вторник, 27 декабря 2016 г.

Податкові спори: визнання протиправним наказу про проведення перевірки



Адвокат Морозов (судебная защита)

Судова практика Європейського, Верховного та Вищого адміністративного судів стосовно визнання протиправним та скасування наказу контролюючого органу (ДФС) про проведення документальної позапланової перевірки.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 11.05.2016 р. у справі № К/800/4432/15 визначено право платника податків оскаржувати наказ про проведення перевірки контролюючим органом вже після її проведення.
Водночас, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення (п.56.18 ст.56 Кодексу).
Відповідно до ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) кожна особа має право в порядку, встановленому КАС, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
У листах ВАСУ від 27.07.2010 №1145/11/13-10 та від 24.12.2010 №1844/11/13-10 (містять роз'яснення положень Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами») висловлено правову позицію відносно того, що видання керівником податкового органу наказу про проведення перевірки безпосередньо призводить до виникнення певних обов'язків у платника податків, щодо якого прийнято таке рішення. Зазначений наказ є таким, що має правове значення, а, отже, є актом у розумінні пункту 1 частини першої статті 17 КАС України та, відповідно, правомірність останнього може бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, з першу необхідно вказати на революційний правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 27.01.2015 року у справі № 21-425а14 де колегія суддів зазначила: «…аналізованими нормами ПК, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки.
З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої».
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 16 лютого 2016 року (справа № 826/12651/14) та Постанові Вищого адміністративного суду України від 02.02.2016 р. у справі  № К/800/61414/14 та від 29 листопада 2016 р. К/800/53451/15.
ВАЖЛИВО: Вищи судові інстанції вказують, що факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.
За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.
В той же час, суб'єкт господарювання має право не погодитися з рішенням про призначення перевірки і оспорити його у суді.
У такому спорі суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести обґрунтованість свого рішення з посиланням на недоліки пояснень суб'єкта господарювання та їх документальне обґрунтування.
Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК перевірка може проводитись у випадку, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть протягом 10 робочих днів пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства.
За правилами пункту 79.2 статті 79 ПК документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
ВАЖЛИВО: Право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду такої (!!!). Реалізація такого права за відсутності обов'язку у контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможливою.
Окрім того, незважаючи на проголошену пунктом 79.3 статті 79 ПК необов'язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім. Такий висновок узгоджується з приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК (Верховний суд України від 09.02.2016 р. у справі № 826/5689/13-а ).
(!!!) Окрему увагу слід приділити доцільності оскарження спірного наказу контролюючого органу щодо проведення перевірки платника податку: так, враховуючи зміни ставок судового збору в 2017 р., а також те, що оскарження податкового повідомлення – рішення оскаржується за ставками встановленими для майнових споріва наказу про проведення перевірки за ставками для немайнових спорів, а також те, якщо у випадку незаконності перевірки, прийняті за її результатами податкові повідомлення-рішення автоматично підлягають визнанню протиправними та скасуванню, ВИСНОВОК є очевидним – треба оскаржувати.
Разом з тим, стосовно позапланових перевірок, які проводились, зокрема, з підстав, передбачених п.78.1.11 ст.78.1 ПК України – тобто за постановою суду, слідчого чи органу, який органу, що проводить ОРД, Верховний суд України чітко вказав, що системний та буквальний аналіз норм ПК України, зокрема ст.78, 86.9, 58.4. дозволяє зробити висновок, що  матеріали документальної позапланової виїзної перевірки, проведеної на підставі постанови слідчого, можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення лише після винесення судом обвинувального вироку, що набрав законної сили, або винесення рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами (амністія, вік, смерть тощо)  - Постанова Верховного суду України від 27.01.15р. в справі №21-494а14.
