є в даному аспекті відрізняти сам факт надання послуг
від результату їх надання, оцінка якому надається крізь призму критеріїв
належності їх надання.
ВАЖЛИВО: Факт надання послуг за наявності дій виконавця
щодо їх надання в будь-якому випадку є незмінним, тоді як результат надання
послуг визначається наслідком дотримання зобов`язання.
В
даному випадку підставою відмови відповідача від підписання актів наданих
послуг за відповідні періоди слугувало фактично неналежне (неякісне), за його
твердженням, надання позивачем послуг за Договором, що призвело до втрати
переданого під охорону майна. При цьому факт надання позивачем послуг у вказані
періоди не заперечується та не спростовується відповідачем, а лише зазначається
про втрату переданого під охорону майна, а Договір не містить умов щодо звільнення замовника від оплати
або зменшення розміру оплати фактично наданих послуг з охорони майна за
наявності претензій (заперечень) щодо належності наданих послуг.
Отже
в якості підстави відмови у задоволенні позову в частині стягнення
заборгованості за надані послуги апеляційним господарським судом визначено
порушення позивачем як виконавцем (охоронцем) обов`язку з надання послуг за
Договором (надання послуг з дефектами, недоліками).
Відповідно
до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або
виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне
виконання).
У
розумінні наведеної норми, яка надає визначення порушення зобов`язання, останнє
може бути двох видів. По-перше,
це невиконання зобов`язання, яке виникає якщо його сторони взагалі не виконують
дій, що складають зміст зобов`язання (не передають річ, не виконують роботи, не
надають послуги, не сплачують гроші тощо), або продовжують виконувати дії, від
яких вони відповідно до зобов`язання мають утримуватися. По-друге, це неналежне
виконання зобов`язання, тобто порушення умов, визначених змістом зобов`язання.
У разі невідповідності виконання зобов`язання критеріям належності, можна
говорити про неналежне виконання, а отже порушення зобов`язання (постанова Касаційного господарського суду
у складі Верховного Суду від 01.04.2019 у справі №
910/2693/18).
Аналіз
наведеного свідчить, що неналежне
виконання зобов`язання - це порушення умов, визначених змістом
зобов`язання (виконання зобов`язання з певними недоліками, дефектами). При
неналежному виконані боржник виконує обов`язок, але з порушенням певних умов,
які складають зміст договору або визначені законом.
Верховний
Суд погодився із висновкам апеляційного господарського суду щодо неналежного
виконання позивачем як виконавцем (охоронцем) договірного зобов`язання,
оскільки наявні в матеріалах справи докази, зокрема листування між сторонами
щодо підписання актів наданих послуг та втрати майна, позиція сторін щодо
позову в цілому свідчать про наявність в діях охоронної фірми ознак (критеріїв)
неналежності виконання зобов’язання, однак, висновки суду апеляційної інстанції
щодо відсутності підстав для стягнення заборгованості за надані послуги з
охорони майна у зв`язку з їх неналежним виконання охоронцем (виконавцем)
договірного зобов`язання є передчасним, такими, що зроблені без належної оцінки
спірних правовідносин, норм права, які підлягають застосування до даних
відносин, а також змісту укладеного між сторонами договору.
За
приписами статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах,
установлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно
зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином
відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного
законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв
ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги
містить і стаття 193 ГК України.
Одностороння
відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо
інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
У
Договорі сторонами погоджено права та обов`язки сторін серед яких обов`язок
замовника передати під охорону об`єкт з майном та своєчасно приймати й
оплачувати послуги виконавця та його право вимагати від виконавця виконання
зобов`язань за Договором, тоді як обов`язок виконавця - прийняти під охорону
об`єкт та організовувати (забезпечити) його збереженість, недоторканість,
цілісність та право - отримувати за надані послуги оплату в розмірах і строки,
передбачені Договором.
Відповідно
до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові
наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення
зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це
встановлено договором або законом або розірвання договору; 2) зміна умов
зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків.
ВАЖЛИВО: Отже порушення зобов`язання за свої
змістом є юридичним фактом, з яким пов`язуються певні негативні правові
наслідки для правопорушника основною метою яких є забезпечення захисту, а у
разі можливості - й відновлення порушення суб`єктивного цивільного права.
