10 серпня 2023
року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в
рамках справи № 916/1507/21 (ЄДРСРУ №
112774641) досліджував питання щодо субсидіарної відповідальності
керівника/засновника боржника у справах про банкрутство.
Загальні умови
та підстави для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями
боржника у справі про банкрутство визначені Господарським кодексом України,
Цивільним кодексом України, КУзПБ.
Згідно з ч. 1
ст. 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб`єкт
підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші
особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про
банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне
доведення до банкрутства.
При цьому
умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта
підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової
особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди
інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються
законом (ч. 3 ст. 215 ГК України).
Частиною 1 ст.
619 ЦК України визначено, що договором або законом може бути передбачена поряд
із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої
особи.
Застосування
субсидіарної відповідальності у справах про банкрутство урегульовано нормами ч.
2 ст. 61 КУзПБ, якою передбачено, що під час здійснення своїх повноважень
ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до
законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у
зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається
з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства
боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому
числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для
боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників
(учасників, акціонерів) боржника-юридичної особи або інших осіб у разі
недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність
за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси
і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку
черговості, встановленому цим Кодексом.
При цьому недостатність
майна боржника, що виникає внаслідок дій/бездіяльності керівника
боржника, розглядається за нормами ст. 62 КУзПБ як передумова для
субсидіарної відповідальності.
Визначене ч. 2
ст. 61 КУзПБ господарське правопорушення, за вчинення якого засновники
(учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати
обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати
його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з
боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має
обґрунтовуватися судами шляхом встановлення складу такого правопорушення
(об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони).
Об`єктом цього
правопорушення є суспільні відносини у певній
сфері, у даному випадку - права кредитора (-ів) на задоволення його (їх) вимог
до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть
бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника.
Об`єктивну сторону
такого правопорушення складають дії
або бездіяльність певних фізичних осіб та/або юридичних осіб, пов`язаних з
боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення
вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає
можливість дослідження активу та його оцінки.
Законодавцем не
конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об`єктивну сторону
відповідного правопорушення. Тому при вирішенні питання щодо кола обставин, які
мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно,
підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності,
мають прийматися до уваги також положення частини 1 статті 215 ГК України та
підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на
які такими діями можуть бути, зокрема:
1) вчинення
суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за
відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської
заборгованості боржника без наміру її погашення;
2) прийняття
суб`єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок
чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях;
3) прийняття
суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи
бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи
боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання
неплатоспроможності боржника тощо.
Наведений
перелік обставин, які мають братися до уваги під час розгляду питання
застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, не є
вичерпним (10 серпня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів
Касаційного господарського суду в рамках справи №
904/8850/14 (ЄДРСРУ № 112774645).
Разом з тим,
відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових
об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи
(суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або
банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до
банкрутства (банкрутства), а відповідно не надає можливості визначити суб`єктів
відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти
субсидіарну відповідальність на таких суб`єктів (правова позиція викладена
Верховним Судом в постановах, зокрема, №910/21323/16
від 16.06.2020, №927/219/20 від 15.02.2022).
При цьому
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що саме на ліквідатора
покладається обов`язок надати докази наявності об`єктивної сторони цього
правопорушення та її конкретизації: виходячи з положень статті 73 та частини
першої статті 74 ГПК України (щодо покладеного на сторону/учасника у справі про
банкрутство тягаря доведення обставин, на які вона посилається як на підставу
своїх вимог і заперечень), обставини існування або відсутності будь-якого із
наведених елементів/складових об`єктивної сторони цивільного правопорушення
(стверджуваних або заперечуваних: вчинення дій; бездіяльність, існування боргу
в період вчинення боржником майнової дії тощо), мають бути доведені у
встановленому законом порядку. До таких висновків Верховний Суд приходить у
постановах від 29.09.2021 у справі №904/7679/18,
від 19.08.2021 у справі №25/62/09, від
10.06.2021 у справі №5023/2837/11, від
01.06.2021 у справі №904/4855/17.