Більше того, стосовно процесуальних строків на таке оскарження необхідно підкреслити, що відповідно до ст.ст.56, 102 Податкового кодексу України, платник податків має право оскаржити рішення податкового органу в будь-який момент після отримання такого рішення в межах 1095 днів.
Відповідно до ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлюється місячний строк для звернення до суду щодо оскарження рішення суб’єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено грошову вимогу. Також місячний строк надається у разі застосування досудового (адміністративного) порядку оскарження. Поряд з тим, зазначеною статтею встановлено можливість звернення до суду в межах строку визначеного іншими законами, що дає підстави зробити висновок про можливість звернення до суду в межах 1095 днів.
Зокрема, слід керуватися пунктом 56.21 статті 56 Податкового кодексу України. Цією нормою встановлено, що у разі,  коли  норма  цього  Кодексу  чи  іншого нормативно-правового акта,  виданого  на  підставі  цього  Кодексу, або   коли   норми   різних   законів   чи   різних нормативно-правових   актів  припускають  неоднозначне  (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів,  внаслідок  чого є можливість прийняти рішення на користь як  платника  податків,  так  і  контролюючого   органу,   рішення приймається на користь платника податків.
У розглядуваній  ситуації  при  прийнятті  позовної заяви від платників податків про оскарження податкових повідомлень-рішень та інших  рішень  про  нарахування  грошових зобов'язань суди повинні вирішувати питання на користь платника  податків  і  застосовувати пункт  56.18  статті  56  Податкового кодексу України, який передбачає  більш  тривалий  строк  для  звернення  до   суду (1095 днів), ніж пункт 56.19 цієї ж статті (один місяць).
На необхідності  дотримання  судами правила вирішення колізій у податковому   законодавстві   на   користь   платника   податків наголошено  також  в Остаточному рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України".
Європейський суд дійшов висновку про порушення прав заявника, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема,  у зв'язку з  тим,  що  національними  органами  не  було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для  заявника  -  платника  податку,  коли у його  справі  національне  законодавство припускало неоднозначне трактування.
ВАЖЛИВО: Ураховуючи викладене,  строк для звернення до  суду  платника податків   із   вимогою   щодо   визнання   протиправним   рішення контролюючого  органу  про  нарахування   грошового   зобов'язання повинен   визначатися   за   правилами   пункту  56.18  статті  56 Податкового  кодексу  України.   Зазначений   строк становить 1095 днів із дня отримання такого рішення, незалежно від того,  чи скористалася особа своїм правом на досудове  розв'язання спору шляхом застосування процедури адміністративного оскарження. («Щодо строків оскарження рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання» Інформаційний лист ВАС України від 01.11.2011 № 1935/11/13-11).
Відповідно до наведеного при прийнятті позовної заяви від платників податків про оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень про нарахування грошових зобов’язань суди повинні вирішувати питання на користь платника податків і застосовувати п. 56.18 ст. 56 ПК України, який передбачає більш тривалий строк для звернення до суду (1095 днів), ніж п. 56.19 цієї ж статті (один місяць).
При цьому виключається також і можливість застосування частин 4 та 5 ст. 99 КАС України («Узагальнення причин скасування рішень судів першої інстанції через порушення норм процесуального права», Вінницький апеляційний адміністративний суд на виконання листа Верховного Суду України № 19-38 від 01.06.2011 р.).
ВИСНОВОК: Підсумовуючи зазначене вбачається нижчевикладене:
  1. Платник податків має право оскаржувати наказ про проведення перевірки контролюючим органом вже після її проведення;
  2. Право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду останньої;
  3. У випадку незаконності перевірки, прийняті за її результатами податкові повідомлення-рішення автоматично підлягають визнанню протиправними та скасуванню;
  4. Судовий збір сплачується виходячи із ставок щодо «немайнового характеру»;
  5. Процесуальний строк на оскарження наказу контролюючого органу щодо проведення перевірки платника податку становить 1095 днів.


Теги: налоговая проверка, податкова перевірка, наказ про проведення перевірки, не допуск проверяющего, приказ на проведение проверки, оскарження наказу, направление, повідомлення платника податків,, документальна позапланова перевірка, виїздна, камеральна, фіскальні органи, ДФС, НУР, ППР, Адвокат Морозов


Комментариев нет:

Отправить комментарий