Виходячи
зі змісту вказаної статті правові наслідки порушення зобов`язання поділяються
на три групи: 1) загальні; 2) ті, що встановлені законом за порушення певних
зобов`язань; 3) ті, що встановлені конкретним договором за його порушення.
Правовий
аналіз статті 611 ЦК України
свідчить, що останньою не передбачено таких правових наслідків порушення
зобов`язання як звільнення від оплати виконаного неналежним чином (з дефектами,
недоліками, неякісно) зобов`язання.
Відповідних
умов, які звільняли б замовника послуг (відповідача) від оплати неналежним
чином виконаного виконавцем (охоронцем, відповідачем) послуг або зменшення їх
розміру з охорони майна також не містить укладений між сторонами Договір.
Таким
чином, загальними правовими наслідками порушення зобов`язань в даному разі є
відмова від договору, якою, як встановлено судами попередніх інстанцій,
скористався відповідач як замовник послуг за Договором; встановленими законом є
- сплата неустойки та відшкодування збитків, які вправі стягнути та
відшкодувати відповідач як замовник послуг звернувшись з відповідними вимогами
у встановленому законом порядку до позивача як виконавця послуг та
встановленими Договором - заходи відповідальності погоджені сторонами.
Системний
аналіз наведених вище норм дозволяє зробити висновок про те, що у випадку
встановлення обставин, які свідчать про фактичне надання виконавцем (охоронцем)
послуг за Договором та відсутності у зазначеному Договорі умов щодо звільнення
замовника послуг від оплати неналежним чином наданих договірних послуг,
підстави для звільнення замовника від оплати зазначених послуг відсутні.
У
такому разі у випадку неналежного виконання зобов`язання зі сторони виконавця
(охоронця) послуг за Договором замовник вправі заявити про відшкодування
збитків та сплату неустойки.
Висновки щодо застосування норм права:
Договір
охорони за своєю правовою природою відноситься до двосторонніх
(синалагматичних), консенсуальних, оплатних договорів, укладення якого зумовлює
взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Вказаний договір
посідає окреме місце серед інших видів договорів передбачених цивільним
законодавством. Специфічність природи договору охорони, враховуючи його
віднесення до одного з видів договорів послуг, полягає в особливості об`єкта
договору, яким є послуги нематеріального характеру, що нерозривно пов`язані з
особистістю виконавця результат діяльності якого (надання послуг) немає
оречевленого (матеріального) змісту, оскільки сама послуга споживається у
процесі її надання.
Оплатність
договору охорони презюмується законодавцем. Сторонам надано право погодити
розмір відповідної плати, яка проводиться за фактично надані послуги якщо між
ними відсутня домовленість про інше.
Умовою
для задоволення позову про стягнення заборгованості за надані послуги з охорони
майна, є установлення обставин фактичного надання виконавцем (охоронцем) послуг
за Договором. Важливим в даному аспекті відрізняти сам факт надання послуг від
результату їх надання, оцінка якому надається крізь призму критеріїв належності
їх надання.
У
випадку встановлення обставин, які свідчать про фактичне надання виконавцем
(охоронцем) послуг за Договором та відсутності у зазначеному Договорі умов щодо
звільнення замовника послуг від оплати неналежним чином наданих договірних
послуг, підстави для звільнення замовника від оплати зазначених послуг відсутні.
У
такому разі право замовника на належне виконання зі сторони виконавця
(охоронця) послуг за Договором підлягає захисту шляхом сплати неустойки та відшкодування збитків,
а також застосування інших заходів відповідальності передбачених умовами
Договору.
P.s.
На погляд автора, доцільно ще звернути увагу на те, що в даному випадку договір
охорони не містив умов щодо звільнення замовника від оплати або зменшення
розміру оплати фактично наданих послуг з охорони майна за наявності претензій
(заперечень) щодо належності наданих послуг, порядку компенсації, порядку
погодження суми збитків і т.і., оскільки вимоги діючого законодавства, зокрема
ст. 611 ЦК України, не передбачає таких правових наслідків порушення
зобов`язання як звільнення від оплати виконаного неналежним чином (з дефектами,
недоліками, неякісно) зобов`язання.
Теги:
послуги охорони, компенсація втрат, неякісні послуги, крадіжка майна переданого
під охорону, компенсація збитків, судова практика, Адвокат Морозов
