Адвокат Морозов (судовий захист)
Велика Палата Верховного Суду: оренда та забудова земельної ділянки в охоронній зоні пам`яток
архітектури
16 липня 2025 року Велика Палата Верховного Суду в
рамках справи № 910/2389/23,
провадження № 12-14гс25 (ЄДРСРУ № 129278127) досліджувала питання щодо оренди
та забудови земельної ділянки в охоронній зоні пам`яток архітектури.
Відповідно до частин другої, третьої статті 54 ЗК
України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) навколо
історико-культурних заповідників, меморіальних парків, давніх поховань,
архітектурних ансамблів і комплексів встановлюються охоронні зони із
забороною діяльності, яка шкідливо впливає або може вплинути на додержання
режиму використання цих земель. Порядок використання земель
історико-культурного призначення визначається законом.
За статтею 1 Закону України "Про охорону
культурної спадщини" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних
правовідносин):
- історичне населене місце - населене місце, яке зберегло повністю або частково
історичний ареал і занесене до Списку історичних населених місць України;
- історичний ареал населеного місця - частина
населеного місця, що зберегла об`єкти культурної спадщини і пов`язані з ними
розпланування та форму забудови, які походять з попередніх періодів розвитку,
типові для певних культур або періодів розвитку;
- зони охорони
пам`ятки (далі - зони охорони) - встановлювані навколо пам`ятки охоронна
зона, зона регулювання забудови, зона
охоронюваного ландшафту, зона охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє
спеціальний режим їх використання.
Частиною першою статті 32 Закону України "Про
охорону культурної спадщини" (в редакції, чинній на момент виникнення
спірних правовідносин) визначено, що з метою захисту традиційного характеру
середовища окремих пам`яток, комплексів (ансамблів) навколо них повинні
встановлюватися зони охорони пам`яток: охоронні зони, зони регулювання
забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного
шару. Межі та режими використання зон охорони пам`яток визначаються відповідною
науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони
культурної спадщини. Порядок визначення та затвердження меж і режимів
використання зон охорони пам`яток та внесення змін до них встановлюється
центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.
З метою захисту традиційного характеру середовища
населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України.
Список історичних населених місць України за поданням центрального органу
виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини затверджується Кабінетом
Міністрів України. Межі та режими використання історичних ареалів населених
місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів
населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України,
відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним
органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини або уповноваженими
ним органами охорони культурної спадщини (частина друга статті 32 цього
Закону).
Згідно із частиною третьою статті 32 Закону України
"Про охорону культурної спадщини" (в редакції, чинній на момент
виникнення спірних правовідносин) на охоронюваних археологічних територіях, у
межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до
Списку історичних населених місць України, забороняються
містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні,
меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу
охорони культурної спадщини.
Території пам`яток, охоронних зон, заповідників,
музеїв-заповідників, охоронювані археологічні території належать до земель
історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів,
планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та
містобудівної документації (частина перша статті 34 Закону України "Про
охорону культурної спадщини" в редакції, чинній на момент виникнення
спірних правовідносин).
Таким чином, особливість використання зон охорони
пам`яток передбачає нормативно визначений спеціальний режим їх використання.
Отже в зоні охорони пам’ятки архітектури встановлено
спеціальний режим використання земельних ділянок, у тому числі щодо регулювання
забудови та заборони проведення будівельних робіт без попереднього отримання
дозволу в органах охорони культурної спадщини. Такі обмеження спрямовані на
забезпечення захисту традиційного характеру середовища пам`ятки, оптимальне
візуальне її сприйняття, збереження історичного середовища пам`ятки, захист від
динамічних навантажень, підтоплення, ерозії ґрунтів, шкідливих техногенних та
природніх впливів.
ВИСНОВОК: Відносно земельної ділянки, яка розташована в охоронній зоні, діє спеціальний режим її використання, що
передбачає заборону на здійснення нового
будівництва, проведення земляних, будівельних робіт без дозволу управління
охорони пам`яток історії, культури та історичного середовища.
Водночас немає
заборони щодо передачі такої земельної ділянки в оренду з урахуванням
установлених законом обмежень використання зон охорони пам`яток.
Матеріал по темі: «"Нематеріальна" цінність, охорона та збереження культурної спадщини»
Теги: оренда, реконструкція,
будівництво, земляні роботи, забудова, земельна ділянка, охоронна зона, пам`ятка
архітектури, управління охорони пам`яток історії, культури, історичного
середовища, судова практика, Верховний суд, Адвокат Морозов
