суббота, 27 августа 2016 г.

Поділ майна подружжя внесеного до статутного капіталу юридичної особи



Адвокат Морозов (судебная защита)

Як змінюється правовий режим майна подружжя, у випадку передачі його до статутного капіталу юридичної особи та реалізації одним із подружжя набутих корпоративних прав? Судова практика Верховного суду України.

Досліджуючи судову практику щодо зміни правового режиму майна подружжя у випадку передачі його одним із подружжя до статутного капіталу юридичної особи перш за все необхідно звернути увагу на Постанову Верховного суду України від 3 червня 2015 року у справі № 6-38цс15     .
Знаковою цю постанову робить те, що суд назвав критерії, які дозволяють надати спірному набутому майну режим спільного майна, зокрема це:
1) час набуття такого майна,
2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття),
3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий режим спільної власності подружжя.
ВАЖЛИВО: належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (статтю 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти  або спільна праця подружжя. (Постанова Верховного суду України від 01.07.2015 р. справа № 6-612цс15)
…і тільки в разі встановлення цих фактів і визначення критеріїв норма статті 60 СК України вважається правильно застосованою.
Таким чином, вирішуючи вказану справу Верховний суд України зробив нижчевикладену правову позицію, яка в подальшому перетворилась на правило: «Грошові кошти, внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал цього товариства  за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується в інший об'єкт – право вимоги на виплату частини вартості такого внеску. При цьому одним з визначних є той факт, що грошові кошти набуті подружжям під час їх спільного проживання».
Отже, розібравшись з критеріями визначення спільної сумісної власності (викладеними ВСУ) і, для відповіді на питання про зміну правового режиму майна подружжя при передачі його до статутного фонду юридичної особи,  необхідно звернутися до Правової позиції викладеній Верховним судом України 3 липня 2013 р. у справі 6-61цс13.
Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про господарські товариства» господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» товариство є власником, у тому числі майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.
ВАЖЛИВО:  власником майна в товаристві з обмеженою відповідальністю є саме товариство, а не його учасники.
Також у п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від  21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз'яснено, що ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» встановлено, що власником майна, переданого йому засновниками і учасниками, є саме товариство. Вклад до статутного фонду господарського товариства не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
У згаданій вище правовій позиції Верховний суд зазначив, що господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками  у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу (ст. 115 ЦК України, ст. 85 ГК України та ст. 12 Закону України «Про господарські товариства»).
Згідно з положеннями ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» та               ст. 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують його участь у товаристві, у порядку, встановленому законом. 
ВАЖЛИВО: З моменту внесення грошових коштів до статутного капіталу господарського товариства вони є власністю самого товариства, зазначені спільні кошти (майно) подружжя втрачають ознаки об’єкта права спільної сумісної власності подружжя.
Право на компенсацію вартості частини коштів виникає в іншого подружжя лише щодо спільних коштів, а не статутного капіталу, при цьому лише в тому разі, коли спільні кошти всупереч ст. 65 ЦК України були використані одним із подружжя саме для внесення вкладу до статутного капіталу.
Висновок суду: подальше розпорядження учасником товариства його часткою в статутному капіталі з огляду на положення ст.ст. 116, 147 ЦК України є суб’єктивним корпоративним правом такого учасника й відчуження ним на власний розсуд частки в статутному фонді не може вважатися використанням (відчуженням) спільного майна подружжя проти волі іншого подружжя та не в інтересах сім’ї.
Таким чином, у разі передання подружжям свого майна для здійснення підприємницької діяльності шляхом участі одного з них у заснуванні господарського товариства це майно належить зазначеному товариству на праві власності, подружжя набуває відповідне майнове право, яке реалізується одним із подружжя (засновником) шляхом участі в управлінні товариством, а друге подружжя набуває право вимоги виплати йому певних сум у разі поділу майна між подружжям.
ВАЖЛИВО:  учасник господарського товариства має право розпорядження належною йому часткою в статутному капіталі товариства без згоди другого подружжя.
Разом з тим, статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.
Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
Договір, укладений одним з подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Згідно зі ст. 59 СК України той з подружжя, який є власником майна визначає режим володіння та користування ним.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 369 ЦК України розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.
У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників.
Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
Разом із тим, відсутність такої згоди сама по собі не може бути підставою для визнання договору, укладеним одним із подружжя без згоди другого, недійсним.
Пунктом 6 ст. 3 ЦПК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.
Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України  № 6-1912цс15 від 27 січня 2016 року:«Визнання договору, укладеного одним із подружжя щодо розпорядження майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише у разі, якщо суд установить, що той з подружжя, хто уклав договір щодо спільного майна та третя особа за таким договором діяли недобросовісно. Зокрема, що третя особа знала чи за обставин не могла знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той з подружжя, хто укладає договір не отримав згоди на це другого з подружжя».
Таким чином, виходячи зі змісту частин 2, 3 ст. 61 СК України, якщо вклад до статутного фонду господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім'ї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів.
У разі використання одним із подружжя спільних коштів усупереч ст. 65 СК України інший із подружжя має право на компенсацію вартості його частки.
ВАЖЛИВО:  у разі передання подружжям свого спільного сумісного майна до статутного фонду приватного підприємства, заснованого одним із них, майно переходить у приватну власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов'язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя (а не право власності на саме майно) або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства, або половини майна, що залишилось після ліквідації підприємства (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 2 жовтня 2013 року № 6-79цс13, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів).
ВИСНОВОК: 
  1. Факт спільної сумісної власності необхідно доводити в суді з огляду на три критерії: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий режим спільної власності подружжя.
  2. Майно, передане господарському товариству його учасниками у власність, як вклад до статутного (складеного) капіталу,  є власністю самого товариства, а не його учасників.
  3. Вклад до статутного фонду господарського товариства не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, тобто спільні кошти та/або майно подружжя, використанні як вклад, втрачають ознаки об’єкта права спільної сумісної власності подружжя.
  4. Учасник  господарського товариства має право розпорядження належною йому часткою в статутному капіталі товариства без згоди іншого із подружжя, в той же час відчуження ним на власний розсуд частки в статутному фонді не може вважатися використанням (відчуженням) спільного майна подружжя проти волі іншого подружжя та не в інтересах сім’ї.
  5. Якщо вклад до статутного фонду господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім'ї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів від господарської діяльності товариства, а у разі використання одним із подружжя спільних коштів усупереч ст. 65 СК України інший із подружжя має право на компенсацію вартості його частки.

Теги: поділ майна подружжя, раздел имущества супругов, спільна сумісна власність, господарське товариство, общая собственность супругов, спільне майно подружжя, вклад, уставной фонд, статутний фонд, право власності, розпорядження, інтереси сім’ї, дохід, господарська діяльність, юрист, судовий захист, Адвокат Морозов.

Комментариев нет:

Отправить комментарий