Окрім доведення
наявності об`єктивної сторони, на ліквідатора покладається також обов`язок
доведення причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) суб`єкта
відповідальності та негативними наслідками (неплатоспроможністю боржника та відсутністю
майна для задоволення вимог його кредиторів у процедурі банкрутства). Про це
йдеться, зокрема, у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі №915/1624/16: "123. Визначальним для
застосування субсидіарної відповідальності є доведення відповідно до частини
п`ятої статті 41 Закону про банкрутство (до 21.10.2019), частини другої статті
61 КУзПБ (від 21.10.2019) та з урахуванням положень статті 74, 76, 77 ГПК
України причинно-наслідкового зв`язку між винними діями/бездіяльністю суб`єкта
відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків
(неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення
вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів) обов`язок чого
покладається на ліквідатора. Встановлення такого причинно-наслідкового зв`язку
також належить до об`єктивної сторони цього правопорушення" (висновки
викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
від 16.06.2020 у справі №910/21232/16, від
14.07.2020 у справі №904/6379/16, від
10.12.2020 у справі №922/1067/17).
Також Верховний
Суд у постановах від 19.08.2021 у справі №25/62/09,
від 23.02.2021 у справі №910/20004/17, від
02.03.2021 у справі №906/904/16, від
01.10.2020 у справі №914/3120/15 зазначив:
оцінюючи будь-які дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності на предмет
покладення на них субсидіарної· відповідальності у справі про банкрутство, суду
слід відмежовувати дії суб`єктів відповідальності, які належать до ризиків
підприємницької· діяльності, від винних дій таких суб`єктів, що мали наслідком
настання неплатоспроможності боржника та відсутність активів на задоволення
вимог кредиторів (ст. 42 Господарського кодексу України).
Суб`єктами
правопорушення є особи, визначені ч. 2 ст. 61
КУзПБ.
Так, аналіз
положень частини другої статті 61 КУзПБ свідчить, що суб`єктами субсидіарної
відповідальності за доведення до банкрутства є:
1) засновники
(учасники, акціонери);
2) керівники
боржника;
3) інші особи,
які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим
чином визначати його дії.
Водночас для
визначення статусу особи як відповідача за субсидіарною відповідальністю за
зобов`язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд, розглядаючи заяву
про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясовуючи наявність
підстав для покладення на цих осіб такої відповідальності, - дослідити
сукупність правочинів та інших операцій, здійснених під впливом осіб, що
сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію
фактичного банкрутства боржника (11 липня 2023 року Верховний Суд у складі
колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 910/8137/19(910/21166/21) (ЄДРСРУ № 112227472).
Суб`єктивною
стороною правопорушення для
застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею
дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб`єкта
правопорушення).
Субсидіарна
відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим
видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників
(учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при
наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи
(боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для
застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових
елементів господарського правопорушення як об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт
та суб`єктивна сторона правопорушення.
Аналогічна
правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі №915/1624/16.
Притягнення
винних у доведені до банкрутства осіб до субсидіарної відповідальності є
механізмом відновлення порушених прав кредиторів, а також стимулюванням
добросовісної поведінки засновників, керівників та інших осіб пов`язаних з
боржником і як наслідок недопущення здійснення права власності на шкоду інших
осіб.
Першочерговою
метою застосування цього механізму є створення для кредиторів у межах справи
про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав, законних інтересів та задоволення
вимог, що відповідає загальній меті процедур банкрутства та кореспондується з
обов`язком здійснення ліквідатором всієї повноти передбачених законом
повноважень і заходів спрямованих на досягнення цієї мети у ліквідаційній
процедурі.
