Встановлення особи за відсутністю паспорту

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Порядок та особливості встановлення особи за відсутністю документу, що посвідчує особу

04 червня 2025 року Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду в рамках справи № 686/20198/22, провадження № 51-565км25 (ЄДРСРУ № 128309294)  досліджував питання щодо порядку встановлення особи за відсутністю паспорту.

Ідентифікація особи – це процес встановлення особи шляхом порівняння наданих даних (параметрів), у тому числі біометричних, з наявною інформацією про особу в реєстрах, картотеках, базах даних тощо.

У разі відсутності документів з фотокарткою/відцифрованим образом обличчя особи, отриманих з державних, єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави або підприємств, установ та організацій, та за результатами перевірок, за якими особу не ідентифіковано, проводиться процедура встановлення особи шляхом опитування свідків, які були зазначені заявником. Свідками можуть бути дієздатні один із членів сім’ї особи (у тому числі колишня дружина/чоловік), близька особа або сусід, які досягли 14-річного віку та мають документи, що посвідчують особу, які підлягають обов’язковому пред’явленню.

За результатами опитування свідків складається акт встановлення особи.

ВИСНОВОК: Відсутність документа, що посвідчує особу, не виключає можливості встановлення інформації про особу, зокрема за допомогою відомостей, наданих самою особою.

 

 

 

Матеріал по темі: «(НЕ)отримання судового дозволу на огляд мобільного телефону»

 

 

Теги: паспорт, затримання, встановлення особи, паспорт, посвідчення, судова практика, Верховний суд, Адвокат Морозов

Затримання або доставлення до ТЦК «порушника» правил військового обліку

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Затримання або «добровільне» доставлення до ТЦК «порушника» правил військового обліку (ст. 210 «Порушення правил військового обліку» і 210-1 «Порушення законодавства мобілізацію» КУпАП)

 

Яка різниця між затриманням та доставленням?

Затримання і доставлення - різні заходи, хоча можуть перетинатися.

Затримання - це обмеження свободи пересування особи, зазвичай з метою притягнення до відповідальності за правопорушення із обов’язковим складанням протоколу та дотриманням інших обов’язкових процедур.

Доставлення - це переміщення особи до ТЦК, і може бути як добровільним, так і примусовим, але не обов'язково пов'язане з порушенням закону та оформленням протоколу.

 

Хто може проводити адміністративне затримання? 

Відповідно до ч. 5 ст. 24 Закону України «Про національну поліцію» за зверненням ТЦК та СП  виключно органи та підрозділи, що входять до системи поліції здійснюють адміністративне затримання та доставлення до цих центрів та органів.

В свою чергу ст. 261 КУпАП встановлює що:

-  про адміністративне затримання складається протокол, в якому зазначаються: дата і місце його складення; посада, прізвище, ім’я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу затриманого; час і мотиви затримання;

- про місце перебування особи, затриманої за вчинення адміністративного правопорушення, негайно повідомляються її родичі, а на її прохання також власник відповідного підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган;

- про кожний випадок адміністративного затримання осіб поліція інформує центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, крім випадків, якщо особа захищає себе особисто чи запросила захисника;

(!!!) Адміністративне затримання може тривати не більше 3 годин (ч. 1 ст. 263 КУпАП)

 

 Як відбувається доставлення?

Відповідно до ст. 259 КУпАП доставлення порушника правил військового обліку відбувається:

1)  З метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов’язковим;

2) Доставлення порушника має бути проведено в можливо короткий строк. 

 

До якого ТЦК та СП поліція зобов’язана доставити «порушника» правил військового обліку (ст. 210 «Порушення правил військового обліку» і 210-1 «Порушення законодавства мобілізацію» КУпАП)?

Відповідно до абз. 16 п. 79 Постанови КМУ від 30 грудня 2022 р. № 1487 « Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів» районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку, з урахуванням вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку;

ВИСНОВКИ: 

У випадку якщо поліція намагається «примусово доставити» порушника до ТЦК:

- необхідно з’ясувати у поліції це затримання (протокол, повідомлення родичів, безоплатна правова допомога) чи доставлення (добровільне переміщення особи без складання протоколу);

-  у випадку затримання необхідно: 1) прослідкувати щоб протокол містив всі необхідні відомості та реквізити (див. вище) зокрема, час і мотиви затримання; 2) отримати копію протоколу (відмова від підпису протоколу не врятує ситуацію); 3) не чинити фізичний опір поліції; 4) оскаржити його в суді;

-  Доставлення повинно відбуватися до відповідного ТЦК в якому правопорушник перебуває (повинен перебувати) на військовому обліку!!!

