Адвокат Морозов (судовий захист)
Верховний суд: особливості та порядок визначення
обов’язкової частки при спадкуванні за заповітом
21 травня 2025 року Верховний Суд у складі колегії
суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 947/26793/21, провадження
№ 61-2850св25 (ЄДРСРУ № 127701753) досліджував питання щодо обов’язкової частки
при спадкуванні за заповітом.
Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти
спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують,
незалежно від змісту заповіту, половину
частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова
частка). Розмір обов`язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з
урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших
обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 1241 ЦК України).
Примітка: Непрацездатність - це соціально-фізіологічний стан людини, який
визначається її об`єктивною втратою чи зменшенням природних функцій організму
або зниженням кваліфікації, значним зменшенням обсягу чи припиненням трудової
діяльності, у разі настання якого особа втрачає засоби до існування та потребує
матеріального соціального забезпечення (постанова Верховного Суду від 16 липня
2018 року в справі №
525/216/17-ц (провадження № 61-29933 св 18)). Згідно із ч. 3 ст. 75 СК
України непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку,
встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи.
Право на
обов`язкову частку - це суб`єктивне майнове право окремих спадкоємців першої
черги (стаття 1261 ЦК України) отримати певну частку у спадщині, незалежно
від змісту заповіту. Хоча норми про право на обов`язкову частку розміщені у
главі, присвяченій спадкуванню за заповітом, за своєю сутністю право на
обов`язкову частку належить до спадкування за законом. Тобто право на обов`язкову частку існує лише за
наявності заповіту. Коло осіб, які мають право на обов`язкову частку у
спадщині, визначене статтею 1241 ЦК України, є вичерпним і розширювальному
тлумаченню не підлягає. При з`ясуванні чи відноситься певний суб`єкт до кола
осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині слід враховувати, що
непрацездатність особи повинна підтверджуватися відповідними документами. При
цьому відповідна особа для віднесення її до кола суб`єктів, які мають право на
обов`язкову частку у спадщині, має бути непрацездатною саме на момент відкриття
спадщини. Аналіз абзацу другого частини першої статті 1241 ЦК України дозволяє
стверджувати, що зменшення розміру обов`язкової частки у спадщині можливе з
урахуванням (а) характеру відносин між спадкоємцями і спадкодавцем; (б)
наявності інших обставин, що мають істотне значення (зокрема, ними може
вважатись тривала відсутність спілкування між спадкодавцем і спадкоємцем,
неприязні відносини, зумовлені аморальною поведінкою спадкоємця, тощо).
Позбавлення особи права на обов`язкову частку судом ЦК України не передбачено,
хоча особа, яка має право на обов`язкову частку, може бути усунена від права на
спадкування відповідно до статті 1224 ЦК України (див., зокрема, постанову
Верховного Суду в складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від
01 серпня 2019 року в справі №
510/350/16-ц (провадження № 61-19810св18)).
Законодавець таким чином конструює правило про
обов`язкову частку в спадщині, що не пов`язує наявність такого права з
вказівкою в заповіті відповідного суб`єкта. Тобто, допускається виникнення
права на обов`язкову частку як в тій ситуації коли в заповіті вказаний один
спадкоємець, який не відноситься до суб`єктів права на обов`язкову частку, так
і коли в заповіті вказано двох спадкоємців, один з яких має право на
обов`язкову частку в спадщині. Коли в заповіті вказано двох спадкоємців, один з
яких має право на обов`язкову частку в спадщині, то при визначенні того чи
виникає право на обов`язкову частку і її розміру необхідно зважати на зміст
заповіту і розпорядження в ньому спадковим майном. Якщо спадкодавець в заповіті
заповів суб`єкту права на обов`язкову частку в спадщині менше спадкового майна,
аніж його розмір обов`язкової частки, то у такому разі право на обов`язкову
частку в спадщині підлягає захисту, оскільки на нього не може впливати зміст
заповіту. Розмір обов`язкової частки має визначатися із врахуванням того майна,
що заповідане йому в заповіті. Натомість у разі, коли суб`єкт права на
обов`язкову частку в спадщині за заповітом отримав той обсяг спадкового майна,
який відповідає розміру його обов`язкової частки або більше спадкового майна,
аніж його розмір обов`язкової частки, то в цьому випадку право на обов`язкову
частку не виникає, оскільки суб`єкт права на обов`язкову частку «захищений»
змістом заповіту. Для цивільних відносин властиві такі критерії, завдяки яким
відносини є цивільними: юридична рівність, вільне волевиявлення, майнова
самостійність їх учасників. Натомість публічні відносини мають інші, повністю
протилежні характеристики. Законодавець не передбачив у статті 1 ЦК України
можливості застосування до регулювання цивільних відносин норм публічних
законів (див. постанову Верховного Суду в складі Другої судової палати
Касаційного цивільного суду від 30 січня 2025 року в справі № 638/7132/15-ц (провадження
№ 61-18013свп23)).
ВИСНОВОК: Сутність права на обов`язкову частку полягає у тому, що на користь осіб,
визначених у ч.1 ст. 1241 ЦК України, відкривається спадщина у вигляді половини
від тієї частки, право на яку б належало їм при спадкуванні за законом,
незалежно від того, яким є зміст заповіту.
Матеріал по темі: «Компенсація
(відшкодовування) спадкоємцями витрат на поховання спадкодавця»
Теги: спадок, спадкоємець,
наследство, строк на прийняття спадщини, порушення строку, додатковий строк для
прийняття спадщини, заява, нотаріус, суд, поважні причини пропуску, заповіт,
завещание, спадкування за законом, частки спадщини, юрист, судовий захист,
Адвокат Морозов
