Показ дописів із міткою усунення недоліків. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою усунення недоліків. Показати всі дописи

01/11/2020

Зупинення експлуатації будівель (приміщень) за позовом ДСНС

 



Застосування судом  заходів реагування у вигляді зупинення експлуатації будівлі за позовом Державної служби України з надзвичайних ситуацій

29 жовтня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 815/6378/17, адміністративне провадження № К/9901/59701/18 (ЄДРСРУ № 92509603) досліджував питання щодо застосування судом  заходів реагування у вигляді зупинення експлуатації будівлі за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

За даними «Інспекційний портал» у системі за поточний 2020 рік: 106,362 позапланових перевірок,  114,471 запланованових перевірок,  32,216 комплексних перевірок.

Рекордсменами за кількістю заходів на 2021 рік є: 

ДСНС — 50591 (цьогоріч уніфікували підхід та включили до основного плану перевірки шкіл, садочків та інших закладів, підпорядкованих місцевим органам виконавчої влади, плани щодо яких раніше не оприлюднювалися на Інспекційному порталі);

Держпродспоживслужба — 21729 (кількість перевірок за рік суттєво не змінилася);

Держпраці — 21150 (цьогоріч теж уніфікували підхід та включили до проекту річного плану підприємства у сфері додержання законодавства про працю);

Держекоінспекція — 11530 (кількість перевірок за рік суттєво не змінилася);

Держгеокадастр — 6083 (кількість перевірок за рік суттєво не змінилася).

Правовою підставою для застосування адміністративним судом заходів реагування є одночасна наявність таких умов: 1) факт порушення правил та норм пожежної і техногенної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей; 2) звернення компетентного органу, який здійснює державний нагляд у сфері пожежної і техногенної безпеки, із відповідним адміністративним позовом до суду; 3) наявність обов`язку у підконтрольного суб`єкта, зупинення експлуатації приміщень якого вимагає відповідний орган Державної служби України з надзвичайних ситуацій, забезпечувати дотримання вимог пожежної безпеки у відповідному приміщенні.

Разом з тим, при обранні заходу реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, позивачем як суб`єктом владних повноважень, і судом, відповідно, мають враховуватися принцип співмірності обраного заходу реагування тим порушенням, які виникли і тим, які залишилися не усунутими на час розгляду справи, а також дотримання справедливого балансу між інтересами відповідача і публічними інтересами.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 826/7073/18, від 25 лютого 2020 року у справі № 826/15768/18.

Згідно з абзацом 1 частини першої статті 6 Закону № 877-V підставою для здійснення позапланового заходу є подання суб`єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням.

Верховний Суд в постанові від 05.06.2019 у справі №809/421/17 дійшов висновку, що виконання судового рішення про застосування заходів реагування покладається на орган, який звернувся з позовом, у цьому випадку - на Управління ДСНС. У правовідносинах, які виникають у зв`язку з реалізацією цим органом своїх владних повноважень немає підстав залучати до виконання судового рішення (щодо застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) органи державної виконавчої служби і покладати на них виконати це судове рішення у порядку примусового виконання відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Та обставина, що заходи реагування (у визначених законом  випадках) застосовуються на підставі судового рішення не змінює суб`єктного складу і правового статусу учасників цих правовідносин, зокрема контролюючого органу, який на виконання  закону  звернувся з позовом і на підставі судового рішення й повинен застосувати до підконтрольного суб`єкта заходи реагування для досягнення мети, яка зумовила їх застосування. Між тим, у цих правовідносинах Управління ДСНС діє не як орган, на який покладено виконання судового рішення (за Законом України «Про виконавче провадження»), а як суб`єкт владних повноважень, який застосовує/реалізовує санкції за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки.

Враховуючи, що позивач є спеціальним органом, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, суд зазначає, що належним доказом усунення зафіксованих в акті перевірки порушень є результати повторної перевірки.