 

І після цього: оскаржити протокол затримання складений поліцією та протокол ТЦК до суду.

  

 Матеріал по темі: «(НЕ) Оновлення даних в ТЦК, ЦНАП, Резерв+»

Статус пояснень особи наданих під час її затримання

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Пояснення особи, надані під час її затримання, не є джерелом доказування у кримінальному провадженні

16 жовтня 2024 року Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду в рамках справи № 279/315/22, провадження № 51-1474км22 (ЄДРСРУ № 122510897) досліджував питання щодо статусу пояснень особи наданих під час її затримання.

Відповідно до ст. 84 КПК доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Статтею 86 КПК передбачено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Натомість ст. 87 КПК визначає, які докази є недопустимими, зокрема, відповідно до ч. 1 цієї статті недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

При цьому ч. 2 ст. 87 КПК передбачено, що суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: 1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; 2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; 3) порушення права особи на захист; 4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; 5) порушення права на перехресний допит. Частиною 3 цієї статті передбачено, що недопустимими також є докази, що були отримані: 1) з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні; 2) після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень; 3) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у зв`язку з недопущенням адвоката до цієї слідчої (розшукової) дії. Факт недопущення до участі в обшуку адвокат зобов`язаний довести в суді під час судового провадження; 4) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 208 КПК про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, обов`язково складається протокол, у якому, крім відомостей, передбачених ст. 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень ст. 209 КПК; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов`язків затриманого.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно з ч. 1 ст. 95 КПК України, показання -  це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, які мають значення для цього кримінального провадження.

За правилами ст. 23 КПК України показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного у ст. 615 цього Кодексу (Постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 175/1906/22 (ЄДРСРУ № 116639572).

ВИСНОВОК: Враховуючи це, пояснення обвинуваченого під час затримання не є джерелом доказування у кримінальному провадженні щодо злочину, тому не можуть виступати допустимим доказом, у тому числі в аспекті свободи особи від самовикриття.

Зазначене узгоджується із судовою практикою, зокрема висновками, що містяться в постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 18 березня 2024 року у справі № 462/1945/23 (ЄДРСРУ № 117823833), від 24 січня 2024 року у справі № 175/1906/22 (ЄДРСРУ № 116639572), від 27 лютого 2024 року у справі № 705/2863/22 (ЄДРСРУ № 117527828).

 

 

Матеріал по темі: «Проведення обшуку до, а не після отримання дозволу слідчого судді»

 

 

 

Законність перевірки військово-облікових документів представниками ТЦК

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Законність перевірки військово-облікових документів представниками Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки 

Постанова Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 р. № 1456 «Про затвердження Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану» є саме тим нормативно-правовим актом, яка регулює вищевказані відносини. 

Хто має право на перевірку документів: уповноважена особа - посадова особа, яка призначається наказом коменданта та якій надано повноваження щодо перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану (ч. 1 п. 2 Порядку). 

(!!!) Комендант призначається після введення воєнного стану в межах території та у строки, зазначені в указі Президента України про введення воєнного стану, на підставі наказу військового командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) – п. 4 Порядку. 

Окрім того, Постанова КМУ від 30 грудня 2022 р. № 1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів» не передбачає право працівників ТЦК перевіряти документи у громадян в тому числі й військово-облікові документи. 

Які документи перевіряються уповноваженою особою: уповноважена особа має право вимагати в особи пред’явлення нею документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.

Таким чином, вимагати перевірку військово-облікових документів немає навіть уповноважена комендантом особа. 

Випадки коли уповноважена особа має право вимагати в особи пред’явлення нею документів:

• якщо особа має зовнішні ознаки, схожі на ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи;
• якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення;
• якщо особа перебуває на території чи об’єкті із спеціальним режимом;
• якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином не можливо;
• якщо особа перебуває в місці вчинення кримінального, адміністративного правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події;
• якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об’єктом вчинення правопорушення;
• порушення особою відповідних заборон, введених на території, де запроваджено правовий режим воєнного стану (п. 7 Порядку). 

Наслідки не пред’явлення документів:  у разі відсутності в особи документів, передбачених пунктом 7 цього Порядку, уповноважена особа затримує таку особу для її встановлення на строк, передбачений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

ВИСНОВКИ: 

1. Уповноважена особа призначається виключно наказом коменданта, тому представники ТЦК не мають повноважень на перевірку документів у громадян;
2. Документами для перевірки може бути паспорт, а не військово-облікові документи;
3. В разі відсутності документів уповноважена особа затримує громадянина на строк не більше ніж на 3 години.

 

Матеріал по темі: «СУД: ТЦК не має права комплектувати ЗСУ»