Адвокат Морозов (судовий захист)
Верховний суд: особливості та належні доказів надання/отримання маркетингових послуг платнику податків в судових спорах з контролюючим органом
05 червня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 160/25897/21, адміністративне провадження № К/990/16945/25 (ЄДРСРУ № 127920725) досліджував питання щодо особливостей та належних доказів надання маркетингових послуг платнику податків в судових спорах з контролюючим органом.
Підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що господарською діяльністю визнається діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Відповідно до підпункту 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 ПК маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).
Згідно з пунктом 17 ПС(Б)О 16 витрати, пов`язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.
Витрати на збут включають витрати, пов`язані з
реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема, витрати на
рекламу та дослідження ринку (маркетинг); інші витрати, пов`язані зі збутом
продукції, товарів, робіт, послуг (пункт 19 ПС(Б)О 16).
Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.
Послуги, які забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчення ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків можуть визнаватися маркетинговими у розумінні пункту 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 ПК України.
Здебільшого суди вимагають надання доказів на підтвердження спрямованості маркетингових послуг на досягнення конкретних цілей у діяльності Товариства або які б давали змогу чітко відстежити результат замовлених робіт (послуг), наприклад: збільшення кількості продажу продукції платника та/або збільшення кількості покупців такої продукції.
Втім загальний пізнавальний та інформаційний характер звіту, який не містить жодних результатів проведеного вивчення попиту на продукцію платника та рекомендацій, які б давали змогу замовнику (позивачеві) використати їх у своїй господарській діяльності для стимулювання збуту продукції, зростання обсягів реалізації, збільшення кількості покупців продукції позивача та відповідно збільшення доходу підприємства не є послугами у розумінні підпункту 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 ПК України, а формально складені первинні документи не можуть слугувати належною підставою для формування даних податкового обліку.
ВИСНОВОК: Звіти про результати надання маркетингових послуг повинні:
1) Стосуватися
діяльності платника (місце, час, рід занять/надання послуг);
2) Містити
чіткі вказівки про попит/пропозицію платника та рекомендації для стимулювання
збуту продукції, зростання обсягів реалізації, збільшення кількості покупців
продукції;
3) Господарська
мета (фінансова ціль), а в подальшому конкретні результати збільшення кількості
продажу продукції платника та/або збільшення кількості покупців такої продукції.
Матеріал по темі: «Підтвердження витрат на маркетингові та
мерчандайзингові послуги»
Теги: маркетинг; мерчандайзинг; маркетингові досліджування,
маркетингові послуги в податковому обліку, договір на проведення маркетингових
досліджень, судова практика, Верховний суд, Адвокат Морозов