Слід звернути також увагу, що у відповідності до правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 19.09.2019 по справі №826/19328/16 та від 19.11.2019 по справі №580/31/19, необхідним є усунення всіх виявлених порушень, які фіксуються у відповідному акті за результатами перевірки, а підставами для застосування заходів реагування, як крайнього тимчасового заходу впливу на порушника, повинні бути факти не усунення саме тих порушень, які окремо чи у своїй сукупності створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

В той же час відповідач у разі усунення недоліків в повному обсязі, виявлених органом перевірки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, не позбавлений можливостей звернутись до суду першої інстанції з заявою про скасування заходів реагування щодо державного нагляду (контролю), застосованих судом за результатом розгляду адміністративної справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 823/589/16 (провадження №К/9901/30861/18), від 05 грудня 2019 року у справі № 805/1493/17-а (провадження №К/9901/45872/18), від 10 вересня 2020 року у справі № 620/1857/19 (провадження №К/9901/1451/20), від 29 жовтня 2020 року у справі № 819/1853/17, адміністративне провадження № К/9901/54972/18 (ЄДРСРУ № 92509602) та у справі № 520/11608/19, адміністративне провадження № К/9901/18210/20 (ЄДРСРУ № 92509600).

При цьому, поняття "загроза життю та/або здоров`ю людини" є оціночним поняттям, яке лежить у сфері захисту населення, територій, навколишнього природного середовища та майна, функція контролю (нагляду) за чим, зокрема, покладена на позивача, посадові особи якого володіють спеціальними знаннями у цій сфері.

Відповідно до статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що право кожного на життя охороняється законом. Цей припис зобов`язує державу вживати належних заходів для захисту життя осіб, які знаходиться під її юрисдикцією. Слід зазначити, що це зобов`язання повинно тлумачитися як таке, що застосовується в контексті будь-якої діяльності, публічної чи ні, в якій право на життя може бути поставлене під сумнів.

Недодержання суб`єктами господарювання вимог у сфері техногенної та пожежної безпеки призводить до невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення.

ВИСНОВОК: Верховний Суд наголошує, що саме контролюючий орган наділений дискреційними повноваженнями щодо встановлення наявності або відсутності порушень у сфері техногенної та пожежної безпеки, та лише цей орган здійснює прогнозування імовірності виникнення надзвичайних ситуацій, визначає показники ризику, а єдиним доказом усунення зафіксованих в акті перевірки порушень є результати повторної перевірки, однак слід враховувати, що суб’єкт господарювання не позбавлений можливостей звернутись до суду першої інстанції з заявою про скасування заходів реагування щодо державного нагляду (контролю), застосованих судом за результатом розгляду адміністративної справи.

Матеріал по темі: «Зупинення підприємства у зв’язку із порушеннями правил та норм пожежної безпеки»

 

 

 

Теги: зупинення роботи підприємства, порушення правил пожежної і техногенної безпеки, загроза життю людей, виявлення порушень, перевірка пожежної безпеки, усунення недоліків, покарання, пожежна безпека, судова практика, ДСНС, Верховний суд, Адвокат Морозов

 


06/04/2020

Захист прав споживачів: заміна товару неналежної якості та сплата неустойки

Адвокат Морозов (судовий захист)

Захист прав споживачів: заміна товару неналежної якості та сплата неустойки за прострочення виконання зобов’язання по усуненню недоліків товару

02 квітня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 804/3932/17, адміністративне провадження №К/9901/6882/18 (ЄДРСРУ № 88556907) досліджував питання щодо заміни товару неналежної якості або усунення недоліків, а також сплати неустойки в розмірі одного відсотка вартості товару.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.23 ЗУ «Про захист прав споживачів» у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб`єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність за невиконання або несвоєчасне виконання припису посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, про усунення порушень прав споживачів - у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Слід вказати, що у відповідності до правової позиції Верховного Суду (постанова від 24.07.2019 у справі № 199/6062/15-ц (ЄДРСРУ № 83301773) вбачається, що у статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, які вимоги має право пред`явити споживач у разі придбання товару неналежної якості. А також те, що вимоги споживача пред`являються на його вибір продавцеві за місцем купівлі товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги за місцезнаходженням споживача.

Згідно  ч. 1 ст. 709 ЦК України продавець або виготовлювач (чи уповноважені ними представники) зобов`язані прийняти товар неналежної якості від покупця і задовольнити його вимоги про заміну товару або усунення недоліків. Доставка товару продавцеві та його повернення покупцеві здійснюються продавцем або виготовлювачем, а в разі невиконання ними цього обов`язку або відсутності продавця чи виготовлювача в місцезнаходженні покупця повернення товару може бути здійснене покупцем за їхній рахунок

Частинами 3, 5 зазначеної статті встановлено, що вимога покупця про безоплатне усунення недоліків товару підлягає задоволенню продавцем або виготовлювачем протягом чотирнадцяти днів або, за домовленістю сторін, в інший строк. На вимогу покупця на час ремонту йому має бути наданий у користування аналогічний товар, незалежно від моделі, з доставкою. За кожний день прострочення продавцем або виготовлювачем усунення недоліків товару і невиконання вимоги про надання в користування аналогічного товару на час усунення недоліків продавець сплачує покупцеві неустойку в розмірі одного відсотка вартості товару.

Згідно абз. 2 ч. 9 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» на письмову вимогу споживача на час ремонту йому надається (з доставкою) товар аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) незалежно від моделі. Для цього продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першої цієї статті) зобов`язані створювати (мати) обмінний фонд товарів. За кожний день затримки виконання вимоги про надання товару аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) та за кожний день затримки усунення недоліків понад установлений строк споживачеві виплачується неустойка відповідно в розмірі одного відсотка вартості товару.

Перелік таких товарів наведено в додатку № 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 19.03.1994 року № 172.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 172 від 19.03.1994 року зі змінами та доповненнями «Про реалізацію окремих положень Закону України «Про захист прав споживачів», до переліку товарів, з яких утворюється обмінний фонд входять апарати телефонні, у тому числі мобільного зв`язку.

(!!!) Отже, за кожний день затримки виконання вимоги про надання в користування на час ремонту зазначеного у згаданому переліку товару та за кожний день затримки усунення недоліків понад 14-денний або встановлений за домовленістю сторін строк споживачеві сплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості товару на час пред`явлення вимоги, а в разі зниження ціни - виходячи з вартості товару на час купівлі.

Згідно Переліку товарів, з яких утворюється обмінний фонд, який    є додатком № 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 172 «Про реалізацію окремих положень Закону України «Про захист прав споживачів», до товарів, з яких утворюється обмінний фонд належать, зокрема, апарати телефонні, у тому числі мобільного зв`язку.

До зазначеного переліку включено телефонні апарати, проте відсутні вказівки на будь-які інші характеристики мобільного телефону, окрім забезпечення телефонного/мобільного зв`язку.

Вказаний висновок викладений в постанові Верховного Суду  від 09.10.2019 у справі № 207/3363/17.

Верховний суд вказує, що  продавець не зобов`язаний  створювати обмінний фонд кожної моделі існуючих телефонних апаратів, а вимагає лише, щоб останні виконували основну функцію - мобільного зв`язку.

Отже, враховуючи, що продавцем  з  обмінного фонду  запропоновано споживачу отримати в користування термінал Nokіа 105, що є телефонним апаратом, який забезпечує виконання свого основного призначення, а саме: забезпечення стільникового (мобільного) зв`язку між абонентами, ним  виконано обов`язок, передбачений ст. 8  Закону України «Про захист прав споживачів», а тому припис та постанова  про притягнення до відповідальності винесені протиправно та підлягають скасуванню.







Теги: захист прав споживачів, стягнення неустойки, товар неналежної якості, усунення недоліків, заміна товару, гарантійний термін, обмін товару, виробник, продавець, споживач, судова практика, Верховний суд, Адвокат Морозов

17/11/2017

Прийняття та/або залишення апеляційної скарги без руху


Адвокат Морозов (судовий захист)

Залишення апеляційної скарги без руху та надання часу для усунення недоліків.
01.11.2017 року в рамках справи № 6-3082цс16 Верховний суд України досліджував питання щодо неоднакового застосування норм процесуального права, а саме статей 121 та 297 ЦПК України.
Суд вказав, що згідно із частиною третьою статті 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобовязані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов’язки.
У статті 295 ЦПК України законодавець закріпив вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.
Відповідно до частини другої статті 297 ЦПК України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення статті 121 цього Кодексу.
Аналіз частин першої, другої та п’ятої статті 121 ЦПК України зумовлює висновок, що суддя апеляційної інстанції, установивши, що апеляційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 295 ЦПК України або що не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє особу, яка подала апеляційну скаргу, і надає їй строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п’яти днів з дня отримання особою ухвали.
Якщо ж особа, яка подала апеляційну скаргу, відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтею 295 ЦПК України, сплатить суму судового збору, апеляційна скарга вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше вона вважається неподаною і повертається особі, яка подала апеляційну скаргу.
Відповідно до частини пятої статті 297 ЦПК України про залишення апеляційної скарги без руху або повернення скарги суддя-доповідач постановляє ухвалу.
ВАЖЛИВО: Таким чином, саме звернення особи до суду із апеляційної скаргою не спричиняє безумовне відкриття апеляційного провадження у справі та початок стадії апеляційного провадження. Адже суддя, відкриваючи апеляційне провадження, перевіряє, зокрема, чи дотрималася особа, яка подала апеляційну скаргу, порядку здійснення права на звернення до суду апеляційної інстанції (умови реалізації права на звернення до суду апеляційної інстанції). Процесуальним наслідком недотримання заявником умов реалізації права на звернення до цього суду з апеляційною скаргою є залишення скарги без руху або її повернення в разі не усунення недоліків.
З огляду на викладене суддя апеляційної інстанції може вирішити питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, яка не була належним чином оформлена та містила недоліки, лише після їх усунення. При цьому у ЦПК України відсутні винятки з указаного порядку.
Відповідно пункту 116 Правил надання послуг поштового звязку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270 (далі – Правила), у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються обєктом поштового звязку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.
Таким чином, здійснивши аналіз норм законодавства, можна зробити висновок, що як суд апеляційної інстанції, так і особа, яка подала апеляційну скаргу, наділені низкою процесуальних прав та обов’язків. Зокрема, в разі подання особою апеляційної скарги оформленої з порушенням вимог статті 295 ЦПК України, або без сплати судового збору за подання такої скарги суддя зобов’язаний постановити ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху із зазначенням її недоліків.
Окремо необхідно наголосити, що постановляючи рішення про повернення позовної заяви (скарги) суд має враховувати можливість здачі заявником документів на пошту в установлений ухвалою суду строк (рішення Верховного суду України від 21.09.2017 р. по справі № 6-1509цс17).
Раніше Верховний суд України висловився стосовно підстав, критеріїв та способів щодо поновлення процесуального строку на апеляційне та/або касаційне оскарження судового рішення.
Правовою позицією Верховного суду України в постанові від 01.03.2017 р у справі за № 6-245цс17 та  від 8 лютого 2017 року у справі № 6-3102цс16, яка є аналогічною позиції ВСУ від 5 жовтня 2016 р. по  справі № 6-1724цс16, визначені підстави для поновлення процесуального строку на касаційне оскарження, які нерозривно пов’язані з діями (бездіяльністю) суду апеляційної інстанції.
ВИСНОВОК: законодавець не покладає на суд апеляційної інстанції обов’язку повторно постановити ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху в разі повернення листа з такою ухвалою у зв’язку із закінченням терміну зберігання. Водночас строк зберігання поштового відправлення в один місяць дає можливість особі, яка подала апеляційну скаргу, вжити заходів для отримання відправлення та ознайомлення з такою ухвалою протягом цього строку.
При цьому вказані процесуальні правові приписи не позбавляють суд апеляційної інстанції права в разі повернення листа з ухвалою про залишення апеляційної скарги без руху у зв’язку із закінченням терміну його зберігання постановити ухвалу, якою продовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги, надіславши одночасно попередню ухвалу, якщо суд апеляційної інстанції з матеріалів справи та апеляційної скарги встановить, що особа, яка її подала, через свій похилий вік, фізичні вади, проживання в сільській або гірській місцевостях тощо, має труднощі в отриманні поштової кореспонденції.



Теги: апеляційна скарга, залишення без руху, усунення недоліків, сплата судового збору, документи поштою, повернення документів, поштове відправлення, закінченням терміну зберігання, судова практика, Адвокат Морозов


Підвищення кваліфікації Адвоката 2023 р.

Сертифікат підвищення кваліфікації Адвоката 2023 р.