Юридичним механізмом
досягнення такої мети та недопущення використання юридичної особи як
інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок є притягнення винних
осіб у доведенні боржника до банкрутства, які використовували таку особу як
прикриття ("вуаль") для досягнення своїх цілей (отримання доходів,
матеріальної вигоди, зокрема через зловживання правом тощо), до додаткової
(субсидіарної) відповідальності і стягнення на користь кредиторів непогашених у
ліквідаційній процедурі кредиторських вимог (подібний за змістом висновок
викладено у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі №915/1624/16).
У постанові від
22.04.2021 у справі №915/1624/16 Верховний
Суд вказав, що за відсутності у диспозиції ч. 2 ст. 61 КУзПБ конкретизації
обставин (дій/бездіяльності винних осіб), що підлягають встановленню судом для
покладення субсидіарної відповідальності, при вирішенні цього питання мають
братися до уваги також положення ч. 2 ст. 215 ГК України та підстави для
порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути,
зокрема:
1) вчинення
суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за
відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської
заборгованості боржника без наміру її погашення;
2) прийняття
суб`єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок
чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях;
3) прийняття
суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи
бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи
боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання
неплатоспроможності боржника тощо.
Слід зазначити,
що при цивільно-правовій відповідальності особа, яка є відповідачем, повинна
довести відсутність своєї вини, наявність якої презюмується в силу положень ЦК
України.
ЦК України не
містить визначення поняття "вина". Втім, у окремих статтях цього
Кодексу, згадується про умисел та необережність. Отже, в цивільному праві
традиційно розрізняють умисну та необережну форми вини.
Вина у формі
необережності має місце за відсутності у особи
наміру завдати шкоди. При необережності особа не передбачала можливість
настання шкідливих наслідків свого діяння/бездіяльності, хоча могла та повинна
була їх передбачити або легковажно (безпідставно) сподівалася на їх відвернення.
Умисел як форма
вини включає елемент усвідомлення та наміру. Діяння особи
вважаються такими, що вчинені з умислом, якщо вона усвідомлювала протиправність
своєї поведінки та бажала або свідомо допускала настання шкоди (збитків).
Згідно з
положеннями ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка
порушила зобов`язання, тобто цією нормою визначено презумпцію вини у разі
порушення зобов`язання.
Водночас,
спростовуючи доводи ліквідатора щодо наявності підстав для покладення на особу субсидіарної
відповідальності, особа, яка притягується до відповідальності, має право
довести свою добросовісність (подібна правова позиція викладена у постанові
Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №
911/3554/17 (911/401/21)).
Особа вправі
протиставити будь-які аргументи на користь відсутності умислу або необережності
у її діях з метою спростування наявності підстав для покладенні на неї
субсидіарної відповідальності. Ненадання контраргументів може свідчити про
усвідомлення особою наслідків та про відсутність додаткових критеріїв, які б
могли впливати на об`єктивну оцінку обставин справи.
Якщо дії
третьої особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника,
викликають об`єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника,
на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали
наслідком звичайного господарського обороту, а не спричинені використанням нею
своїх можливостей з метою вчинення діяльності боржника на шкоду кредиторам
боржника. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної
відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною
другою статті 74 ГПК України виключно як відмова від спростування фактів,
наявність яких з посиланням на конкретні документи доводить процесуальний
опонент. За статтею 13 ГПК України особа, що бере участь у справі, яка не
вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої свої
поведінки.
ВИСНОВОК: Отже, субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним
цивільно-правовим видом відповідальності, який за наявності підтвердження вини
відповідних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про
банкрутство) до стану неплатоспроможності за заявою ліквідатора покладається на
засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника
боржника. А підставою для застосування такої відповідальності є встановлення
судом таких складових елементів господарського правопорушення як об`єкт,
об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона правопорушення.
Матеріал по
темі: «Застосування субсидіарної
відповідальності у справі про банкрутство»
Теги: солідарна відповідальність керівника боржника, солідарна
відповідальність засновника ТОВ, субсидіарна відповідальність учасників ТОВ,
відповідальність директора, учасник ТОВ, банкрутство, ліквідація, судова
практика, Верховний суд, Адвокат Морозов
