Адвокат Морозов (судебная защита)
Укладений правочин щодо відчуження майна, яке перебуває під арештом, є
нікчемним, незалежно від того чи було зареєстроване таке обтяження відповідно
до вимог Закону.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей
у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права стосовно дії
у часі ухвали про забезпечення позову (арешт та заборона відчуження майна)
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України розглядаючи справу № 6-2360цс16 виходила з нижчевикладеного.
Зміст правочину не може суперечити
Цивільному кодексу України іншим актам цивільного законодавства, а також
інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання
стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог є підставою для
визнання недійсності відповідного правочину (частина перша статті 203, частина
перша статті 215 ЦК України).
Згідно із частинами другою та третьою
статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена
законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним
судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом,
але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на
підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом
недійсним (оспорюваний правочин). Загальним правовим наслідком недійсності
правочину (стаття 216 ЦК України) є реституція, яка застосовується як належний
спосіб захисту цивільного права та інтересу за наявності відносин, які виникли
у зв’язку із вчиненням особами нікчемного правочину та внаслідок визнання його
недійсним.
ВАЖЛИВО: При цьому правом оспорювати правочин і
вимагати проведення реституції ЦК
України наділяє не лише сторону (сторони)
правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи їх
статус як «заінтересовані особи» (статті 215, 216 ЦК України).
З огляду на зазначені приписи, правила
статей 15, 16 ЦК України, статей 1, 2-4, 14, 215 ЦПК України кожна особа має
право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права та інтересу, що
загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов’язковий елемент
конкретного суб’єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за
допомогою суб’єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість
щодо наявності (відсутності) цивільних прав або майна в інших осіб.
Статтею 124 Конституції України визначено
принцип обов’язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 14,
153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про накладення арешту на майно
підсудного в межах розгляду цивільного позову у кримінальній справі. Накладення
арешту на майно застосовується, як спосіб забезпечення цивільного позову
(стаття 152 ЦПК).
Відповідно до статей 170-175 КПК (в
редакції 2012 року) передбачено підстави та порядок вирішення питання про арешт
майна підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну
відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок злочину.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття
судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони
матеріально-правових інтересів позивача (цивільного позивача у кримінальній
справі) від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (підсудного), щоб
забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно
буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним
труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті – це обмеження суб’єктивних прав,
свобод та інтересів відповідача або пов’язаних з ним інших осіб з метою
забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог
позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду, вони
діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів
забезпечення позову.
(!!!) Тому той факт, що встановлені ухвалою
суду обмеження не були зареєстровані у відповідному державному реєстрі, ведення
якого передбачено Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на
нерухоме майно та їх обтяжень», не може слугувати підставою для висновку про
відсутність таких обмежень і про те, що відповідач має право вільно
розпоряджатися нерухомим майном, якщо про встановлену судом заборону
відчужувати майно відповідачу було відомо.
Вказана позиція не нова….
Так, 18.01.2017 року Верховний суд України,
розглядаючи справу № 6-2552цс16, фактично підтвердив «революційний крок» стосовно дії у
часі та просторі ухвали суду про забезпечення позову висловленій у Постанові
ВСУ від 25.05.2016 року по справі № 6-605цс16 (№ в ЄДРСРУ 57933051).
Вказаний висновок найвищої судової
інстанції України щодо дійсності ухвали про
забезпечення позову навіть якщо вона не зареєстрована у відповідному державному
реєстрі можна
використовувати для упередження незаконної реалізації майна чи вчинення будь –
яких інших протиправних дій з боку не добросовісної сторони провадження.
Європейський суд з прав людини у рішенні
від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має
бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що
поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або
припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення
порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав
людини у справі "Дорани проти Нідерландів", ефективний засіб - це
запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції,
або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року)
Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно,
якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його
практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування
ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу
верховенства права.
Таким чином, Держава Україна несе обов'язок
перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених
прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права.
Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та
забезпечити реальне відновлення порушеного права.
На це вказується, зокрема, і у пункті 4
мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004
року
№15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено,
що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та
правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом
захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Крім того, Конституційний Суд України у п.
9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за
умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне
поновлення в правах.
ВИСНОВОК: Той факт, що встановлені ухвалою суду про
забезпечення позову обмеження не були зареєстровані у відповідному державному
реєстрі, ведення якого передбачено Законом України «Про державну реєстрацію
речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не може слугувати підставою для
висновку про відсутність таких обмежень і про те, що відповідач має право
вільно розпоряджатися нерухомим майном, якщо про встановлену судом
заборону відчужувати майно відповідачу було відомо.
P.s. Постановою
ВСУ від 17.12.2014 року по справі № 6-140цс14 (№ в ЄДРСРУ 42576425) передбачено, що за положеннями зазначених норм права
власник майна може витребувати належне йому майно від будь якої особи, яка є
останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно
від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без
визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.
ЗАСТЕРЕЖЕННЯ: При придбанні нерухомого майна, необхідно
перевіряти його статус щодо відповідних обмежень та заборон, а також
враховувати правове підґрунтя, яке слугувало підставою для реєстрації право
власності на продавця (договір купівлі – продажу, дарування, судове рішення
і.т.і.)
Теги: ухвала про забезпечення позову, обеспечение
иска, забезпечення позову, заява, обмеження, арешт, заборона, відчуження
арештованого майна, нерухоме майно, державна реєстрація, ухвала суду,
оскарження, обмеження прав, судовий захист, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар