Адвокат Морозов (судовий захист)
Чи підлягає сплаті судовий збір за подання до господарського суду заяви про забезпечення доказів?
07 червня 2024 року Верховний Суд у складі суддів
об`єднаної палати Касаційного господарського суду в рамках справи № 918/907/22 (ЄДРСРУ №
119618089) досліджував питання: «Чи підлягає сплаті судовий збір за подання до
господарського суду заяви про забезпечення доказів?».
Частинами першою-третьою статті 110 ГПК України
передбачено, що суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути
статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб
доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів
стане згодом неможливим або утрудненим.
(!) Способами
забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи,
витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням,
заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо
доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи
забезпечення доказів, визначені судом.
Заява про забезпечення доказів може бути подана до
суду як до, так і після подання позовної заяви.
Відповідно до частини третьої статті 111 ГПК України
за подання заяви про забезпечення доказів сплачується судовий збір у розмірі,
встановленому законом. Документ, що підтверджує сплату судового збору,
додається до заяви.
Згідно з частиною четвертою статті 111 ГПК України
суд, встановивши, що заяву про забезпечення доказів подано без додержання вимог
цієї статті, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Правові засади справляння судового збору, платників,
об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати
та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий
збір".
Згідно з частиною першою статті 1 цього Закону судовий
збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв,
скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих
судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу
судових витрат.
Встановлюючи сплату судового збору, законодавець як
гарантію права на звернення до суду встановив пільги зі сплати судового збору
(стаття 5 Закону України "Про судовий збір"), а також можливість
відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або
звільнення від його сплати судом (стаття 8 Закону України "Про судовий
збір").
Законом України "Про внесення змін до деяких
законодавчих актів України щодо правової охорони інтелектуальної
власності" від 22.05.2003 № 850-IV,
який набрав чинності 25 червня 2003 року, ГПК України доповнено розділом V-1
"Запобіжні заходи".
Процесуальний інститут запобіжних заходів (статті 43-1
- 43-10 ГПК України) закріплював право особи, яка має підстави побоюватися, що
подача потрібних для неї доказів стане згодом неможливою або утрудненою, а
також підстави вважати, що її права порушені або існує реальна загроза їх
порушення, звернутися до господарського суду із заявою про вжиття передбачених
статтею 43-2 цього Кодексу запобіжних заходів до подання позову. Одним із видів
запобіжних заходів законодавець визначив витребування доказів (що
співвідносилося як ціле та частина).
08 липня 2011 року прийнятий та 01 листопада 2011 року
набрав чинності Закон України "Про судовий збір" № 3674-VI, тобто на
момент, коли була чинною та діяла редакція ГПК України, яка передбачала
застосування запобіжних заходів і витребування доказів як один із видів цих
заходів.
Частина друга статті 4 Закону України "Про
судовий збір" від 08.07.2011 №
3674-VI встановила, зокрема, такі ставки судового збору:
- за подання до суду заяви про забезпечення доказів (підпункт
4 пункту 1 частини другої статті 4 зазначеного Закону);
- за подання до господарського суду заяви про вжиття
запобіжних заходів (підпункт 3 пункту 2 частини другої статті 4 зазначеного
Закону);
- за подання до адміністративного суду заяви про забезпечення
доказів (підпункт 6 пункту 3 частини другої статті 4 зазначеного Закону).
Водночас з 15 грудня 2017 року інститут запобіжних
заходів виключено з ГПК України на підставі Закону України 03.10.2017 №
2147-VIII. Витребування доказів, що раніше було видом запобіжних
заходів, визначено заходом забезпечення доказів (параграф 8 глави 5
розділу І ГПК України).
З цього часу зміни до підпункту 4 пункту 1, підпункту
3 пункту 2, підпункту 6 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України
"Про судовий збір" від 08.07.2011 №
3674-VI не вносилися.
Таким чином, Закон України "Про судовий
збір" безпосередньо не передбачає справляння судового збору за подання до
господарського суду заяви про витребування доказів.
Принцип правової визначеності і "якість
закону", які означають, що закон повинен бути доступним, чітко
сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні (постанова Верховного
Суду від 03.07.2019 у справі №
911/1521/18).
У постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 911/1521/18 сформульований
висновок, що Закон України "Про судовий збір" визначає ставки
судового збору за подання заяви про забезпечення доказів при зверненні до суду
загальної юрисдикції та до адміністративного суду. Водночас стаття 4 Закону
України "Про судовий збір" не передбачає сплату судового збору за
подання до господарського суду заяви про забезпечення доказів. Аналогічний
висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.10.2021 у справі № 903/834/20, від 21.01.2022 у справі № 910/15737/20.
Норми пункту 2 частини другої статті 4 Закону України
"Про судовий збір" не закріплюють ставку судового збору за подання до
господарського суду заяви про забезпечення доказів, обов`язок щодо сплати
якого, однак, визначений ГПК України.
Отже, у даному випадку простежується юридична колізія,
що випливає з розбіжностей у застосуванні норм ГПК України та Закону України
"Про судовий збір".
Як вже було зазначено, Закон України "Про судовий
збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників,
об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати
та повернення судового збору. Відтак у цій частині норми Закону України "
Про судовий збір" є спеціальними щодо норм ГПК України.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що у випадку
наявності колізії між загальним та спеціальним законом застосуванню підлягають
норми спеціального закону. Згідно з принципом "Lex specialis"
(лат. - спеціальний закон, спеціальна норма) за наявності розбіжності
загального і спеціального закону діє спеціальний закон. Про перевагу норм
"lex specialis" над іншими загальними нормами зазначає у своїх
рішеннях і ЄСПЛ (пункт 69 рішення від 25.03.199 у справі "Nikolova v.
Bulgaria", заява № 31195/96 тощо).
Якщо норми нормативних актів однакової юридичної сили
містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід
надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є
спеціальною.
Крім того, Суд звертає увагу, що за наявності
юридичної колізії норми права підлягають тлумаченню на користь особи, яка
звернулася із заявою про забезпечення доказів. У розрізі питання, поставленого
у касаційній скарзі, розширене тлумачення норм Закону України "Про судовий
збір" не є таким, що відповідає суті принципу справедливості та може
породжувати невизначеність у правозастосуванні.
ВИСНОВОК: За подання до
господарського суду заяви про забезпечення доказів судовий збір не підлягає
сплаті.
Матеріал по темі: «Стягнення
податків і зборів із присудженої за рішенням суду суми судового збору»
Теги: судовий збір, господарський
процес, заява про забезпечення доказів, ставки судового збору, звільнення від
сплати, відстрочення, розстрочення, судовий процес, Верховний суд, Адвокат
Морозов
