Адвокат Морозов (судовий захист)
Відсутність у Державної казначейської служби України
бюджетних коштів та порядок звернення казначейства з листами до Міністерства
фінансів України за належним фінансуванням
21 лютого 2023 року Верховний Суд у складі колегії
суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 500/5748/21,
адміністративне провадження № К/990/14036/22 ( ЄДРСРУ № 109117913) досліджував
питання щодо підстав для відмови в позові до Державної казначейської служби
України з мотивів того, що орган неодноразово звертався з листами до
Міністерства фінансів України за виділенням фінансування.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходять з
того, що ДКСУ не допускає протиправної бездіяльності під час виконання виконавчого
документу, оскільки неодноразово зверталася з листами до Міністерства фінансів
України з проханням врахувати дійсний стан бюджетного фінансування та
пропозиції щодо необхідності виділення додаткових коштів на програму.
У цьому контексті Верховний суд зауважує, що
встановлений частиною четвертою статті 3 Закону України «Про гарантії держави
щодо виконання судових рішень» строк перерахування коштів стягувачу є
імперативним, а його недодержання є порушенням гарантій держави щодо
виконання судових рішень.
Зі змісту пункту 49 Порядку №845 випливає, що у разі
необхідності у додаткових коштах понад обсяг відповідних бюджетних призначень,
Казначейство подає до Міністерства фінансів України пропозиції щодо
необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України протягом
10 днів з дня надходження відповідних виконавчих документів для здійснення
безспірного списання коштів державного бюджету.
(!!!) Приписи цього
пункту вимагають направлення до Міністерства фінансів України пропозицій щодо
необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України після
надходження кожного виконавчого документа від кожного стягувача, а тому
належним доказом виконання зазначених приписів може бути лише відповідне
звернення до Міністерства фінансів України, направлене із дотримання строку,
встановленого Порядком №845.
Аналогічний висновок щодо тлумачення частини четвертої
статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»,
абзацу другого пункту 48 Порядку №845 викладений у постановах Верховного Суду
від 21 вересня 2018 року у справі №826/7371/15, від 4 вересня 2020 року у справі №640/5757/19, від 29 квітня
2021 року у справі №826/13511/17.
На тлі викладеного Верховний суд зауважує, що у кожній
справі необхідно встановлювати/перевіряти наявність/відсутність доказів, які б
підтверджували/спростовували, що Казначейство у 10-денний строк з моменту
надходження від стягуача виконавчого документу зверталося до Міністерства
фінансів України з відповідними пропозиціями щодо необхідності внесення змін до
закону про Державний бюджет України у зв`язку з неможливістю здійснення
безспірного списання коштів через їхню недостатність.
Загальні листи Казначейства, адресовані з цього
приводу Міністерству фінансів України, не є належними доказами своєчасного,
протягом 10-денного терміну з дня надходження виконавчого документа на ім`я
позивача, надання Казначейством пропозицій Мінфіну щодо необхідності внесення
змін до закону про Державний бюджет України.
Крім цього, відповідно до практики Європейського Суду
з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національні правові системи
Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення
залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (рішення від 19 березня 1997
року у справі «Горнсбі проти Греції», заява №18357/91, пункт 40). Ефективний
доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих
затримок (рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», заява №22774/93,
пункт 66).
Державний орган не може довільно посилатись на брак
коштів для оплати заборгованості, присудженої рішенням суду (рішення від 17 січня 2006 року у справі «Гордєєви і Гурбик проти
України», заяви NN27370/03 і 30049/04, пункт 25).
Неможливість для заявника домогтися виконання судового
рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне
володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1
Протоколу №1 (рішення від 29 червня 2004 року у справі «Войтенко проти
України», заява №18966/02, пункт 53).
Згідно рекомендацій, викладених у Висновку
Консультативної ради Європейських суддів №13 (2010) «Щодо ролі суддів у
виконанні судових рішень», КРЄС вважає, що в державі, яка керується верховенством
права, державні органи, насамперед, зобов`язані поважати судові рішення і
якнайшвидше реалізувати їх «ex-officio». Сама думка, що державний орган може
відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права.
Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і
пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі
правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та
відповідну процедуру їх розподілу.
Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили,
підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий
обов`язок. Вказане свідчить про те, що орган державної влади повинен здійснити
достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов,
оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України
принципу верховенства права.
ВИСНОВОК: На основі
викладеного Верховний суд вважає, що обставина відсутності у ДКСУ бюджетних
коштів за відповідною бюджетною програмою та наявність значної кількості
виконавчих документів, що перебувають на виконанні в органах Казначейства, не
може слугувати підставою для невиконання судового рішення, ухваленого на
користь позивача.
Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов, зокрема, у
постанові від 16 квітня 2020 року у справі №818/1814/17, від 3 лютого 2021 року у справі №812/413/18.
Матеріал по темі: «Зобов’язати казначейську службу виконати рішення суду по стягненню коштів»
Теги:
ДКСУ, державна казначейська служба, стягнення коштів з держави, відповідач
держава, залучення ДКСУ, стягнення коштів з бюджету, місцеве самоврядування,
Верховний суд, судова практика, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар